Get Adobe Flash player

Петрова Светлана Николаевна

Практична конференція «Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи»

27-28 вересня 2016 року в м. Київ проходила ІV науково – практична конференція «Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи» при підтримці Національного Києво – Печерського історико – культурного заповідника, Національної академії педагогічних наук України та Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих.

27 вересня

 

Голова засідання: Михайлина Любомир Павлович, доктор історичних наук,  доцент, Генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Співголови: Пивоваров Сергій Володимирович, доктор історичних наук, професор, заступник генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з наукової роботи

Пересадько Наталія Анатоліївна, заступник генераль-ного директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з економічних питань і розвитку

Філіпчук Наталія Олександрівна, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Відповідальний секретар: Топилко Олег Васильович, начальник відділу музейно-освітньої роботи Національного Києво-Печерського заповідника

 

ДОПОВІДІ

 

Ничкало Нелля Григорівна

д. п. н., професор, дійсний член НАПН України, академік-секретар

Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України

Музейна педагогіка в системі педагогічних наук: український досвід і перспективи

 

Лук’янова Лариса Борисівна

д. п. н., професор, директор

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Роль освіти дорослих у формуванні громадянського суспільства

 

 

 

 

Горська Наталія Дмитрівна

учений секретар

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Проблема популяризації музейних педагогічних заходів сучасного українського музею

 

 

Бойко-Гагарін Андрій Сергійович

к. і. н., провідний науковий співробітник, сектору нумізматики,

боністики, медальєрики та сфрагістики

Національного музею історії України

 

Бухманська Зоряна Володимирівна

старший науковий співробітник

Національного музею історії України

куратор проекту «Бути ближчим до кожного»

Досвід проведення практичного заняття з нумізматики для дітей з аутизмом

 

Вербицька Поліна Василівна

д.п.н., професор кафедри Історії України та етнокомунікації

 Інституту гуманітарних і соціальних наук

Національного Університету «Львівська політехніка»

Новітні методи популяризації історико-культурної спадщини серед учнівської молоді

 

Халіль Ірина Сергіївна

фахівець І категорії відділу музейно-освітньої роботи

 

Коганов Сергій Юрійович

фахівець І категорії категорії відділу музейно-освітньої роботи

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Методика проведення інтерактивних заходів на прикладі екскурсії-квесту «І.С.Мазепа та Києво-Печерська лавра»

 

Левенко Олена Юріївна

старший науковий співробітник відділу українських народних музичних інструментів

Музею театрального, музичного та кіномистецтва України

Арт-терапевтичні заняття для людей з особливими потребами

в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України

 

Грищенко Юлія Валеріївна

к. п. н., старший науковий співробітник, змісту і технологій навчання дорослих

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Популяризація спадщини видатних українських

педагогів-музикантів засобами музейної педагогіки

 

Бекетова Валентина Михайлівна

к. і. н., заступник директора з наукової роботи

Дніпропетровського національного історичного музею

ім. Д.І. Яворницького

Предметний світ школи: виставка на основі музейної колекції

 

Петрова Світлана Миколаївна

директор дитячого будинку «Перлинка» м. Одеси

Досвід дитячого будинку «Перлинка» м. Одеси

 

Трощинська Олена Іванівна

м.н.сп. відділу науково-освітньої роботи

Діденко Яніна Леонідівна

                                                                             учений  секретар

Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»

Використання нових форм роботи в просвітницькій діяльності Національного історико-культурного заповідника Чигирин»

 

Тименко Володимир Петрович

д.п.н., професор, учений секретар

Відділення професійної освіти і освіти для дорослих НАПН України

Перспективи розвитку музейної педагогіки в контексті наукової школи педагогічного дизайну

 

Мирончук Юлія Олександрівна

студентка 5-ого курсу

філософського факультету, спеціальність «Психологія»

Львівського національного університету імені Івана Франка

Педагогічний потенціал музеїв просто неба

на прикладі історико-архітектурної пам’ятки «Невицький замок»

 

Тринус Олена Володимирівна

к. п. н., учений секретар

 Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Роль музейної педагогіки у вихованні учнів єдиної трудової школи в Україні на початку ХХІ століття в  педагогічній спадщині О.Ф. Музиченко

 

 

 

Гончаренко Ольга Григорівна

фахівець І категорії відділу музейно-освітньої роботи

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Музейні інновації в інтерактивній екскурсії «Біблійні сюжети в стінопису церков Києво-Печерського заповідника»

 

Сотська Галина Іванівна

д. п. н., старший науковий співробітник ,головний науковий співробітник

відділу змісту і технологій навчання дорослих

 Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Концептуальні засади художнього проектування музейних

експозицій і виставок для юнацької аудиторії

 

Андрієвська Марина Олегівна

завідувач виставки «пересувної» відділу експозиційної роботи

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Формування світогляду дитини засобами живопису

 

Барвіцька Галина Кирилівна

 філ. н., н. с. відділу інформаційно-дидактичного моделювання

Попова Марина Андріївна

к. т. н., с. н. с. відділу створення та використання інтелектуальних

мережних інструментів

Національного центру «Мала академія наук України»

Музейна планета» як інноваційний аспект розвитку музейної педагогіки

 

Гомеля Ніна Семенівна

к. п. н., старший науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Використання віртуальних екскурсій у підготовці майбутніх педагогів

професійного навчання

 

Мінакова Наталія Георгіївна

методист

Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Інтегруючий потенціал шкільного музею

у навчально-виховному процесі

 

Копилець Євгеній Вікторович

к. п. н., керівник гуртків

Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді

 

 

 

Проблемні аспекти програмно-методичного забезпечення діяльності

Гуртків юних музеєзнавців та екскурсоводів

 

Коцар Лариса Олександрівна

завідувач сектору «Лабораторія музейної педагогіки»

 відділу науково-методичної роботи

Національного музею історії України

Програми сімейного відпочинку.

Чи варто конкурувати з іншими закладами дозвілля?

 

Ярошенко Юлія Олександрівна

к. п. н., керівник гуртків

 Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді

Проблемні аспекти програмно-методичного

забезпечення діяльності гуртків юних музеєзнавців та екскурсоводів

 

Соломаха Світлана Олександрівна

старший науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Мистецтво як смислотворення

 

Удовиченко Ірина Володимирівна

екскурсовод Музею історичних коштовностей, методист Лабораторії

музейної педагогіки

Національного музею історії України, член НСЖУ

Урок-екскурсія як одна з форм музейної педагогіки

 

Коновець Світлана Володимирівна

д. п. н., професор, академік Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки, старший науковий співробітник лабораторії громадянського і морального виховання

Інституту проблем виховання НАПН України

Сприймання, створення  і використання

символічно-естетичного образу соняшника у сьогочасному патріотичному вихованні

 

Гайда Лариса Анатоліївна

провідний науковий співробітник

Педагогічного музею України

Музейна педагогіка як навчальна дисципліна

 

Караманов Олексій Владиславович

к .п. н.,доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки

 Львівського національного університету імені Івана Франка

Навчання у просторі музею: сучасні психолого-педагогічні засади

 

Музиченко Ярослава Степанівна

координатор програм для дітей

Національного музею історії України

Роль автентичного зразка з музейних колекцій у передачі народномистецьких традицій дітям

 

Філіпчук Наталія Олександрівна

к. п. н., старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Музейна педагогіка як складова освіти дорослих

 

Топилко Олег Васильович

начальник відділу музейно-освітньої роботи

Столова Ганна Олександрівна

заступник начальника відділу музейно-освітньої роботи

Балабанова Олена Сергіївна

фахівець І категорії відділу музейно-освітньої роботи

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Інтерактивні методи в культурно-освітній діяльності

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на прикладі культурно-освітнього проекту «Великодня країна»

 

Данькевич Віта Григорівна

к. п. н., голова циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін

Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка

Історичний аспект розвитку музейної педагогіки в Україні

 

Витенко Людмила Володимирівна

науковий співробітник

Полтавського літературно-меморіального музею В.Г. Короленка

Підлітки в просторі Полтавського літературно-меморіального

музею В.Г. Короленка (для тих, хто не хоче слухати екскурсію)

 

Вовк Мирослава Петрівна

д. п. н., старший науковий співробітник, головний науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Потенціал музейної педагогіки в умовах реформування вищої

філологічної освіти України

 

Тараненко Сергій Пантелійович

завідувач науково-дослідного сектору археології

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Археологічні дослідження Митрополичого саду (на прикладі роботи археологічного науково-практичного семінару для студентів Київського університету імені Бориса Грінченка).

 

Вітрик Ірина Сергіївна

старший науковий співробітник

Музею історичних коштовностей

Майстер-клас як одна з форм музейної комунікації

(з залученням досвіду роботи НМІУ та МІКУ)

 

Штома Людмила Наумівна

завідувач бібліотеки

Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Естетико-виховний вплив музеїв декоративно-ужиткового

мистецтва на учнівську молодь

 

Стрільчук Василь Степанович

Директор Бродівського історико-краєзнавчого музею

Смаль Наталія Василівна

Директор Бродівського центру дитячої та юнацької творчості

Співпраця Бродівського історико-краєзнавчого музею з Центром дитячої та юнацької творчості на прикладі відзначення 160-ої річниці від дня народження Івана Франка

 

 

 

Дитина здобуває свій патріотичний досвід спонтанно. Вона природньо и непомітно звикає до оточуючого її середовища, рідного слова, побуту и традицій свого народу»[2, p. 13]. У відсутності сім'ї саме дитячий будинок є носієм національно-патріотичних Принципів виховання дітей-сиріт. І це процес достатньо складаний та багаторівневій.
 
 

За долгих десять лет в детском доме,

проживая жизнь с каждым ребенком в моей душе

родились стихи, которые звучали на десятилетнем юбилее:

 

Детский дом так близок к изголовью

Десять лет и долгих и коротких.

Десять лет наполненных любовью

Было все: тоска, печаль, тревога,

Слезы, крики и моленье Богу.

Это все осталось на дороге

Это все побеждено любовью!

И сегодня в сердце только гордость

За детей хороших, смелых,

Добрых, искренних и оголтелых.

И за коллектив, конечно, гордость,

Тех, кто делит с ними радость и невзгоды!

Быстро проплывают наши годы,

Но дорога благодатна к Богу.

И спасибо всем, кто здесь сегодня,

Кто не испугался и не бросил,

Не свернул с пути на полдороги.

Пусть Господь на всех благословляет

И дарует нам любовь и счастье!

Возможно где – то дети есть другие,

Но нам вот эти роднее всех родных

Ведь вместе с вами их лечим Души,

И их смогли любовью окружить,

Ну, а они смогли любовь услышать!

И так же крепко полюбили жизнь

Рвется доброта из души наружу

Мир прекрасен – здорово в нем жить!

Петрова Светлана Николаевна

Директор Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області – Петрова Світлана Миколаївна, 20.10.1964 року народження. 

 

Загальні відомості

Освіта - повна вища. В 1986 році закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Д. Ушинського за спеціальністю педагогіка та психологія (дошкільна), присвоєна кваліфікація викладач дошкільної педагогіки та психології, методист по дошкільному вихованню. У 1991 році закінчила спеціальний факультет Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського, пройшла перепідготовку «Психологія. Практична психологія в системі народної освіти». Петрова Світлана Миколаївна з 09.07.2012 року по 21.07.2012 року навчалась в Одеському обласному інституті удосконалення вчителів із спеціальності директор школи – інтернату. У тому ж році отримала сертифікат успішного завершення в системі післядипломної педагогічної освіти курсу з використання інформаційно – комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів. Свій трудовий стаж я починала з посади бібліотекаря з 1986 року. Потім була перерва на відпустку по догляду за дитиною. З 1988 по 1991 працювала вихователем у дошкільному закладі № 197 та № 126 м. Одеси. А у вересні 1991 року переведена на посаду методиста в дошкільний заклад № 126, де пропрацювала сім років. У вересні 1998 року перейшла на посаду завідуючої дошкільного закладу № 234. З 2001 року по 2003 роки завідувачка дошкільного закладу № 39 м Одеси. У 2003 році переведена на посаду головного спеціаліста 13 рангу у відділ загальної середньої освіти та виховної роботи управління освіти і науки Одеської міської ради та далі моя трудова школа привела мене в січні 2007 року на посаду директора Одеського комунального дошкільного закладу "Дитячого будинку" Перлинка ", де працюю і в даний час.

Сьогодні мій трудовий стаж 29 р., і з нього педагогічного 23 р.

16 лютого 2007 року, м. Київ. Семінар комунальний навчальний закладу «Дитячий будинок «Перлинка». Тема: «Рання соціалізація дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування». Доповідач: Петрова С.М.

28 - 30 жовтня 2009 року м. Київ. Міжнародна науково – практична конференція «Моделі інноваційного розвитку 12 – річної школи». Доповідь – презентація: «Інноваційна модель дитячого будинку в умовах формування громадянського суспільства». Доповідач: Петрова С.М. Починаючи з 2010 року щорічно звітувала про перебіг результатів дослідно – експериментального дослідження з теми: «Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистісної та соціальної самореалізації» в Міністерстві освіти та науки України, як керівник закладу, який має статус експериментального майданчика всеукраїнського рівня.

6 - 7 листопада 2010р. в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського пройшли Перші обласні читання з гуманної педагогіки за темою «Як любити дітей». Рух Гуманної педагогіки в Україні стає все більш популярним і масовим. У повсякденній педагогічній практиці обласних центрів, головувань і лабораторій допомагає широко визнана у світі «Система гуманно-особистісного ставлення до дитини в освітньому процесі» академіка III. О. Амонашвілі. яку називають також «Школою життя» або Гуманної педагогікою. Особливість проведених Читань полягає в тому, що спираючись на ідеї класиків, філософів, мудреців, педагогів, учасники спробували переосмислити феномен любові у вихованні дітей, яка може і повинна стати реальною помічницею в досягненні головної мети - вихованні благородної людини. У Педагогічних Читаннях брали участь вчителі шкіл м Одеси та області, викладачі ВНЗ, студенти педагогічних напрямів підготовки, представники органів управління освітою, а також директор дитячого будинку «Перлинка». Петрова С.Н. виступила з доповіддю «З досвіду роботи Одеського комунального навчального заклади Дитячий будинку« Перлинка », демонструючи практичне застосування Гуманної педагогіки в роботі з дітьми - сиріт та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Всеукраїнський-екпериментальний майданчик - Дитячий будинок "Перлинка"

З досвіду роботи Одеського комунального навчального закладу дитячого будинку «Перлинка»

Хороші добрі бажання живуть у душі того, хто вміє віддавати сили своєї душі іншим людям. Саме задля дитинства у 2006 році на березі Чорного моря з’явилася «Перлинка». Меценати, які подарували цей будинок, дійсно розуміють, що чужих дітей не буває, саме тому дар був наданий дітям – сиротам, дітям, які позбавлені материнської любові та ласки. Комунальний навчальний заклад «Дитячий будинок «Перлинка» утворений рішенням Одеської міської ради від 17.05.2006 року № 9-V. Благодійний фонд «К» і до теперішнього часу опікується проблемами дітей – сиріт та надає фінансову підтримку. Координацію діяльності закладу здійснює управління освіти та науки Одеської міської ради. Дитячий будинок «Перлинка» забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з 3 – х до 13 років. Планова потужність дитячого будинку - 80 дітей. Сьогодні у закладі – 51 дитина. Сьогодні актуальним стає завдання держави, суспільства щодо посилення уваги до охорони фізичного і психічного здоров’я дітей, створення нової системи особистісно – зорієнтованої освіти для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Особливе значення для розвитку дітей – сиріт має процес соціалізації, формування їх ціннісних, власних та суспільних орієнтирів. Процес соціалізації передбачає єдність усіх трьох зазначених сфер і водночас вирішує триєдину групу завдань: адаптації, активізації і самореалізації особистості у подальшому житті. Сучасна людина може вижити лише самовизначаючись у культурі, житті, орієнтуючись при цьому не на пізнання, а на розуміння: себе, інших людей, своєї та інших культур. Осмислити та відчути цінності свої та інших людей, прислухатись до власного внутрішнього голосу, усвідомити себе, сутність свого існування та визначити своє місце в житті. На шляху до самореалізації виникає проблема становлення людини як суб’єкта своєї життєдіяльності, вміння вільно приймати не тільки рішення, але й нести відповідальність за свій вибір. Рішення цієї проблеми зумовлює необхідність формування культури самовизначення як складової інтегративної особистісної освіти, яка включає в себе такі компоненти: культура життєвого самовизначення, культура морального самовизначення, культура ціннісного самовизначення, культура естетичного самовизначення (Я.К.Маркова, Л.В.Мітіна). Все викладене вище, обумовило тему нашого експериментально дослідження «Формування готовність вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистої та соціальної самореалізації». Під науковим керівництвом завідуючої лабораторії педагогічних інновацій Академії педагогічних наук України – Щекатунової Ганни Дмитрівни разом з працівниками лабораторії створена інноваційна модель розвитку «Дитячого будинку «Перлинка» та програма роботи відкритої соціально – педагогічної системи , яка виступає альтернативою існуючій системі роботи із соціально – незахищеними дітьми. Інститут психології АПН України, професори та викладачі ПУДП університету ім. К.Д. Ушинського, Одеського інститут удосконалення вчителів залучені до співпраці та надають серйозну методичну допомогу вихователям та спеціалістам закладу. Педагогічний колектив працює над головною проблемою – самовизначення випускника дитячого будинку у різноманітних сферах життєдіяльності, над створенням умов для його самореалізації. Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона віддзеркалює те, що її оточує, вона віддає любов, але не починає любити першою. Якщо ми нічого не даємо дітям, їм нічого повертати. Це розуміння, було ще на початку будівництва споруди. Філософію гуманізму підтверджує сам вигляд будівлі, виконаний за ексклюзивним проектом у вигляді християнського хреста. Вся архітектура будівлі сприяє розвитку почуття свободи, краси та любові, має позитивний вплив на формування особистості. Діти які потрапляють в дитячий будинок, вже мають за плечима досить важкий негативний досвід минулого. Більшість з них взагалі не знають, що таке любов та ласка. Це травмовані душі, які з недовірою сприймають оточуючий світ. Тому першим кроком у роботі з такими дітьми є безумовна любов та прийняття їх колективом дитячого будинку. Кожна людина яка знаходиться поруч з вихованцями «Перлинки», повинна зайняти позицію – «безумовного прийняття дитини» та відповідально, з оптимізмом ставитись до кожної конкретної дитини. Як ви розумієте, зробити це , досить важко, адже жодний ВУЗ не готує спеціалістів для роботи з дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування. Наш складний контингент вихованців потребує не стільки вихователів, скільки спеціалістів з розвитку дитини. Останнє не можливо без інтеграції знань з педагогіки і психології, нових концептуальних моделей навчання та виховання. Шлях який ми долаємо – тернистий. Проблема кадрів на сьогодні існує практично в усіх закладах освіти. Але щоб рухатись в перед, вже зроблені певні кроки для підвищення професійної компетентності наших педагогів. Протягом двох років працює постійно діючий психолого-педагогічний семінар, визначено методичні теми для підвищення самоосвіти кожним педагогом, створені творчі групи щодо розробки та реалізації тематичних проектів. Наші педагоги , завдяки благодійному фонду «К» пройшли навчання в Українському Монтесорі-центрі та здобули теоретичні знання та практичні вміння з методики Монтесорі, психологи пройшли курси з теорії та практики Юнгеанської пісочної терапії, навчання в Оздоровчо-ветебральному центрі Євмінова. З метою об’єднання зусиль колективу та вимог спеціалістів в дитячому будинку створено положення про соціально-психолого-медико-педагогічний консиліум, який забезпечує діагностико-корекційний- соціально-психолого-медико-педагогічний супровід вихованців виходячи із можливостей закладу і у відповідності з віковими та індивідуальними можливостями, станом соматичного та психологічного здоров’я дитини. Неувага дошкільних та шкільних педагогів до проблеми готовності особистості до самореалізації пов’язано як з перевагою когнітивного підходу, так і з недостатньою етичною, філософською,психологічною освітою педагогів, слабким володінням ними технологіями, які забезпечують самовизначення особистості в культурі та житті. Ш.А.Амонашвілі писав : «Слід тільки жалкувати, що традиційна школа, а також багато інноваційних шкіл недооцінюють значення духовного життя людини, і дитина належить сама собі у створенні свого духовного світу та образу життя у ньому. Це найскладніше для дитини, і вона рідко здобуває успіх». Справжній освітній процес, на думку вченого,будується на основах гуманно-особистісного підходу та являє собою «процес освіти душі та серця дитини». Одним з головних аспектів підготовки наших вихованців до особистої та соціальної самореалізації, є процес соціалізації, формування їх ціннісних, як власних так і суспільних орієнтирів. Ціннісні орієнтації мають проявлятися в ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості, що формуються діяльністю, спілкуванням та самосвідомістю. Особливості соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт зумовлені тим, що вона відбувається без участі багатьох агентів соціалізації (батьки, старші родичі, друзі та знайомі сім'ї, референтна група однолітків в межах громади). Діти-сироти та соціальні сироти, які виховуються в інтернатних установах, позбавлені можливості взаємодіяти з цими агентами соціалізації. Натомість вони соціалізуються завдяки процесам комунікації, навчання, виховання, залучення до культури, що розгортається в закладі інтернатного типу. Цей факт накладає на нас певні зобов’язання: По-перше, ці зобов’язання стосуються організації життєдіяльності дитини, створення необхідних умов для набуття нею соціального та життєвого досвіду в межах дитячого будинку. Умови для його набуття щоденно створюються вихователями, педагогами, всім персоналом закладу. Діти займаються в залі для вивчення правил дорожнього руху, полюбляють кататися на роликах та займатися спортом. У вихованців є змога навчитися грати в футбол, баскетбол, волейбол, ручний м’яч, теніс, а все це забезпечить розвиток спортивних якостей. Сучасні навчальні класи забезпечені усім необхідним для виконання домашніх завдань, вивчення іноземної мови. Гра в шахи дає змогу розвивати інтелект. Є у нас і художня майстерня, де можна не стримувати свої пориви та малювати, ліпити, виробляти іграшки з бісеру та волоку. Студія творчості завжди відкрита для дітей. Давно відомо, що духовне виховання дітей – перш за все діло сім'ї та дому. Саме тому у нашому будинку з’явилася невелика, затишна каплиця, щоб давати дітям віру, любов та сили не звернути з дороги у дні душевних переживань. Після освячення каплички за благословенням Агафангела до дітей щодня приходять студенти семінарії, які допомагають їм знайти відповіді на багато запитань. Організована сумісна робота дітей та спеціалістів різних професій «Перлинки»: водія, кухаря, електрика, теслі, медичної сестри, прачки, швачки. Діти вчаться готувати, мити посуд, прибирати та прати дрібні речі. В цьому році силами дітей на невеликому клаптику землі була вирощена полуниця, цибуля, часник, петрушка, кріп, горох, буряк, картопля, помідори. Діти з радістю та любов’ю доглядають за міні – городом, здобувають безпосередній досвід взаємодії з природою та працюють на землі. Подолання інституціалізаційних бар’єрів соціалізації у інтернатному закладі (обмеження соціалізації вихованців стінами установи) передбачає міжінституціальну взаємодію (співпрацю закладу з іншими соціальними інститутами: економічними, соціальними, громадсько-політичними, культурними). Ця співпраця полягає у цілеспрямованому та цілевідповідному залученні вихованця до різноманітних суспільних процесів. Таким чином, дитина здобуває знання та досвід соціально схвалюваної поведінки, необхідний соціальний та життєвий досвід, розширюватиме свій життєвий світ. Тому філософія діяльності педагогічного колективу - це постійна та тісна співпраця з усіма театрами та музеями міста, музичною, хореографічною та театральною школами, Одеською семінарією, крім цього організована виховна робота гуртків – футбол, теніс, карате, шахи, астрономія, ліплення, зображувальна діяльність, комп’ютерна грамотність, тощо. Велике значення надається організації для дітей виїздів за межі дитячого будинку: екскурсії, прогулянки у парк, до моря, походи та інше. Завдяки таким виїздам, дитина отримує нові знання, закріпляє вже отриманні, розширює коло своїх знайомств, кругозір, а також набуває позитивний емоційний досвід. За два роки завдяки меценатам наші діти провели незабутні два тижні у Москві. Де відвідали музеї Кремля, музей – парк в Царицино, Поклону гору, Бородинську панораму, Сергієво – Троїцьку Лавру, св. джерело Сергія – Радонежського, музеї – садиба Абрамцево, цирк Нікуліна на Цвітному бульварі, Театр Юрія Куклачова, Московський зоопарк, парк атракціонів, побували в справжньому лісі, катались на байдарках, а саме головне, отримали великий емоційний, духовний та інформаційний заряд. А переліт на літаку та можливість побачити земну поверхню з висоти пташиного польоту, став просто незабутнім. Також діти здійснили паломницьку поїздку до м. Почаїв, туристично – пізнавальну екскурсію до м. Львова, провели незабутні дні відпочиваючи у таборі «Молода гвардія», а цього літа, на протязі 10 днів мандрували дорогами Криму милуючись мальовничими край овидами. Познайомились з історичним минулим та культурою місцевих жителів. Одним із направлень соціальної адаптації є навчання дітей в НВК «Гармонії» м. Одеси. Сьогодні 18 дітей вчиться у цій школі. Завдяки цьому, вихованці дитячого будинку не тільки отримують освіту, але й можливість знаходитися за межами дитячого будинку, вчаться спілкуватися з дітьми у яких є сім'я, здобувають досвід родинних стосунків. Сьогодні наш дитячий будинок це школа радості та творчості. А свою основну роль як директора я бачу в тому, щоб це був єдиний дім із загальними для всіх робітників цінностями, принципами, установками. Моє завдання домогтися з боку кожного працівника прагнення до творчості, але з урахуванням однієї умови: розуміння того, що ти не один, що поруч працюють колеги і усі ми служимо нашим дітям. Тому ми, повинні стати поводирем для кожної дитини та провести її до соціуму тільки саме для нього визначеною доріжкою. Моральні орієнтири повинні стати для кожної дитини «світлом в кінці тунелю». А організація простору для морального виховання дитини потребує щирого відношення до дитини, поваги до її особливості. Тільки тоді авторитет буде виховувати дитину. Макаренко А.С. писав: «Вы воспитываете его в каждый момент вашей жизни, даже тогда, когда вас нет рядом…» . 28 лютого 2011 рік, Одеський обласний інститут удосконалення вчителів, м. Одеса. Семінар «Суб’єкти демократичного державно – громадського управління загальноосвітнім навчальним закладом: актуальність створення, зміст діяльності та механізм взаємодії». Доповідь директора Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» - «Моделі демократичного державно – громадського управління загальноосвітнім навчальним закладом».

20 квітня 2011 у м. Одесі на базі дитячого будинку "Перлинка" відбувся науково - методична рада по темі: "Шляхи реалізації інноваційної моделі про створення умов для особистісної та соціальної самореалізації вихованців дитячого будинку" Перлинка ". Дана тема зацікавила як наукових співробітників, так і практичних діячів - співробітників Інституту удосконалення і керівників шкіл - інтернатів. Учасники науково - методичної ради обговорили питання соціального захисту неповнолітніх дітей в Україні, особливості впровадження інноваційних технологій навчання і виховання, проблеми особистісної та соціальної самореалізації дітей - сиріт. Також учасники змогли оцінити створені в дитячому будинку "Перлинка" умови для соціальної та особистісної самореалізації вихованців, реалізацію творчого потенціалу вихованців, методи і форми корекції і формування готовності вихованців до самореалізації. Особливу увагу учасники приділили теоретико - концептуальним заходам дослідницько - експериментальної діяльності та інноваційної моделі дитячого будинку "Перлинка" , обговорили експериментальну діяльність педагогічного колективу в реалізації місії установи, а також визначили показники реалізації інноваційної моделі.

08 - 09 грудня 2011 року м. Київ. Міжнародна науково – практична конференція «Інноваційні технології навчання обдарованої молоді». Тема доповіді: «Інноваційна модель дитячого будинку «Перлинка» - освітнього закладу соціального партнерства для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Інноваційна модель підтримки процесів розвитку особистості дитини.

Пошук інноваційних моделей та технологій психолого-педагогічної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського п іклу ванни привертає увагу держави. Проблема виховання та соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування знаходиться її центрі уваги Української держави; в останні роки багато зроблено а напрямку створення найбільш сприятливих умов для їх виховання ти соціально-психологічної адаптації. Головні функції, на які спрямована виховна система дитячого будинку «Перлинка»:

- розвивальна - створення умов для самореалізації вихованців;

- компенсаторна - створення умов для подолання наслідків різних видів депривації, педагогічної занедбаності;

- корегувальна - здійснення психолого-медико-педагогічної корекції поведінки та спілкування з дітьми з різними видами депривації;

- регулювальна - упорядкування педагогічних процесів та їх вплив на формування особистості вихованців;

- захисна - підвищення рівня соціальної захищеності вихованців.

Виховання у дитячому будинку «Перлинка» будується на діагностичній основі, тобто на усвідомленні педагогами необхідності розвитку індивідуальних якостей дитини, які допомагають їй у самореалізації себе у суспільному житті. Необхідність допомогти дитині визначити свою позицію у житії, світогляді, ставленні до себе, до довкілля є основним фактором виховної діяльності, а саме: формування здатності до культурної самореалізації, самоорганізації та самореабілітації дитини. Таким чином, головна мета дитячого будинку «Перлинка» - створити сприятливі умови для формування готовності вихованців до подальшої особистої та соціальної самореалізації. Виховувати гармонійно розвинуту особистість: толерантну, духовно багату, фізично та психічно здорову; формувати людину з притаманними їй почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток. Виховати таку людину не просто - тут замало знати сучасні технології та методики, втілювати їх у практику, мати неперевершену матеріальну базу. Найголовніше - потрібно бачити у кожній дитині Особистість, якою вона вже є, і Людину, якою вона стане. Формування творчої особистості нерозривно пов'язане з відродженням нації та гуманізацією суспільства. Актуальною проблемою суспільства є здоров'я та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, тому, що саме вони найбільше піддаються негативному «пливу середовища та суспільства, мають негативний досвід життя з плівками, чи без них. Національним лихом стало розповсюдження наркоманії, алкоголізму, туберкульозу на тлі пристрасті до табакопаління. Тому особливої уваги заслуговує виховання здорового способу життя, його пріоритет, підвищення відповідальності за власне здоров'я. Провідна ідея виховної роботи дитячого будинку «Перлинка» - виховати у кожній дитині здорову, порядну, добру, інтелектуальну, творчу, соціально активну, небайдужу до навколишнього світу, здатну до самореалізації та самовдосконалення людину, патріота рідної держави. Виховна система дитячого будинку «Перлинка» включає всю цілісну пильність дитячого будинку: пізнавальну, діяльність за інтересами дітей, трудову, ігрову та соціокультурну. Всі види діяльності спрямовані на подолання наслідків депривації та позитивний розвиток дитини. Пізнавальна діяльність має особливе значення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тому що практично у усіх є проблеми у розвитку пізнавальної сфери. Головне для них - пізнавання і обе (своїх особливостей, характеру, тощо), а також пізнання довкілля, позитивне світосприймання (віра у те, що світ - гармонійний та гуманний). Діяльність за інтересами дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - це шлях входження у світ, у суспільні стосунки засобами корисної діяльності та різні форми самоствердження,тому що для наших дітей великою проблемою стає подолання невпевненості у собі, невдача, а все це є бар'єром на шляху взаємодії з людьми. Трудова діяльність - найважливіший засіб соціалізації дітей, тому оволодіння навиками від самообслуговування до підприємницької пильності ми повинні забезпечити. Професійна підготовка та орієнтація починається практично з перших днів перебування у дитячому будинку, що допоможе нашим вихованцям швидше адаптуватися до життя за межами закладу, підвищити почуття віри у себе та свої сили. Ігрова діяльність - найважливіший засіб розвитку дітей, однак життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за межами дитячого будинку позбавлене гри та нормального розвитку, вони у дитинстві, як кажуть, «не догралися». Тому головне завдання наших вихователів, психологів та працівників - навчити дітей різних видів ігрової пильності. Соціокультурна - ознайомлення дітей з культурним світом міста та країни, розширення їх світогляду. Уміння вибудувати стосунки у дитячому будинку на рівні «дорослий-дитина» починається з безумовного сприйняття кожного вихованця та вихід на партнерські відносини, (що в подальшому навчить дітей відносинам «дитина-дитині». Принцип сімейних відносин на рівні любові,турботи,взаєморозуміння безумовно допомагає нашим дітям почуватися впевненішими у житті. Однією з особливостей закладів «закритого типу» є те, що виховна система мас колективних характер, відсутність «особистих», «вільних» зон негативно впливає на розвиток вихованців. Гуманістична виховна система дитячого будинку «Перлинка» визначила головним завданням - зробити цю систему максимально відкритою, розширити сфери спілкування та перебування дітей. Інтегрувати всю виховну систему у зовнішнє середовище, встановити постійні та глибокі контакти з соціумом. Контингент вихованців дитячого будинку - хлопчики та дівчатка від 3-х років до 12-ти років. Це діти-сироти та діти, які залишилися без опіки батьків, діти зі скаліченими долями з вини батьків або родичів, які їх покинули, байдужого суспільства. Багато дітей до надходження до дитячого будинку «Перлинка» голодували, жебракували, знаходились у розпусному середовищі, були позбавлені елементарного житлового комфорту або взагалі не мали житла, отримали негативний досвід життя у сім’ї. Діти з негативним життєвим досвідом потребують від нашого освітнього закладу особливого підходу у виховній роботі, мета якої - створити душевний комфорт для вихованців, подолати негативні явища життя, такі як:

- соціальна обездоленість; негативний досвід сімейного життя;

- насилля над особистістю; досвід проживання у розпусному середовищі; духовна пустота;

- відсутність ідеалу у житті, нерозуміння свого призначення як чоловіка та батька - створювача сім'ї, жінки та матері - як берегині сімейного вогнища.

Успішність соціалізації особистості дитини у сучасних умовах здійснюється на основі тендерного виховання на духовних, народних полікультурних традиціях. Провідним завданням педагогічного колективу дитячого будинку «Перлинка» є формування у вихованців соціальних життєвих принципів, розуміння цінностей, неприйняття таких пороків сучасності, як: порожнеча душі, егоїзм, розуміння незалежності як свободи від будь - яких зв’язків. Потреба у розробці поданої виховної системи зумовлена завданнями, які стоять перед колективом дитячого будинку:

- формування особистості майбутньої дружини та матері - Перегині домашнього осередку;

- формування особистості майбутнього чоловіка та батька; усвідомлення себе повноцінними членами суспільства.

Особливості соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт зумовлені тим, що вона відбувається без участі багатьох агентів соціалізації (батьки, старші родичі, друзі та знайомі сім’ї, референтна група однолітків (їх батьків та родичів) у межах громади). Діти-сироти та соціальні сироти, які виховуються у інтернатних установах, позбавлені можливості взаємодіяти і цими агентами соціалізації. Натомість вони соціалізуються завдяки процесам комунікації, навчання, виховання, прилучення до культури, які розгортаються у закладі інтернатного типу. Це накладає на установу, у якій виховуються діти, дуже велику відповідальність, які не може порівнюватися з обов’язками звичайного дошкільного або загальноосвітнього навчального закладу. По-перше, ці зобов’язання стосуються організації життєдіяльності дитини, створення необхідних умов для здобуття нею соціального та життєвого досвіду у межах дитячого будинку. Успішна соціалізація - це процес і результат розвитку та саморозвитку дитини у процесі здобуття нею соціального досвіду у дітей-сиріт та соціальних сиріт, які виховуються у інтернатному закладі, цей досвід не може з’явитися природно та автоматично — умови його здобуття мають щоденно „штучно” створюватися вихователями, закладом. Таким чином, вихованці дитячого будинку „Перлинка” засвоюватимуть саме ті соціальні традиції (норми, зразки поведінки, погляди та ін.), які притаманні соціальному та освітньому середовищу навчального закладу. По-друге, подолання інституціалізаційних бар’єрів соціалізації у інтернатному закладі (обмеження соціалізації вихованців стінами установи) передбачає міжінституціональну взаємодію (співпрацю закладу і іншими соціальними інститутами:економічними, соціальними, громадсько-політичними, культурницькими). Ця співпраця полягатиме в цілеспрямованому залученні вихованців до різноманітних суспільних процесів, відповідно до поставленої мети. Таким чином, дитина здобуватиме знання та досвід соціально схвалюваної поведінки, необхідний соціальний та життєвий досвід, розширюватиме свій життєвий світ. По-третє, успішна соціалізація вихованця неможлива без застосування її міжособистісних механізмів - тривалої взаємодії дитини з авторитетними для неї особистостями: вихователями, вчителями та ін. Соціальне партнерство ми розуміємо як сумісну діяльність різноманітних соціальних суб’єктів, яка відповідає загальному для всіх сторін інтересу - високому рівню освіти і духовно - морального розвитку вихованців дитячого будинку «Перлинка». Соціальне партнерство в освіті - це тип соціальних відношень, для якого характерні наступні особливості:

- наявність сторін, які мають як спільні, так і різні або протилежні інтереси;

- орієнтація сторони на пошук і досягнення соціальної згоди, а не на конфронтацію;

- об’єктивна зацікавленість всіх соціальних суб’єктів у конструктивному рішенні питань освіти розвитку, особистісного самовизначення вихованців дитячого будинку.

Організація навчально-виховного процесу в дитячому будинку «Перлинка» як інноваційному освітньому закладі соціального партнерства значно покращить знання вихованців, забезпечить їх соціальну адаптацію та високий творчий потенціал, дасть педагогічному колективу можливість розробити соціально-навчальні програми, дидактичний матеріал та матеріал для колекційної роботи, посібники, створити банк по результатам дослідницької діяльності, що визначить теоретико-методологічну базу для створення та функціонування інноваційної моделі освітніх закладів нового типу для дітей-сиріт. Найважливіший механізм формування соціального досвіду дитини це її трудове виховання. Праця - один з найважливіших чинників соціалізації, без якого вона неможлива. Раціонально організована праця зумовлює та інтегрує розвиток фізичних, розумових та моральних якостей людини, формування її естетичного смаку. Головна особливість трудового виховання дітей-сиріт та соціальних сиріт - творчий характер праці, створення умов для розкриття, розвитку та реалізації у процесі виховання задатків та здібностей дитини. Трудове виховання спрямоване на заохочення та реалізацію пізнавального інтересу, забезпечення конструктивного спілкування з однолітками та дорослими. Трудове виховання вихованців молодшого шкільного віку активізує їхню художньо-технічну творчість, допомагає формуванню найважливіших життєвих навичок, пов’язаних із спілкуванням з іншими людьми, навчанням, самообслуговуванням. Для підлітків та юнаків трудове виховання: формує науково-технологічні аспекти світогляду; закріплює на практиці знання про технологічну діяльність; ознайомлює з інформаційно-комунікаційними технологіями, роллю комп’ютерної техніки у виконанні завдань пошуку, систематизації, зберігання та опрацювання різноманітних даних; ознайомлює та залучає вихованців до різних видів діяльності, формування необхідних для цього вмінь та навичок; створює умови для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; формування у вихованців культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних сучасному громадянину та учаснику виробничих процесів; формує активну життєву позицію, професійну адаптивність, готовність до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, підприємницької діяльності. Другим важливим механізмом забезпечення успішної соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт є надання їм додаткової освіти, здійснення гурткової роботи за програмами гуртків («Духовне виховання», «Цікава астрономія», «Комп’ютерна абетка», «Хореографія», «Музична скринька», «У світі чарівних фарб»). Протягом періоду дошкільного віку (від 3 до 6 років) вихованці дитячого будинку перебувають у дошкільному навчальному закладі, який забезпечує їхнє право на здобуття дошкільної освіти, фізичний, розумовий га духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Забезпечується повне соціальне утримання, створюються безпечні га нешкідливі умови для лікування, фізичної реабілітації, фізичного розвитку та зміцнення здоров’я дітей відповідно до санітарно-гігієнічних вимог. У процесі виховання у дошкільному навчальному закладі у дітей формуються важливі життєві навички, необхідні для їх нормальної життєдіяльності, подальшого навчання, формуються гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки. Протягом молодшого шкільного віку (7-13 років) здійснюється навчання вихованців у початковій школі. Відбувається співпраця дитячого будинку з загальноосвітніми навчальними закладами різних тинів, які проводять навчання вихованців закладу у першому - четвертому класах. У цей період зростає роль групової роботи у дитячому будинку, додаткових освітніх послуг, які він надає. Завдяки проведенню роботи за програмами гуртків розкриваються, розвиваються та реалізуються задатки, природжена обдарованість, творчий потенціал дітей, відбувається становлення їх духовності. Відбувається духовне виховання дітей, ознайомлення з Святим Писанням, релігійними православними святами, православною етикою. Діти вчаться допомагати ближнім, слабшим, малозабезпеченим. Діти мають можливість проявити та реалізувати свої творчі здібності, музичні, художні задатки. Завдяки заняттям танцювальним мистецтвом вихованці не лише оволодівають ритмами та пластикою танцю, але й розвивають свої фізичні здібності, формують правильну поставу, виправляють фізичні вади, загартовуються. Інноваційна модель підтримки процесів розвитку особистості дитини. 9 лютого 2012 року м. Київ. Всеукраїнська нарада для директорів інтернатних закладів для дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тема: «Створення умов для соціалізації дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в інтернатних - закладах». Тема доповіді: «Створення умов соціалізації дітей – сиріт в дитячому будинку «Перлинка»».

Створення умов соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Проблеми соціалізації соціальних сиріт відрізняються особливою складністю. Для включення соціальних сиріт в нормальне життя, для їх залучення до соціальних цінностей і нормам необхідно змінити сам спосіб життя цих дітей, їх ставлення до себе, до свого минулого, сьогодення та майбутнього, ставлення до найближчого оточення і суспільству в цілому. Найскладніше підготувати соціальних сиріт за час життя в дитячому будинку до самостійного і відповідального рішення своїх власних проблем. При цьому треба враховувати, що вони не можуть на етапі життєвого старту розраховувати на підтримку сім'ї, а часто - і родичів взагалі. Уявіть себе в 15-17 років - а це звичайний вік випуску з дитячого будинку - і дайте оцінку власній підготовленості до вирішення проблем дорослого життя. А якщо врахувати що за часту виникають елементарні побутові проблеми, з якими вони просто не знайомі і які можна вирішити, якщо все-таки змінити систему роботи інтернатних установ, в якій необхідно актуалізувати завдання підготовки до самостійного життя у всіх програмах роботи дитячих будинків та інтернатів, підвищити відповідальність цих установ за результат підготовки до життя їх вихованців. Законодавча база щодо соціального захисту випускників з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, гарантує права випускників практично у всіх життєво важливих сферах, надає додаткові пільги, посильно забезпечує рівні стартові можливості випускникам цієї категорії. Однак, говорячи про практичну сторону реалізації законів, слід зазначити, що багато механізмів розроблені не до кінця, законодавча діяльність іноді суперечить законам, судова, пенітенціарна системи не враховують особливостей розвитку випускників, а робота багатьох законів у реальному житті не завжди можливе в результаті їх недоробки , і як наслідок, вимагає подальшого реформування та перетворення. Реальний стан справ і численні факти говорять про те, що зараз держава наявними засобами не може повною мірою виконати свої обов'язки щодо забезпечення та захисту прав і законних інтересів випускників інтернатних закладів. Практично до цього питання не залучаються спонсорські кошти та інвестиції. Питання сирітства мало висвітлюються в засобах масової інформації, на телебаченні відсутня соціальна реклама, яка могла б сприяти інтеграції та адаптації випускників інтернатних закладів. Адміністрація дитячих установ, фахівці з охорони прав дитинства не можуть протистояти грубим і систематичних порушень інтересів дітей-сиріт, випускників будинків-інтернатів через відсутність кваліфікованих фахівців, юридичних знань, матеріально-технічної бази. Складається парадоксальна ситуація: з одного боку, на забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, затрачаються достатні ресурси, до роботи залучається велика кількість спеціалістів, а ефективність усіх зусиль непропорційно мала: дитина-сирота виявляється незахищеним як у дитячому будинку або школі-інтернаті, так і після випуску, де він не в змозі повноцінно адаптуватися в суспільстві і жити самостійно. Для того, щоб дійсно забезпечити соціальну захищеність випускникам інтернатних закладів, сприяти інтеграції випускників у суспільство, для того, щоб вони повноцінно освоювали самостійне життя, необхідно ще багато чого зробити, вирішити багато завдань (привести у відповідність нормативно-правову базу, налагодити професійну підготовку кадрів по роботі з цією категорією, налагодити взаємодію випускників з різними установами та багато іншого). Виходячи з вищевикладеного, слід:

- удосконалити і доопрацювати наявну нормативно-правову базу (усунути невідповідність між законодавчою діяльністю України та законами, розробити механізми реалізації законів);

- налагодити взаємодію державних органів управління з недержавними організаціями, різними службами і фахівцями, від яких залежить успішне вирішення питань по соціальній інтеграції та адаптації випускників будинків-інтернатів;

- опрацювати механізми взаємодії різних структур та органів, усунути міжвідомчу роз'єднаність, для єдиного підходу до вирішення питань, що сприяють інтеграції дітей-сиріт, випускників будинків-інтернатів;

- стандартизувати професійну діяльність фахівців по роботі з даною категорією населення;

- організувати підготовку кваліфікованих фахівців, а також розробити предметно - інструментальну основу професійної підготовки фахівців по роботі з випускниками інтернатних закладів;

- активніше пропагувати досвід роботи і нові технології соціальної адаптації сиріт до умов сучасного життя.

Розглянувши соціальну діяльність державних установ та соціальних служб з підтримки випускників будинків-інтернатів, стає цікавим те, що при достатньої інформаційної оснащеності випускники продовжують не платити квартплату, кидають роботу і навчання, роками не оформляють необхідні документи, і багато іншого. Пов'язано все це з тим, що вводяться останнім часом програми підготовки до самостійного життя, соціально-правової орієнтації націлені на знайомство з правами і пільгами, механізмами їх реалізації, способами захисту, але не на формування готовності до особистісної та соціальної самореалізації, виконання обов'язків, невіддільних від надаваних прав. Неготовність і небажання сиротами виконувати свої обов'язки ускладнюють їх власний процес адаптації та соціальної інтеграції при соціальному функціонуванні. Проблема соціальної інтеграції дітей-сиріт, випускників будинків-інтернатів донині стоїть вкрай гостро і працює малоефективно. Але в Одесі є альтернатива. Дитячий будинок «Перлинка» побудований меценатами в 2006 році і переданий в безоплатне користування місту Одесі. У дитячому будинку 51 дітей (дошкільного віку – 7, молодшого шкільного віку – 16, середнього шкільного віку - 28). За наказом Міністерства освіти і науки України від 18.08.2010 р № 824 на базі дитячого будинку «Перлинка» розроблена і досліджується експериментальна програма за темою «Формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації», щоб забезпечити інтегральний результат процесів виховання навчання та розвитку - особистісного і соціального, досягнення кожною вихованцем вершин свого індивідуального розвитку. Сьогодні працюючи в режимі формуючого етапу (ІІІ) експерименту можемо відзначити, що організована структура дитячого будинку складається з: дошкільного відділення, шкільного відділення, об'єднання вихователів і вчителів, бібліотеки, соціального, психолого, медико, педагогічної служби, навчально-продуктивних майстерень, житлового фонду , курси підвищення кваліфікації та секції, гуртки, клуби з додаткової освіти. Соціальне партнерство дитячого будинку «Перлинка» та громадськості передбачає посильну участь вихованців і працівників у вирішенні соціальних завдань. Тісне партнерство і благодійними організаціями в реалізації спільних проектів. Соціальне партнерство дитячого будинку «Перлинка» і підприємств, організацій передбачає отримання спонсорської допомоги, можливість проходити виробничу практику і створення умови для профорієнтації. Найважливіший механізм формування соціального досвіду дитини - це його трудове виховання. Праця - найважливіший фактор соціалізації. Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку активізує їх художньо-технічна творчість, допомагає формуванню найважливіших життєвих навичок, пов'язаних зі спілкуванням з іншими людьми, з навчанням, самообслуговуванням. Для підлітків і юнаків трудове виховання формує науково-технологічні аспекти світогляду; закріплює на практиці знання про технологічної діяльності; знайомить з інформаційно-комунікаційними технологіями, роллю комп'ютерної техніки у вирішенні завдань пошуку, систематизації, зберігання і обробки різних даних; привертає до різних видів діяльності; створює умови для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; виробляє навички культури праці та побуту, раціонального ведення домашнього господарства, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, необхідних сучасному громадянину та учаснику виробничих процесів, сприяє становленню активної життєвої позиції, професійної адаптивності, готовності до безперервного професійного освіти, конкурентної боротьби на ринку праці , підприємницької діяльності. Поняття соціально-трудової адаптації - це процес особистісного становлення, який здатний збалансувати поведінку людини та її трудову діяльність. Другим важливим механізмом забезпечення успішної соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт є надання їм додаткової освіти (гуртки «Духовне виховання», «Цікава астрономія», «Комп'ютерна азбука», «Хореографія», «Музична скринька», «У світі чарівних фарб», «Чарівний бісер»). Навчання вихованців шкільного віку здійснюється в НВК «Гармонія» м. Одеси, в цей період зростає роль гуртків, додаткових освітніх послуг. Завдяки проведенню роботи за програмами гуртків розкриваються, розвиваються і реалізуються задатки, вроджена обдарованість, творчий потенціал дітей, іде процес становлення їх духовності. Відбувається духовне виховання дітей, вони знайомляться зі Святим Письмом, релігійними православними святами, православної етикою. Діти вчаться допомагати ближнім, слабким, малозабезпеченим. Вихованці мають можливість проявити і реалізувати свої творчі здібності, музичні, художні задатки. Завдяки заняттям танцювальним мистецтвом вихованці не тільки опановують ритмами і пластикою танцю, а й розвивають свої фізичні здібності, формують правильну поставу, виправляють фізичні недоліки, загартовуються. Заняття гуртка «Цікава астрономія» формує пізнавальні інтереси вихованців, розвиває їх подання про навколишнє середовище, природу і Космосі. Дитячий будинок приділяє належну увагу комп'ютерної грамотності дітей, оволодінню ними навичками роботи з комп'ютерною технікою; пошуку, обробки, зберігання та передачі різноманітної інформації. Спільна робота з меценатами продовжується і сьогодні. В умовах практично відсутності бюджету, меценати забезпечують розвиток, виховання дітей-сиріт. Тому що змінити систему роботи в інтернатних закладах неможливо без фінансових витрат. Сучасна педагогіка ще не сформована як цілісна система знань про розвиток підростаючого і дорослої людини в освітньому процесі. Складний контингент вихованців вже сьогодні вимагає не стільки вихователя, скільки фахівця з розвитку дитини. Останнє неможливо без інтеграції знань з педагогіки та психології, нових концептуальних моделей навчання і виховання, які відпрацьовуватимуться в ході експерименту. Особливе значення для розвитку дітей має процес соціалізації, формування їх ціннісних, як власних, так і суспільних орієнтирів. Ціннісні орієнтації мають проявлятися в ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості, які формуються діяльністю, спілкуванням і самосвідомістю, тому були взяті такі особливості: «Я - концепція», мотиваційно-необхідна, вчинок. Процес соціалізації передбачає як єдність змін всіх трьох зазначених галузей, так і вирішує триєдине групу завдань: адаптація, активізація і самореалізація особистості надалі власному та суспільного життя. Особливості соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт обумовлені тим, що вона відбувається без участі багатьох агентів соціалізації (батьки, старші родичі, друзі і знайомі сім'ї, референтна група однолітків у рамках громади). Діти-сироти та соціальні сироти, які виховуються в інтернатних закладах, позбавлені можливості взаємодіяти з цими агентами соціалізації. Зате, вони соціалізуються завдяки процесам комунікації, навчання, виховання, прилучення до культури, що розгортаються в установі інтернатного типу. Це накладає на установу, в якому виховуються діти, дуже відповідальні зобов'язання, які не можуть порівнюватися з обов'язками звичайного дошкільного або загальноосвітнього навчального закладу:

Ці зобов'язання стосуються організації життєдіяльності дитини, створення необхідних умов для вступу соціального та життєвого досвіду в рамках дитячого будинку. Успішна соціалізація - це процес і результат розвитку і саморозвитку вихованця в процесі придбання ним соціального досвіду. У дітей-сиріт та соціальних сиріт, які виховуються в інтернатному закладі, цей досвід може з'явитися природно, автоматично - умови для її здобуття повинні щодня створюватися вихователями, педагогами, всім персоналом установи. Таким чином, вихованці дитячого будинку "Перлинка" засвоюють саме ті соціальні традиції (норми, зразки поведінки, погляди та ін.). Притаманні соціальної та освітньої середовищі навчального закладу. Подолання інстітуціалізаціонних бар'єрів соціалізації в інтернатному закладі (обмеження соціалізації вихованців стінами установи) припускає міжінституційні взаємодія (співробітництво установи з іншими соціальними інститутами: економічними, соціальними, суспільно-політичними, культурними). Ця співпраця полягає в цілеспрямованому і соответственному залученню вихованця до різних суспільних процесів. Таким чином, дитина отримує знання і досвід соціально схвалюється поведінки, необхідний соціальний і життєвий досвід, розширювати свій життєвий світ.

Успішна соціалізація вихованця неможлива без застосування її міжособистісних механізмів - тривалої взаємодії дитини з авторитетними для нього особистостями: вихователями, вчителями та ін. Для забезпечення успішної соціалізації випускників дитячого будинку потрібно:

1. Привести у відповідність нормативну базу;

2. Налагодити професійну підготовку кадрів по роботі з даною категорією дітей на всіх етапах (в дитячих будинках, інтернатах, в роботі з випускниками інтернатів і т.д.);

3. Налагодити взаємодію випускників з різними установами, підприємствами, виробництвами і т.д.

В основу реалізації державної соціальної політики в напрямку дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, а також випускників інтернатних закладів треба закласти не робота з подолання причин самого явища - сирітства, а систему злагоджених і добре відпрацьованих механізмів з профілактики сирітства.

Загальнонаціональна акція «Флагмани освіти і науки України» 2012р.

Щорічна Загальнонаціональна акція «Флагмани освіти і науки України» проводиться з метою гідного представлення позитивного іміджу кращих навчальних та наукових закладів України, діячів науки і освіти. Організатори: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Український видавничий центр «Галактика-С». Проведення Акції проходить за підтримки Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Проведення Загальнонаціональної акції - це пошук нових шляхів модернізації національної ідеї, ціннісних орієнтирів, виховного ідеалу, нових тенденцій в освіті. Досягнення освітніх закладів і наукових установ вагомі та гідні наслідування. Завдяки проведенню такого заходу громадськість дізнається про роботу та перспективи розвитку навчальних закладів, освітніх і наукових установ, діяльність педагогічної та наукової еліти, адже саме вони забезпечують входження України до кола наукових лідерів світу. Завдяки проведенню рейтингу управліннями освіти і науки обласних державних адміністрацій та міських рад, інститутами післядипломної освіти, а також громадськими об’єднаннями були визначені кращі представники галузі гідні носити звання «Флагман освіти і науки України», серед яких заклади освіти та науки, визначні особистості, заслужені працівники освіти України, народні вчителі, визначні науковці, ветерани праці й обдаровані діти. Дитячий будинок «Перлинка» рекомендований до участі начальником управління освіти Одеської області.

25 – 26 лютого 2012 Міжнародна науково – практична конференція «Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток». Доповідач – директор дитячого будинку «Перлинка» – Петрова С.М. «Особливості професійного росту викладачів дитячого будинку». З чого починається пізнання гуманної педагогіки? З вміщення філософії педагогічної культури, зупиненої нам у спадок класичної педагогіки і синтезованої Шалвой Олександровичем Амонашвілі у своїй практичній діяльності. І на самому початку свого авторського семінару академік Амонашвілі запитає тих, хто сидить в залі вчителів, вихователів і керівників системи освіти: "У вас є філософський погляд на дитину?" Не психологічний, не педагогічний, а філософський. І буде пауза. Тому, що ніхто до цього моменту таке питання не задавав, а самі не думали про це. Але вдумливий вчитель розкриє для себе непізнаний світ дитинства. Дитина, виявляється, є знову відроджене буття, душа, яка повернулася у світ для подальшого свого вдосконалення, і нове розуміння школи як "skale" йде корінням в інший простір життя, сприймається нами поки насилу, поверхово. Й тут допомагають допущення Амонашвілі. Їх три:

1. Вищий Світ реально існує;

2. Душа людини безсмертна і спрямована до вічного вдосконалення;

3. Наше земне життя є лише відрізок шляху вічного вдосконалення.

Ці припущення допомагають зробити висновок про абсолютно нову суті людини: кожна дитина є явище в нашому земному житті; кожна дитина є носій свого призначення на Землі; в кожній дитині укладена необмежена енергія його духу. Всі разом це і складає духовно - філософську основу Гуманної Педагогіки, вмістити в себе в якості джерел: Святі Писання основних релігій, духовно - філософські вчення (Бердяєв, Соловьйов, Флоренський, Ільїн, Реріх, Мардашвілі та ін.), Класичні педагогічні вчення. Гуманна педагогіка є четвертий вимір педагогічного мислення. 5 – 6 квітня 2013 року, м. Київ.

Всеукраїнський науково – практична конференція «Педагогіка Благочестя в освітньому просторі України». Серед доповідачів директор Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» - Петрова Світлана Миколаївна. Тема: «Виховання благочестя дитини з досвіду роботи в дитячому будинку «Перлинка».

21 – 22 серпня 2013 року, м. Київ. Круглий стіл з питань «Педагогіка благочестя в освітньому просторі». Участь в роботі робочої групи з підготовки резолюції з питань «Духовно – морального виховання молоді» результатом якої стала Концепція науково – педагогічного проекту «Вивчення православної культури, як фактор цілісного розвитку особистості в системі дошкільної та загально – середньої освіти». Ціль – повернути українському народу можливість виховувати дітей і молодь на засадах православної культури. Актуальність створення інноваційної діяльності з організації вивчення православної культури в системі дошкільної та загальної середньої освіти на підставі добровільного бажання батьків учнів диктується, по-перше, традицією українського народу виховувати підростаюче покоління на викладених в Біблії і вято отчій літературі, у літургійному житті православних, їх обрядах і мистецтві християнських цінностях, яки повинні зайняти належне їм місце культурного ядра виховання дітей і молоді; по-друге, соціально-культурною ситуацією гострого дефіциту як в цілому для суспільства, так особливо для зростаючого покоління духовно-моральних орієнтирів і смислів, ціннісних настанов, життєздатних ідеалів, що відповідають суті культурно-релігійній, а саме православній традиції українського народу; по-третє, потребою і прагненням православних батьків забезпечити своїм дітям таку освіту, яка максимально повно відповідала б духовним цінностям родини, заснованим на абсолютній для них цінності православного сповідування віри в Ісуса Христа; по-четверте, необхідністю теоретико – практичної розробки нового науково-педагогічного напрямку, який хоч і продовжує багатовікові традиції християнського перетворення людини як того, хто покликаний і здатний до освячення світу, і перед усім світу свого внутрішнього, в Дусі Святому, але і досі не сформувався як науково-педагогічна діяльність. До низки наук про виховання людини можна і повинна стати педагогіка благочестя як наука, що досліджує проблеми виховання людини на підставі християнських цінностей. Ядро цих цінностей ясно і виразно виражено в Святому Письмі і вято отчій літературі, його складає віра в абсолютну цінність Бога як абсолютну повноту буття, життя і джерело життя, непогрішну істину й моральний початок, що є абсолютна ж любов, віра в те, що Ісус Христос, Син Божий, олюднився для того, аби людина обожнилася, і дотримання шляху Божого перетворення за Христом як учителем з несінням свого хресного покликання та пошуку й виконання Божої волі для себе і світу, і віра в людину як істоту, здатну в Дусі Святому до обожнення. РЕЗУЛЬТАТ ОСВІТИ- освічена людина. Її освіта виявляється в нашому випадку як у християнському змісту свідомості, так і в християнській поведінці. На реалізацію таких педагогічних цілей не може не вплинути докорінним чином той факт, що всі педагоги, а також учні й їхні батьки сповідують віру в одні й ті самі православні цінності, сенс життя та ідеал. Виникла б реальна можливість наблизитися до створення тієї соціально-педагогічної ситуації, яку в теорії виховання називають ідеальною, ідеально-сприятлива ситуація – це поєднання в усіх трьох виховних середовищах – школі, родині, позашкільних закладах – стосунків, навчання й виховання, особистісно-спрямованого на дитину, й активної позиції самої дитини, а також позитивного впливу громадського середовища. Якими були б в нашому випадку прогнозовані результати постанови всього учбово-виховного процесу на основах православної культури? Ними стали б, по – перше, психологічна готовність випускників до прийняття на себе соціальної відповідальності; по-друге, здатність випускників здійснювати правильний моральний вибір у складних і суперечливих життєвих ситуаціях; по-третє, здатність випускників проявляти необхідні в громадському виробництві особисті якості та професійні вміння. Немає жодних сумнівів, що любов до Христа і Православ’я – християнський патріотизм – дасть майбутнім випускникам загальноосвітньої школи підставу не бути інфантильними, вміння відповідати за близьких, за народ, адже ціннісне ставлення більшою чи меншою мірою має бути сформоване як духовна спрямованість особистості у таких випускників. Що ж до особистих якостей та вмінь жити православною людиною, то тут вимагається власне глибший і ширший культурний контекст, ніж недільна та світська школи, але вони можуть і повинні створити умови для самоактуалізації їх вихованцями потреби відновлення образу й творіння подоби Божої. Стрижень освіти особистості в її життєвості – Христос, так що для наших вихованців вихідними моральними нормами повинні стати потреби: у праці Христа заради; у незаперечності внутрішньої роботи над собою за заповідями Христовими; в розвиткові совісті, почутті гідності християнина; у спілкуванні на основі духовної спорідненості християн з православними однолітками, і не тільки однолітками (педагогіка солідарності в дії); у турботі про збереження й розвиток православної культури; у поблажливості до немічних, у тому числі тих, кому не дається дар віри в Ісуса Христа; у відразі до насилля, в тому числі насильницької християнізації, якщо з цим доведеться стикнутися нашим вихованцям.

04 жовтня 2013р. м. Одеса. ІІІ Міжрегіональна науково – практична конференція «Актуальні проблеми викладання російської мови і літератури». Доповідь «Музейна педагогіка як засіб формування готовності дітей – сиріт до освоєння історико - літературної спадщини і самореалізації в соціокультурному просторі».

05 листопада 2013р. на базі дитячого будинку "Перлинка" відбувся регіональний семінар на тему "Формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації". Учасники семінару адміністрація, педагоги і співробітники намагалися максимально повно продемонструвати форми і методи роботи по створенню сприятливих умов для виховання та розвитку вихованців. Для аналізу проведеної експериментальної роботи, були запрошені: академік Національної Академії Педагогічних наук України Бех І.Д., начальник відділу педагогічних інновацій інституту інноваційних технологій змісту освіти МОН України Кириленко С.В., представники Одеського обласного Інституту удосконалення вчителів, директора і адміністрація дитячих будинків і шкіл - інтернатів, викладачі та студенти ВНЗ міста. В рамках семінару присутні не тільки познайомилися з досвідом роботи дитячого будинку, але і взяли участь у майстер - класах, підготовлених викладачами дитячого будинку "Перлинка". 07 травня 2015 року підготовлена науково – практична конференція за темою експериментального дослідження: «Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистісної та соціальної самореалізації». Мета: обговорення та обмін теоретичним та практичним досвідом колективу дитячого будинку «Перлинка» з вченими та спеціалістами, що працюють за даним напрямом.

Карта дослідно-експериментальної роботи за темою “Формування у вихованців дитячого будинку готовності до особистісної та соціальної самореалізації” на базі комунального навчального закладу “Дитячий будинок “Перлинка” м. Одеси на 2010-2015 роки

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 18.08.2010 № 824 “Про проведення дослідно- експериментальної роботи на базі комунального навчального закладу “Дитячий будинок “Перлинка” м. Одеси” на базі вищезазначеного навчального закладу проводиться дослідно-експериментальна робота за темою “Формування готовності вихованців дитячого будинку “Перлинка” до особистої та соціальної самореалізації"”. Місія закладу: досягнення кожною дитиною вершин свого індивідуального розвитку за період перебування в дитячому будинку - визначила концептуальні орієнтири його інноваційного розвитку, де все підпорядковано тому, що сприяє готовності вихованців до особистішої та соціальної самореалізації упродовж усього їхнього життя. Мета: забезпечити інтегральний результат процесу виховання, навчання, розвитку - особистісного та соціального. Об’єкт: учасники навчально-виховного процесу КНЗ «ДБ «Перлинка». Предмет: формування особистої та соціальної самореалізації вихованців дитячого будинку.

Завдання експерименту:

Розробити та здійснити експериментальну перевірку ефективності інноваційної моделі навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» щодо формування готовності кожного вихованця до особистої та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті.

Виявити ефективність організаційно-педагогічних умов щодо формування готовності кожного вихованця до особистої та соціальної самореалізації. Здійснити оновлення змісту і технологій за темою дослідження.

Провести дослідження виховного потенціалу уроків у аспекті формування готовності кожного вихованця до особистої та соціальної самореалізації. Підвищити професійну підготовку вчителів щодо формування готовності кожного вихованця до особистої та соціальної реалізації

Етапи проведення дослідно - експериментальної роботи.

1.Підготовчий етап (січень 2010 - грудень 2010 р.):

визначення та наукове обґрунтування теми, мети та завдань дослідно-експериментальної роботи;

- налагодження спільної діяльності з науковими установами та закладами освіти, за допомогою яких здійснюватиметься апробація експериментальної моделі;

розробка програми експерименту; «Формування готовності вихованців до подальшої особистої та соціальної самореалізації - як організаційно-педагогічної умови інноваційного розвитку комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка»;

створення науково-методичної ради закладу (науковий керівник експерименту, наукові консультанти, представники управління освітою, тощо); - підготовка педагогічного колективу до роботи в експериментальних умовах за обраною темою;

- підведення підсумків підготовчого етапу дослідно-експериментальної роботи.

2. Констатувальний етап (січень 2011 р. - грудень 2012):

виявлення організаційно-педагогічних умов інноваційного розвитку дитячого будинку « Перлинка»;

- розробка концепції розвитку освітнього закладу нового типу;

- розробка моделі інноваційного закладу нового типу «Дитячий будинок» яка забезпечить створення умов для подальшої життєвої самореалізації вихованців;

- розробка програм, проектів дослідження творчих груп педагогів;

- організація постійно діючих педагогічних семінарів та психологічних тренінгів з проблеми життєдіяльності дошкільнят та молодших школярів; підведення підсумків другого етапу експериментального дослідження.

3. Формувальний етап (січень 2012-грудень 2013):

апробація інноваційної моделі дитячого будинку;

розробка програми розвитку дитячого будинку;

моніторинг ефективності інноваційних змін;

підведення підсумків третього етапу експериментального дослідження.

4.Узагальнюючий етап (січень 2013- грудень 2014):

корекція програми експерименту з урахуванням розвитку нових можливостей педагогічного колективу;

корекція програми інноваційного розвитку закладу нового типу «Дитячий будинок»;

аналіз і порівняння результатів експериментальної роботи з вихідними даними;

розроблення пропозицій до нормативно-правової бази інноваційного розвитку закладу освіти нового типу - «Дитячий будинок»;

апробація результатів експериментальної роботи через публікації, регіональні семінари;

підведення підсумків експериментальної роботи на цьому етапі.

5. Рефлексивний етап (січень 2014 - грудень 2015):

- співставлення очікуваних і отриманих результатів експериментальної роботи ;

проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції;

- підведення підсумків експериментальної роботи.

Очікувані результати:Апробація та експериментальне підтвердження ефективності організаційно-педагогічних умов щодо формування готовності кожного вихованця до подальшої особистої та соціальної самореалізації.

     19 января 2016 года, ровно десять лет назад, именно во имя детства, на берегу Черного моря появилась «Жемчужинка». Меценаты, которые как никто понимают, что чужих детей не бывает! Благотворительный фонд «К» вложил в строительство этого проекта почти 14 млн. гривен, своих собственных средств. И по сей день продолжает поддерживать  ребят, которые стремительно растут, а вместе с ними и их потребности.

     Детский дом построен по индивидуальному проекту, как дошкольное учреждение и находится в частном здании, которое меценаты передали городу в бесплатное пользование на 50 лет (2007 г.). Общая площадь здания 5 455, 3 кв. м, территория – 0,8 га. По проекту рассчитан на 80 мест, но в 2011 году одно групповое помещение переоборудовано под библиотеку и исторический музей «Поток времени», поэтому сегодня вместимость детского дома составляет 70 мест. В 2013 году два групповых помещения были переоборудованы под 5-ти комнатные квартиры, в которых проживают старшие ребята и каждая комната рассчитана на троих детей. А в сентябре 2014 года Благотворительный фонд «К» приобрел трехэтажный коттедж по адресу: Дача Ковалевского, 95, коттедж № 42, куда переходят жить мальчишки старше 12 лет, чтобы в темное время суток они находились под разными крышами с девочками. Этот коттедж так же передан городу в пользование для оказания помощи детям-сиротам и детям, лишенным родительской опеки.

     За 10 лет реабилитацию в детском доме прошли 118 детей, сегодня их 50, а 68 ушли в разные формы семейного воспитания: усыновлено гражданами Украины 15 детей, иностранное усыновление 4 ребенка, возвращены родителям 28 деток, ушли в приемные семьи 11 детей в ДБСТ,      2 ребенка выбыли в другое учреждение и 1 выпускница учиться в Белгород-днестровском педагогическом училище.

     В феврале 2007 года на работу директора детского дома была принята я. С того самого момента и начинается моя деятельность по созданию условий и обеспечению жизнедеятельности детского дома «Жемчужинка». Первое – это кадры, которые решают все! А в 2007 году решать было не с кем. Ты и сторож, и дворник, и воспитатель, и директор! Но не будем о грустном… Сегодня детский дом - это 78 человек сплоченного коллектива сотрудников, которые точно знают зачем они здесь, что делать и куда идем!

Аттестованных педагогов и специалистов 27, 51 сотрудник, которые учат, кормят, одевают, а главное любят! Кадры – это первое, но а дальше уже созданные условия в детском доме, должны работать на ребенка, помочь ему подготовиться к будущей самостоятельной жизни. Казалось бы ничего сложного условия все есть, фонд их создал, но … Работа в детском доме на любой должности не ложится ни под одну должностную инструкцию. Воспитатель – это главный человек в детском доме, на нем лежит ответственность за все, что происходит в его группе – это поведение детей, обучение, чистота, организация развлечений и досуга и это кроме ответственности за жизнь и здоровье детей, а самое главное за души детей. Главный метод воспитания – это воспитание личным примером. Поэтому, над собой надо работать постоянно. Коль мы готовим детей к самореализации, то делать это может только тот, кто и сам самореализуется на работе. И поэтому я твердо убеждена, что детскому дому нужен не воспитатель, а специалист по развитию ребенка. Потому что оценить работу воспитателя в детском доме можно прежде всего по тому, как горят глаза детей, когда приходит воспитатель, насколько его ждут и радуются ему, доверяют свои тайны. И если это есть и воспитатель владеет коллективом детей, то можно не сомневаться, что вся воспитательная работа целенаправленна на подготовку к самостоятельной жизни наших воспитанников.

     Поэтому повышение квалификации каждого сотрудника детского дома находится в зоне постоянного внимания администрации. Это не только курсы повышения квалификации, это каждодневный труд. Подтверждение того индивидуальное порт фолио всех педагогов и специалистов детского дома, которые выложены на сайте детского дома «Жемчужинка».

     В приказе № 824 от 18.08.2010 года Министерства образования и науки Украины детскому дому присвоен статус экспериментальной площадки всеукраинского уровня и утверждена тема экспериментального исследования «Формирование готовности воспитанников детского дома «Жемчужинка» к личностной и социальной самореализации». С ходом и результатами экспериментальной деятельности вы сможете познакомиться ближе в ходе аттестации учреждения. А сегодня, приказом Министерства образования и науки Украины от 12.06.2015 г. № 623 проведение экспериментального исследования в детском доме продлено до 2018 года. В связи с тем, что для апробации и подтверждения эффективности условий развития детей необходимо дождаться большего количества выпускников.

     Система личностно-ориентированого воспитания в детском доме позволяет работать с «Я» - концепцией» каждого ребенка, развивать способности и таланты, расширять возможности «Я» каждого воспитанника.

   Воспитание и формирование личности осуществляется каждый день: в школе - классный коллектив становится средой, которая влияет на процесс воспитания и обучения, наряду с этим каждый день в повседневной жизни сотрудники детского дома обеспечивают разносторонний содержательный досуг, который строится на высоких моральных отношениях, дополнительном образовании и трудовом воспитании, и позволяет ребенку определится в дальнейшем саморазвитии.

     Педагогический процесс в учреждении направлен на развитие и саморазвитие личных задатков ребенка. Каждый педагог в своей работе ориентируется на качественные изменения в личности каждого ребенка, на перспективу его эмоционально-волевого и ценностно-ориентованого развития. Это происходит только благодаря индивидуальному подходу, так как у каждого воспитанника своя биография, поэтому и свой путь развития. Поддерживается принцип свободы личности в выборе образовательных «маршрутов», формирование личного опыта!

     Среди приоритетных направлений воспитательной работы есть укрепление физического, психологического, духовного и социального здоровья воспитанников, так называемый квадрат здоровья ребенка                          (кв. Беха)

     Главные задачи воспитательной системы детского дома лежат в:

- создание ситуаций успеха, как действующего воспитательного компонента;

- создание условий для развития самостоятельности в ситуациях морального выбора и способности к ответственности за него перед собою и коллективом группы;

- формирование ценностных ориентиров на здоровый образ жизни и духовные ценности;

- формирование внутренней мотивации к саморазвитию и самоценности, навыков толерантного поведения;

- воспитание в процессе творческой деятельности всеобщей культуры и уважения к труду;

- трудовое воспитание;

- воспитание гражданина и патриота Украины;

- профориентационная деятельность;

     Компитентно-ориентированное воспитание в детском доме предусматривает коренные изменения в воспитательных технологиях работы с детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки, с которой можно будет познакомиться в процессе аттестации. В процессе воспитания в детском доме у детей формируются важные жизненные навыки, необходимые для их нормальной жизнедеятельности, дальнейшего обучения, формируются гигиенические навыки и основы здорового образа жизни, нормы безопасного поведения.

Всё, что касается успешности в обучение детей, мы находимся в постоянном взаимодействии с ОНВК «Гармония» и Одесской специальной общеобразовательной школой - интернатом № 88. Ребятам учеба дается очень тяжело, как в «Гармонии» так и в интернате. Подробнее с успешностью в учебе можно познакомится у зам.директора по учебно – воспитательной работе Колесниченко Юрия Леонтьевича.

При создании программы под социальным партнерством мы понимаем совместную деятельность различных социальных субъектов, которая соответствует общему для всех сторон интересу - высокому уровню образования и духовно-нравственного развития воспитанников детского дома «Жемчужинка».

Совместная деятельность различных социальных субъектов направлена ​​на содействие развитию 4 компонентов здоровья, которое способствует успешной социальной адаптации, социализации и самореализации.

Так что сегодня в основу формирования готовности воспитанников к социальной и личностной самореализации положен, так называемый квадрат здоровья Беха.

Первостепенным для укрепления физического здоровья ребенка является профилактические мероприятия:

- массаж;

- ЛФК;

- гидромассаж;

- физиопроцедуры;

- бассейн;

- двигательная активность детей (спортзал, тренажерный зал, роликовая, стадион);

- организованный досуг;

- своевременная диспансеризация;

Подробнее с этими мероприятиями Вы сможете познакомиться в мед. блоке детского дома «Жемчужинка».

Психологическое здоровье обеспечивается, прежде всего психологами и воспитателями детского дома, которые держат в поле своего внимания психологическое благополучие и здоровье каждого воспитанника.

Программа развития детского дома является комплексной для обеспечения максимально успешной интеграции детей в общество, то есть предоставление именно тех навыков, которые отличают будущих выпускников детского дома «Жемчужинка» от выпускников интернатных учреждений старого типа. Процесс социализации, формирования их ценностных, как собственных, так и общественных интересов имеет особое значение для развития наших детей. Ценностные ориентации проявляються в идеалах, убеждениях, интересах и других проявлениях личности, формируются деятельностью, общением и самосознанием. Особенности социализации детей - сирот обусловлены тем, что она происходит без участия многих агентов социализации (родители, старшие родственники, друзья и знакомые семьи, референтная группа сверстников). Дети - сироты и социальные сироты, которые воспитываются в интернатных учреждениях, лишены возможности взаимодействовать с этими агентами социализации, что усложняет процесс социализации детей. В свою очередь, они социализируются благодаря процессам коммуникации, обучения, воспитания, приобщения к культуре, разворачивающихся в учреждении интернатного типа. Это накладывает на учреждение, в котором воспитываются дети, очень ответственные обязательства, которые не могут сравниваться с обязанностями обычного интернатного заведения. В рамках экспериментальной работы выделены важнейшие механизмы формирования социального опыта ребенка, на основе чего разработаны следующие программы:

1. Программа патриотического воспитания.

2. Программа трудового воспитания.

3. Программа экономической социализации.

Задача современной системы образования - не только формирование индивида с широким мировоззренческим кругозором, с развитым интеллектом, но и духовной личности.

Духовная личность - это результат долгого и целенаправленного процесса самоорганизации, семейного и общественного воспитания.

Рубеж веков в общественном сознании отличается обострением проблемы формирования духовности и духовной личности. Гипертрофия эгоизма, культа индивидуализма становятся более привычными в сфере общения, ценности прошлых лет заменили другие духовные ориентиры. Доброта, истина, красота постепенно переместились на периферию жизни.

Политические и социальные изменения, происходящие сегодня в Украине значительно повлияли на все стороны жизни и деятельности людей. Сформировались новые установки и ценности, появились не привычные критерии оценок тех или иных исторических фактов, процессов и явлений. Это привело к изменению ценностных ориентаций молодежи, деформированию ранее существовавших взглядов и убеждений. Размытость понятий «долг», «честь», «патриотизм», «духовность», а также разрушение института семьи в государстве внесли свой негативный вклад в духовно-психологическое состояние детей и подростков.

Для формирования чувства патриотизма, приобретения воспитанниками детского дома «Жемчужинка» знаний, умений и навыков, необходимых защитнику Родины, и воспитания общественных качеств в них, создана программа духовно-нравственного, патриотического и общественного воспитания в условиях их жизни и развития в детском доме «Жемчужинка».

Патриотизм представляет одну из наиболее значимых ценностей, которая характерна во всех сферах жизни общества и государства, характеризуется высоким уровнем развития личности и проявляется в ее активной деятельной самореализации на благо Родины, Патриотизм олицетворяет любовь к своему Отечеству, уважительное отношение к ее культуре, истории, составляя духовно-нравственную основу личности, патриотизм способствует формированию гражданской позиции ребенка.

Целью программы является совершенствование системы гражданско-патриотического воспитания в детском доме для формирования социально активной личности гражданина и патриота, обладающего чувством национальной гордости, гражданского достоинства, любви к Родине, своему народу, и готовности к ее защите. Реализация задач патриотического воспитания в детском доме происходит через:

- Спортивно – патриотическую игру «Зарница»;

- Спортивно – патриотическую игру «Партизан»

- Экскурсии, «Юные скауты»

- «Вело - сто»

Важнейший механизм формирования социального опыта ребенка - это его трудовое воспитание. Труд - один из важнейших факторов социализации, без которого она невозможна. Рационально организованный труд приводит и интегрирует развитие физических, умственных и нравственных качеств человека, формирует его эстетический вкус.

Главная особенность трудового воспитания детей-сирот - творческий характер труда, создание условий для раскрытия, развития и реализации в процессе воспитания задатков и способностей ребенка. Трудовое воспитание направляется на поощрение и реализацию познавательного интереса, обеспечение конструктивного общения со сверстниками и взрослыми.

В целом, трудовое воспитание воспитанников дошкольного и младшего школьного возраста активизирует их художественно-техническое творчество, помогает формированию важнейших жизненных навыков, связанных с общением с другими людьми, с обучением, самообслуживанием. Для подростков и юношей трудовое воспитание формирует научно-технологические аспекты мировоззрения; закрепляет на практике знания о технологической деятельности; знакомит с информационно-коммуникационными технологиями, ролью компьютерной техники в выполнении задач поиска, систематизации, хранения и обработки различных данных; привлекает к различным видам деятельности; создает условия для профессионального самоопределения, обоснованного выбора профессии с учетом своих возможностей, предпочтений и интересов; вырабатывает навыки культуры труда и быта, рационального ведения домашнего хозяйства, ответственности за результаты своей деятельности, комплекса личностных качеств, необходимых современному гражданину и участнику производственных процессов; способствует становлению активной жизненной позиции, профессиональной адаптивности, готовности к непрерывному профессиональному образованию, конкурентной борьбы на рынке труда и предпринимательской деятельности.

В детском доме «Жемчужинка» работает «Клуб профессионального развития», который помогает воспитанникам лучше ознакомиться с различными профессиями. Благодаря работе клуба мы поняли, что главная идея в профориентационной работе: начинать деятельность в этом направлении необходимо не с диагностики интересов детей, а с развития трудовых навыков и формирования таких процессов как внимание, память и воля и таких качеств как усидчивость, целеустремленность и уважение к труду. Именно эти процессы и качества становятся ядром вокруг, которого формируется трудовое сознание.

В процессе трудового воспитания дети сначала овладевают элементарными трудовыми операциями и навыками, развивая моторику рук и координацию движений. Трудовое обучение продолжается в швейной и плотницкой мастерских детского дома, теплице на летний практике, на предприятиях, и именно в юношеском возрасте закрепляют, полученные трудовые навыки, а потом начинается процесс получения профессиональных достижений. Что обеспечивает их дальнейшее трудовое обучение и воспитание, и осознанную профессиональную ориентацию.

Следующим механизмом формирования социального опыта является экономическая социализация. Программа экономической социализации направлена ​​на обучение детей азам экономики, формированию в них экономических представлений и экономического сознания. Умение ориентироваться в экономических явлениях, реальное погружение в окружающую реальность является значимым фактором в подготовке воспитанников к реальной жизни. Отсутствие жизненного опыта у детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, является очень серьезным препятствием для начала самостоятельной жизни. Умение планировать бюджет, распоряжаться карманными деньгами, которое воспитывается у домашнего ребенка на примере мамы и папы, у детей, находящихся под опекой государства, практически не формируется, поэтому выпускники детских домов особенно остро нуждаются в экономических знаниях. Получение практических знаний, уничтожение иждивенчества, формирование конкурентоспособной личности, готовой к самостоятельной жизни, заставило нас организовать работу так, чтобы воспитанник делал что-то для себя и для коллектива (усвоение товарно-денежных отношений), так его труд должен быть оплачиваемым, то есть стимулироваться. Для успешной социализации и адаптации выпускников в самостоятельной жизни необходимо получать как теоретические знания по экономическим дисциплинам, так и практические навыки ведения бюджета.

Главной целью программы экономической социализации является социализация воспитанников детского дома экономическое воспитание и получения знаний и навыков экономической культуры.

На практике решаются следующие задачи:

- Получение жизненных экономических умений и навыков

- Наработка умения занимать активную жизненную позицию

- Наработка навыка ориентироваться в условиях рыночной экономики

- Профессиональное самоопределение

- Формирование привычки бережливости

- Воспитание нетерпимого отношения к безответственности, неорганизованности в работе, к иждивенчеству

- Формирование грамотного потребительского поведения

- Введение воспитанников в социально-значимую деятельность.

Эти задачи решаются путем реализации таких проектов как «Карманные деньги» и «Кулинарная академия». Кроме этого в период летних каникул дети проходят месячную так называемую трудовую практику на мебельном заводе, СТО, в парикмахерской, в ресторане «Свеча», кафе «У Ангелов» и т.д. Во время практики дети получают так называемую «зарплату» (за счет партнеров или фонда «К», но из рук предпринимателей, которую тратят на свое усмотрение, но воспитатель знает куда и зачем ребенок тратит деньги, для того, чтобы вовремя научить пользоваться деньгами самостоятельно).

Успешную социализацию детей-сирот в детском доме обеспечивает спектр дополнительного образования, осуществления кружковой работы, как в детском доме так и за его пределами.

МОДЕЛЬ ДОПОЛН.ОБРАЗОВАНИЯ НА ЭКРАН

 

Благодаря проведению работы по программам кружков раскрываются, развиваются и реализуются задатки детей, врожденная одаренность, творческий потенциал детей, идет процесс также становления их духовности.

Происходит духовное воспитание детей, в процессе знакомства с Священным Писанием, религиозными православными праздниками, православной этикой (совместно с Одесской семинарией). Дети учатся помогать близким, слабым, малообеспеченным.

Воспитанники имеют возможность проявить и реализовать свои творческие способности, музыкальные, художественные задатки.

Благодаря занятиям танцевальным искусством воспитанники не только овладевают ритмами и пластикой танца, но и развивают свои физические способности, формируют правильную осанку, исправляют физические недостатки, закаляются.

Детский дом уделяет должное внимание компьютерной грамотности детей, овладению ими навыками работы с компьютерной техникой.

Работа библиотеки и музея «Поток времени» в детском доме «Жемчужинка», кроме общепринятых задач решает еще и многие специфические проблемы детей сирот:

- работает на повышение самооценки ребенка;

- работает над эмоциональной закомплексованностью детей;

- работает на профориентационные самоопределение ребенка;

- работает на решение вопросов внутренней мотивации.

Детские творческие группы музея детского дома работают в нескольких проектах:

- Проект «Одессика»;

- Проект «Победа»;

- Проект «Археология»;

- Проект «История»

Привлечение большого количества социальных партнеров призвано заменить недостающих агентов социализации в жизни детей сирот.

Важно отметить, что ведущей потребностью подростков является социально продуктивное взаимодействие со сверстниками и расширение социальной компетентности. Опираясь на это, мы расширяем локализацию дополнительного образования, которая с 12 лет выходит за границы детского дома.

И сегодня наши воспитанники посещают:

- Компьютерную школу «Сервер»;

- Компьютерную академию «ШАГ»;

- Чкаловские курсы иностранного языка;

- Оксфордские курсы английского языка;

- Баварский дом;

- Курсы «АВС»

 Конечная цель учебной и социально-педагогической деятельности детского дома «Жемчужинка»- это обеспечение самореализации личности воспитанника, выпускника учебного заведения. Самореализация является лучшей личностной гарантией успешной жизнедеятельности ребенка, которая может быть заложена в процессе воспитания в детском доме.

МОДЕЛЬ ВЫПУСКНИКА НА ЭКРАН

Самореализация достигается путем раскрытия, развития и реализации духовного, творческого потенциала воспитанников, и поиска их профессионального призвания. Таким образом, становление и развитие личностных детерминант самореализации охватывает все сферы жизнедеятельности ребенка: его духовное и трудовое воспитание; формирование познавательных интересов; общения; обучение                                      (с применением развивающих, интерактивных, игровых методов, метода проектов) трудовую деятельность в учебно-производственных мастерских. Но самореализация - это не дело далекого будущего, не привилегия выпускника. Каждое достижение в раскрытии, развития и реализации личностного потенциала ребенка немедленно включается в процесс его дальнейшего воспитания.

Тщательное внимание в вопросе формирования готовности к самореализации уделяется развитию внутренней мотивации к труду у воспитанников. При этом мотивация закрепляется и отрабатывается в практических поступках.

Воспитанники детского дома осуществляют самореализацию в трудовой деятельности (профессиональное обучение, трудоустройство, профессиональная карьера), в учебной деятельности (определение собственного профиля, индивидуальной образовательной траектории), общественной и религиозной жизни, общении и др.

Нельзя обойти вниманием такое явление в жизни детского дома «Жемчужинка», как гостевые выхода - дети выходят за территорию детского дома в сопровождении близкого взрослого с целью прогулки, посещения определенного мероприятия и тому подобное. Главное, что характеризует такие выходы - возможность общения ребенка и взрослого, (тет а тет), в неформальной обстановке. Эта традиция начала складываться в начале существования детского дома «Жемчужинка», когда работники становились крестными родителями воспитанников. Впоследствии воспитатели начали брать воспитанников, с которыми установили тесные отношения, не обязательно из своих групп на индивидуальные прогулки. Сейчас все социальные партнеры приобщены к этому явлению.

Традиция сложилась стихийно и до сих пор не была оформлена в программу, но уже сейчас мы можем видеть, что она решает определенные задачи, крайне важны для решения проблемы социализации воспитанников детского дома «Жемчужинка». В результате таких прогулок решается очень важные две задачи:

1. Получение воспитанниками, которые идут на прогулку, индивидуального внимания от взрослого. Детям, которые воспитываются в системе интернатного типа, всегда не хватает персонального внимания, направленного только на него, в силу специфики самой системы. Опыт внимательного общения наедине способствует развитию способности строить близкие и доверительные отношения.

2. Воспитанник имеет возможность наблюдать за конкретной моделью поведения взрослого человека с окружающим миром, с социумом. Это способствует расширению и углублению социальной компетентности. Известно, что практический пример в воспитании всегда сильнее влияет на формирование соответствующего качества, чем множество теоретических знаний. Важнейшим является именно то, что характер гостевых выходов не является одноразовой акцией, а происходит систематически!

Постоянно работаем над увеличением круга связей с социально-культурной средой города. Новые соглашения были заключены в основном в направлении профессионального совершенствования педагогов, трудового и патриотического воспитания детей и в направлении содействия получения воспитанниками профессионального образования, функциональной грамотности и развития морально-духовных ценностей воспитанников.

- Также социальное партнерство реализуется через не документированые договоренности со следующими учреждениями и организациями: Одесская национальная академия связи им. Попова

- Коммунальное учреждение «Приют №1»

- Храм св. Георгия Победоносца

- Синагога «Ор Самеах»

- Мозаичная мастерская при храме св. Георгия Победоносца

- Кинотеатр «Золотой Дюк»

- Дельфинарий «Немо»

- Дом клоунов

- Станция технического обслуживания

- Магазин «Ваш сад»

- Ресторан «Свеча»

- Ресторан «У Ангелов»

- Одесская военная академия

- Одесский литературный музей

- Одесский краеведческий музей

- Одесский морской музей

- Мемориальный музей А.С.Пушкина

- Одесский музей западного и восточного искусства

- Одесский муниципальный музей личных коллекций А.В.Блещунова

- Одесская центральная библиотека Гайдара

- Мемориал героической обороны Одессы 411 батареи

- Мемориал героической обороны Одессы 412 батареи

- Одесский археологический музей

- Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П.Филатова

- Магазин одежды «Глория Джинс»

В большинстве своем работа с социальными партнерами базируется на благотворительных отношениях, но необходимо иметь в виду, что сотрудничество с предприятиями, или предпринимателями, которые предоставляют воспитанникам возможность закрепить приобретенные трудовые навыки, пройти дополнительное медицинское обследование, требует дополнительных средств, что становится препятствием развития партнерских отношений. Поэтому вопрос привлечения предприятий и бизнеса к сотрудничеству является важным и сложным. Проблема решается путем пробуждения интереса: мы пытаемся донести, что социальное партнерство интересно не только для детей, но может быть полезным и для самого предприятия или предпринимателя.

- Соглашение о сотрудничестве с Благотворительным фондом «К».

- Соглашение о сотрудничестве с Министерством образования и науки Украины.

- Соглашение о сотрудничестве с Киевским институтом инновационных технологий.

- Соглашение о сотрудничестве с Киевским институтом проблем воспитания.

- Соглашение о сотрудничестве с Одесским институтом усовершенствования учителей.

- Соглашение о сотрудничестве с Одесской специальной школы-интерната №88.

- Соглашение о сотрудничестве с Частным православным НПК св. Николая.

- Соглашение о сотрудничестве с Одесским городским юношеской флотилией «Бриг»

- Соглашение о сотрудничестве с Одесским зоопарком

- Соглашение о сотрудничестве с КА «ШАГ»

- Соглашение о сотрудничестве с Чкаловскими курсами

- Соглашение о сотрудничестве с футбольным клубом «Footy Kids»

-Соглашение о сотрудничестве с развлекательным комплексом «Папашон»

- Соглашение о сотрудничестве с ООО «Билан»

- Соглашение о сотрудничестве с арт-кафе «Город N»

- Соглашение о сотрудничестве с военно-историческим клубом «Воинская доблесть»

- Соглашение о сотрудничестве с военно-историческим клубом «Защитник»

- Соглашение о сотрудничестве с Одесским кадетским казацкой корпусом

- Соглашение о сотрудничестве с воинской частью А2800АД

- Соглашение о сотрудничестве с Одесским университетом МВД

- Соглашение о сотрудничестве с медицинским центром «МЕДИАКОМ»

- Соглашение о сотрудничестве с Клиникой св. Екатерины

- Соглашение о сотрудничестве с ООО «Сана Ко»

- Соглашение о сотрудничестве с Коммунальным учреждением «Городская поликлиника №6»

- Соглашение о сотрудничестве с частной стоматологической клиникой «Белый клык».

Для системности в реализации Программы работу заведения распределили по направлениям и создали соответствующие службы. Со времени создания программы в структуру и функции служб детского дома были внесены изменения.

1. Методические объединения воспитателей и учителей решают задачи повышения эффективности педагогического процесса, совершенствование профессионального мастерства педагогов по формированию навыков здорового образа жизни, учета индивидуальных и возрастных особенностей воспитанников, формирования морально-духовных ценностей всех участников учебно-воспитательного процесса. Руководитель службы - заместитель директора по УВР.

2. Социально-психологическая служба отслеживает динамику психологического развития ребенка, статус личности ребенка, обеспечивает сохранение психологического здоровья всех участников учебно-воспитательного процесса, осуществляет социальное и психологическое сопровождение воспитанников, отслеживает, профессиональные интересы и способствует их развитию. Руководители службы - практический психолог, педагог социальный.

3. Социально-правовая служба отслеживает социальный статус ребенка, обеспечивает юридическое сопровождение и соблюдения юридических норм в образовательно-воспитательном процессе. Знание истории жизни каждого ребенка, защита его имущественных и жилищных прав, своевременное получения пенсий, алиментов - это составляющие работы данной службы. Руководитель - юрисконсульт. Коррекционно-логопедическая служба предоставляет квалифицированную помощь детям с нарушениями речи и нарушениями психического развития. Руководитель - учитель-логопед.

4. Медицинская служба осуществляет свою работу из-за сочетания широкого комплекса мероприятий лечебно-коррекционной, профилактической и валеологической работы. Руководитель - врач-педиатр.

5. Информационно-образовательный центр (библиотека и музей) способствует воспитанию культуры поведения, любви к родному краю и языка, развития речи, обогащению духовности, воспитанию патриотических качеств личности, умению анализировать, творчески мыслить, формированию интереса к литературным произведениям, чтение книг, актуализирует мотивацию профориентационной деятельности. Руководитель - заведующий музеем.

6. Спортивно-оздоровительная служба обеспечивает восстановление и сохранение здоровья детей, формирует здоровый образ жизни, ценностное отношение к личному здоровью, воспитывает положительное отношение к спорту и к своему здоровью. Руководитель - инструктор по физической культуре и ЛФК.

7. Учебно-производственные мастерские способствуют трудовому воспитанию - краеугольный камень социализации. Это подразделение формирует ответственное отношение к труду, осуществляет раннюю профориентацию, воспитывает трудолюбие.

8. Подразделения (секции, кружки и т.п.), которые предоставляют внешкольное (дополнительное) образование, осуществляют познавательно-воспитательную деятельность. Они формируют навыки творческой активности, повышают организационный, нравственный, эстетический и интеллектуально-творческий потенциал, удовлетворяют духовные, этические, интеллектуальные потребности в творческих видах деятельности, осознание ребенком себя духовной личностью, приобретение и совершенствование морально-духовных ценностей, воспитание интереса к чтению, искусства, детских спектаклей, представлений, музеев. Руководитель - заместитель директора по УВР.

Работа всех служб является узкоспециализированной. При этом их деятельность базируется на принципах интегрированности и тесного партнерства, составляет социально - психолого - медико - педагогическое сопровождение. Организация СПМП сопровождения в заведении - один из этапов реализации программы. Работа сопровождения координируется в рамках проведения социально-психолого-медико-педагогических консилиумов. Главной целью СПМП является совместная работа всех подразделений и всех членов педагогического коллектива, как единой интегрированной в жизнедеятельность заведения и каждого воспитанника системы. Работа сопровождения позволяет выявить возможности и способности воспитанников, разработать план индивидуального развития каждого ребенка и выбрать актуальное направление коррекции. На заседаниях СПМП консилиумов детского дома разрабатываются индивидуальные маршруты сопровождения воспитанников. В проектировании индивидуальных маршрутов принимают участие представители рабочей группы СПМП - социальный педагог, психолог, воспитатели, врач, администрация детского дома. Индивидуальный маршрут определяет деятельность взрослого и самого питомца в поддержке и развитии того единичного и своеобразного, что заложено в нем от природы или приобретено в индивидуальном опыте. Индивидуальный маршрут предусматривает:

- Индивидуально ориентированную помощь в удовлетворении первичных базовых потребностей;

- Создание условий для максимально свободной реализации заложенных природой (наследуемых) интеллектуальных, физических, эмоциональных способностей, характерные для каждого воспитанника;

- Поддержку питомца в автономном духовном строительстве, творческом самовоплощении, развития способности к жизненному самоопределению.

Индивидуальный маршрут - это комплексное сопровождение питомца. Каждое подразделение СПМП службы детского дома проводит свой блок работы.

Перелік нормативно-правових актів та розпорядчих документів, якими у своїй діяльності керується Одеський комунальний навчальний заклад «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області

ЗАКОНИ УКРАЇНИ:

Конституція України;

Сімейний кодекс України;

Цивільний Кодекс України;

Цивільний процесуальний кодекс України;

Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»; Закон України «Про охорону дитинства»;

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»;

Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» від 05.03.2009 № 1065-VI;

Кодекс законів про працю;

Закон України «Про освіту»;

Закон України «Про дошкільну освіту»;

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Укази Президента України:

від 11.07.2005 № 1086/2005 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей»;

від 04.05.2007 № 376/2007 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»;

від 05.05.2008 № 411/2008 «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей»;

від 16.12.2011 № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні».

Постанови Кабінету Міністрів України:

вiд 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»;

вiд 18.08.1994 № 565 «Про порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійних навчально-виховних закладів безкоштовним харчуванням і стипендією»;

вiд 25.08.2005 № 823 «Про затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного віку»;

вiд 22.02.2006 № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме»;

від 05.03.2008 № 146 «Деякі питання надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування»; від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»;

від 08.10.2008 №905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей».

Розпорядження КМУ:

вiд 11.05.2006 № 263-р «Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

вiд 22.04.2006 № 229-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006 - 2016 роки»;

від 23.11.2009 № 1054 «Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад»

від 10.09.2015 № 995/557 «Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Міжнародні документи

Конвенція ООН про права дитини (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991)

Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (ратифіковано Законом України № 136-V від 14.09.2006)

Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (ратифіковано Законом України № 135-VI від 06.03.2008)

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (дата приєднання України: 11.01.2006, Закон № 3303-VI від 11.01.2006) Європейська конвенція про здійснення прав дітей (ратифіковано Законом України № 69-V від 03.08.2006)

Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання (дата приєднання України: 14.09.2006, Закон № 135-V від 14.09.2006)

Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) (ратифіковано Законом України № 3017-VI від 15.02.2011)

Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення

Розпорядження голови Одеського міської ради:

Розпорядження Одеського міського голови №37 від 28.01.2014р. Про порядок надання соціальних послуг незахищеним верствам населення міста Одеси за допомогою платіжної електронної картки «Соціальна картка одесита»

Інструкція з діловодства, правила та норми охорони праці та протипожежного захисту; основні принципи роботи на комп'ютері та вiдповiднi програмні засоби (Word, Excel).

Цель моего профессионального самообразования

Цель моего профессионального самообразования только одна – максимально помочь детям, которые остались без мам и пап, без точки опоры. Нет единой методики или технологии – как это сделать. Есть методы и методики воспитания, есть постулаты без которых невозможно воспитывать, но если мы не сумеем подобрать «ключик» к каждому ребенку, мы не сможем помочь именно ему! И тогда: «гены пальцем не раздавишь!». Очень хочется вернуть ребятам привязанность и любовь. Потому, что только те дети, которые прочувствовали любовь близких в полном объеме, только тогда они смогут отдавать эту любовь – миру, детям, людям!

А разве есть технологии и методики, как преодолевать недолюбленность, ощущение ненужности – путь только один через любовь и принятие всех детских проблем. Поэтому: психология и педагогика детей – сирот, личностная и социальная самореализация – это то, что сегодня мне очень интересно, это что вместе с коллективом сотрудников, мы реализуем в жизнь, а лучше сказать, «проживаем» вместе с детьми.

И.Д. Бех

 

ІВАН ДМИТРОВИЧ БЕХ

БІОБІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Учений - розробник теорії виховання особистості

Останнім часом в Україні сформувалася ціла плеяда видатних вітчизняних учених у галузях педагогіки, психології, теорії і методики виховання. Вони розробили концептуальні засади української науки, створили свої наукові школи і вносять вагомий вклад у підготовку молодих науковців, своєю наполегливою творчою працею успішно розвивають нову філософію освіти. Серед цієї плеяди вчених вирізняється доктор психологічних наук, дійсний член АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, директор Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, професор Іван Дмитрович Бех, якому цими днями виповнюється 65 років. Народився Іван Дмитрович Бех 9 жовтня 1940 р. в мальовничому поліському селі Олексіївці (тепер селище міського типу Вільча) Поліського району Київської області в сім’ї залізничника. Батько, Дмитро Радіонович Бех очолював на залізничній станції Вільча бригаду шляхових робітників. Мати, Ольга Іванівна Бех, працювала в місцевому колгоспі. Після закінчення в 1954 р. Олексіївської семирічної школи хлопець продовжував навчання до 1957 р. в сусідній Поліській середній школі № 1. З 1959 по 1964 р. навчався в Київському державному педагогічному інституті ім. М. Горького (тепер Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова) на педагогічному факультеті за спеціальністю „дефектологія, педагогіка та методика початкової освіти”. На цьому факультеті читали лекції відомі в Україні вчені: з нейропатології – доктор медичних наук А.І.Селецький, з педагогіки – професор С.А.Литвинов, з психології – професор Д.Ф.Ніколенко, з української мови – професор М.В.Бардаш (Сокирко), з філософії – професор О.Д.Кардаш, із сурдопедагогіки – доктор педагогічних наук М.Д.Ярмаченко. Навчаючись в інституті, Іван Дмитрович Бех займався в студентському науковому гуртку, яким керувала доцент М.А.Савченко. Тут глибоко вивчалися теорія і методика логопедії – науки про розлад у дітей мови та методи її виправлення. Під час занять у гуртку Іван Дмитрович брав 8 участь у наукових засіданнях логопедів, у науково-практичних студентських конференціях. У 1963 р. як переможець республіканського конкурсу з написання студентських наукових робіт виступав з доповіддю на Всесоюзній студентській конференції з логопедії, що проводилася в Москві на базі Інституту дефектології Академії педагогічних наук СРСР, який був визнаним центром логопедичної науки в Радянському Союзі. Під час секційних засідань цієї конференції познайомився з відомими вченими-дефектологами: професором Х.С. Замським, доктором педагогічних наук Г.М. Дульнєвим, професором Т.А. Власовою та ін. Виступи учених та спілкування з учасниками конференції залишили незабутнє враження в Івана Дмитровича й багато в чому визначили його подальший життєвий шлях. Він вирішив глибоко зайнятися логопедичною наукою. Після успішного закінчення інституту І.Д. Бех працював з 1964 по 1970 роки учителем Нікольсько-Пустинської допоміжної школи-інтернату Києво- Святошинського району Київської області, вихователем і вчителем Дарницького дитячого будинку. В 1970 р. він зайняв посаду вихователя в допоміжній школі-інтернатіі № 10 м. Києва, де захопився педагогічною психологією. Працюючи в цій школі, почав збирати психологічну літературу, вивчати праці видатних зарубіжних і вітчизняних психологів та дефектологів. 1974 р. в ленінградському збірнику з дидактики вийшла і перша стаття Івана Дмитровича про формування в школярів здібностей до самоосвіти. В цьому ж році доля звела його з видатним українським психологом Г.С.Костюком та директором Науково-дослідного інституту психології УРСР, доктором філософських наук В.І.Войтком, з якими він познайомився під час відвідання інституту та інститутської бібліотеки. Їхні праці викликали в нього великий інтерес, сприяли вибору теми для майбутніх досліджень. У 1974 р. професор Г.С.Костюк запросив Івана Дмитровича на посаду молодшого наукового співробітника Київської лабораторії Науково- дослідного інституту загальної і педагогічної психології Академії педагогічних наук СРСР, яку Григорій Силович очолював з 1972 по 9 1982 роки. Свою наукову діяльність у лабораторії Іван Бех розпочав з дослідження проблеми розвиваючого навчання учнів молодших класів. На становлення І.Д. Беха як науковця значною мірою вплинуло спілкування зі співробітниками лабораторії, зокрема, старшим науковим співробітником, кандидатом психологічних наук М.В.Ричиком, який досліджував проблему пізнання. В цей же період розпочалася його плідна співпраця із заступником директора Науково-дослідного інституту психології УРСР, кандидатом психологічних наук С.Д. Максименком, котрий пізніше став доктором психологічних наук і директором Науково-дослідного інституту психології Академії педагогічних наук України. Ці роки були цікавими для Івана Дмитровича і в тому плані, що він працював над кандидатською дисертацією й фундаментально вивчав наукові праці відомих російських і українських психологів. Це захоплення в нього триває й досі, але предметом вивчення останнім часом стали праці відомих вітчизняних і зарубіжних психологів та педагогів з теорії і методики виховання та розвитку особистості. Після успішного захисту в 1978 р. кандидатської дисертації “Формування у школярів узагальнених способів розв’язання практичних завдань (на матеріалі ручної праці у другому класі)” І.Д. Бех працював старшим науковим співробітником лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. У червні 1979 р. його призначають завідувачем лабораторії психології трудового виховання, а в жовтні 1983 р. – завідувачем лабораторії психології формування особистості молодшого школяра. В цьому ж році Івана Дмитровича обирають головою профспілкового комітету НДІ психології УРСР, який він очолював до 1993 року. Багаторічне поєднання наукової і профспілкової діяльності сформувало в нього риси керівника нової формації, який поєднує високу інтелігентність, людяність, вимогливість, організаторські й комунікативні здібності. Його виступи на профспілкових зборах, наукових конференціях, захистах кандидатських дисертацій засвідчили, що він добре підготовлений учений, гарно володіє рідною мовою, 10 глибоко знає життя й проблеми колективів науково-дослідних інститутів, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів. Захистивши в 1991 р. докторську дисертацію на тему „Психологічні основи морального розвитку особистості” І.Д. Бех став завідувачем лабораторії психологічних основ розвитку довільності поведінки особистості. В кінці 1993 р. його призначають заступником директора з наукової роботи новоствореного Інституту дефектології АПН України та обирають головою об’єднаного профспілкового комітету Академії педагогічних наук України. З грудня 1996 р. він директор-організатор, а потім і перший директор новоствореного Інституту проблем виховання АПН України. На цих посадах розкрилися його найкращі організаторські здібності. За короткий строк Іван Дмитрович сформував керівний, науковий і обслуговуючий персонал інституту, обладнав нові приміщення лабораторій для роботи співробітників і лаборантів, створив дружний висококваліфікований науковий колектив, відкрив аспірантуру й докторантуру, спеціалізовану вчену раду з теорії і методики виховання, дошкільної педагогіки та соціальної педагогіки, на якій захистили свої кандидатські дисертації понад 140 чоловік. Серед них і чемпіон XXIV Олімпійських ігор, член Міжнародного олімпійського комітету С.Н.Бубка та інші відомі особи. І.Д. Бех відомий учений у галузі методології розвитку особистості, теорії та технології виховання. В 1997 р. його обрано членом- кореспондентом, а в 1999 – дійсним членом АПН України. За результатами проведених досліджень він опублікував понад 360 наукових праць, з них 5 монографій індивідуальних та 3 у співавторстві, 5 брошур і понад 340 статей і тез у журналах та збірниках. Його праці видавалися й перевидавалися в Україні, Росії, Польщі, Білорусі, Китаї. Науковий доробок Івана Дмитровича з проблем психолого-педагогічної організації виховного процесу, рушійних сил і закономірностей особистісного ставлення школярів є істотним внеском у розвиток сучасної психолого-педагогічної концепції 11 виховання. Він автор оригінальної теорії свідомого привласнення особистістю суспільно значущих моральних цінностей. Під його керівництвом сформовано наукову школу, яка втілює в практику ідеї цілеспрямованого створення виховних ситуацій, що сприяють моральному розвитку та довільній поведінці особистості. Ця ідея представлена в “Концепції виховання особистості”, за якою працює ряд загальноосвітніх навчальних закладів України. І.Д. Бех координує дослідження, що проводяться на кафедрах педагогіки та психології у деяких вищих педагогічних навчальних закладах. Розроблені ним методи діагностики та контролю морального розвитку особистості сприяють удосконаленню роботи викладачів, учителів і практичних психологів. Учений плідно працює в галузі філософії нової освіти. Він створив концепцію особистісно зорієнтованого виховання, на основі якої ведуться дослідження в Інституті проблем виховання АПН України та загальноосвітніх школах Рівненської області. Останнім часом Іван Дмитрович розробляє психолого-педагогічну теорію вчинку та концепцію правиловідповідного виховання, на ідеях якої створено під його керівництвом Програму виховання дітей та учнівської молоді України, затверджену 18 серпня 2004 р. колегією Міністерства освіти і науки України. І.Д. Бех активно популяризує психолого-педагогічну науку в засобах масової інформації, у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково- практичних конференціях та семінарах. Лише протягом останніх 10 років виступив на 35 наукових конференціях у різних регіонах України. Він є також організатором 7 міжнародних конференцій, членом багатьох редколегій наукових збірників, відповідальним редактором 5 наукових збірників, членом двох спеціалізованих учених рад та головою спеціалізованої ученої ради в Інституті проблем виховання АПН України. Під його керівництвом захищено 30 кандидатських і 6 докторських дисертацій, що дає підстави говорити про його наукову школу, яка втілює 12 ідеї цілеспрямованого створення виховних ситуацій, що забезпечують розвиток особистості. У 2001 році І.Д. Бех керував роботою журі VI Всеукраїнського конкурсу “Учитель року–2001” у номінації “Фізична культура”, що проводився в Івано-Франківську. В цьому ж році його було призначено головою науково-методичної комісії з фізичного виховання Міністерства освіти і науки України, на яку покладався розгляд і затвердження навчальних програм, підручників, посібників та інших матеріалів з фізичного виховання. Іван Дмитрович брав участь у рецензуванні й затвердженні Державного стандарту освітньої галузі “Здоров’я та фізична культура” для основної і старшої школи, нових навчальних програм з фізичної культури для 5- 12 класів, перших українських підручників “Основи здоров’я і фізична культура” для 2-4 класів, Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичної культури за 12-бальною системою, навчальної програми “Основи здоров’я і фізичної культура” з поглибленим вивченням футболу в 1- 11 класах, навчальної програми з фізичної культури для спеціальних медичних груп тощо. Очолюючи науково-методичну комісію з фізичного виховання, Іван Дмитрович відвідав загальноосвітні школи Приморського району Запорізької області, які першими запровадили в Україні уроки футболу. Він побував майже в усіх експериментальних школах лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України. За його концепцією особистісно зорієнтованого виховання працюють більшість учителів фізичної культури України. Результати наукової діяльності І.Д. Беха дістали схвалення керівних органів освіти і науки. Його праця відзначена медаллю „В память 1500-летия Киева” (1983), знаком „Відмінник народної освіти УРСР” (1986), медаллю „Ветеран праці” (1989), золотою медаллю „За досягнення в науці” (2000), Подякою Харківського державного політехнічного університету (2000), Подякою президента об’єднання „Відроджені гімназії України” (2002), Почесною грамотою Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді 13 (2004), Почесною грамотою Федерації футболу України (2004), Подякою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2004). За вагомий особистий внесок у розвиток психологічної та педагогічної науки І.Д. Беху присвоєно в 2002 почесне звання „Заслужений діяч науки і техніки України”.

М.Д. Зубалій – завідувач лабораторії

фізичного розвитку Інституту проблем

виховання АПН України, кандидат

педагогічних наук

Хронологічний покажчик праць Івана Дмитровича Беха

1974

1. Формирование у школьников умений классификации как компонента способности к самообразованию // Взаимосвязь школьного и внешкольного образования взрослых: Материалы конф. / Под ред. А.В. Даринского, Ю.Н. Кулютина. – Л., 1974. – С. 46-48.

1976

2. Про поєднання розумових і практичних дій в навчальній діяльності молодших школярів (на матеріалі ручної праці та природознавства) // Психологія: Республік. наук.-метод. зб. / М-во освіти УРСР. – К., 1976. – Вип. 15. – С. 77-84.

1977

3. О трудовом обучении младших школьников // Психологические проблемы повышения эффективности и качества труда: Тез. докл. к 19 V Всесоюз. съезду психологов СССР (27 июня-2 июля 1977 г., Москва). – М., 1977. – Ч. 1. – С. 97-98.

4. Психологічні умови розвитку у молодших школярів наукового аналізу в процесі трудового навчання // Проблеми дальшого розвитку педагогічних і психологічних наук у світлі рішень ХХV з’їзду КПРС: Тез. Республік. наук. конф. – К., 1977. – Вип. 3. – С. 117-118.

1978

5. Важливий аспект психологічної підготовки дітей до праці // Почат. шк. – 1978. – № 3. – С. 19.

6.О развитии смысла термина в процессе обучения // Психологические проблемы процесса обучения младших школьников: Тез. докл. конф., г. Москва, 1978 г., 24-26 окт. – М., 1978. – С. 179-180.

1979

7.Проблема психічного розвитку особистості і вдосконалення навчального процесу / С.Д. Максименко, І.Д. Бех // Рад. шк. –1979. – № 7. – С. 28-33; № 8. – С. 20-25.

1980

8.Психология формирования трудовых умений школьников (сравнительный анализ деятельности учащихся массовой и вспомогательной школ) / С.Д. Максименко, И.Д. Бех, В.И. Бондарь. – К.: Рад. шк., 1980. – 110 с.

9.Трудовые умения как условие предупреждения асоциального поведения подростков // Психолого-педагогические условия повышения эффективности воспитательной работы по предупреждению правонарушений среди учащейся молодежи: Сб. науч. тр. – К., 1980. – С. 29-30.

1981

10.Зігріти розумом і серцем / І.Д. Бех, В.І. Войтко та ін. // Наука і сусп-во. – 1981. – № 8. – С. 23-30.

11.Роль жизненного опыта в формировании у школьников положительного отношения к труду // Психолого-педагогические аспекты формирования личности в учебно-воспитательном процессе: Сб. науч. тр. – К., 1981. – С. 151-153.

1982

12.Трудовое обучение, воспитание и профессиональная ориентация: Аннот. тематика лекций / И.Д. Бех, Б.Ф. Федоришин, В.В. Синявский и др. – К.: Знание, 1982. – 24 с.

13.Трудовая деятельность как фактор формирования личности школьника // Психологическое развитие, учение и формирование личности: Материалы 4-й Праж. конф. – Прага, 1982. – С. 8.

1984

14.Психологічні умови поєднання навчання і праці як фактор морального розвитку школярів // Рад. шк. – 1984. – № 11. – С. 23-26. 1985

15.Емоції в трудовому вихованні учнів // Почат. шк. – 1985. – № 1. – С. 7-11.

16.Про рушійні сили морального розвитку особистості / С.Д. Максименко, І.Д. Бех // Психологія: Республік. наук.-метод. зб. / М-во освіти УРСР, НДІ психології УРСР. – К., 1985. – Вип. 25. – С. 20-28. – Бібліогр.: 9 назв.

17.Роль эмоций в трудовом воспитании младших школьников / И.Д. Бех, С.Д. Максименко // Вопр. психологии. – 1985. – № 6. – С. 64-65. – (Психол.-пед. пробл. труд. воспитания, обучения и профориентации школьников: Круглый стол).

18.Уклад.: Психолого-педагогічні основи протипожежної роботи з дітьми дошкільного і шкільного віку / Склали: І.Д. Бех, О.Т. Губко, Ю.О. Приходько та ін.; Відп. за вип. В.В. Мошков; М-во освіти УРСР. Упр. шк. – К.: Рад. шк., 1985. – 24 с.

1987

19.Психологический анализ мотивов трудовой деятельности младших школьников / И.Д. Бех, С.Д. Максименко // Эмоциональная регуляция учебной деятельности: Сб. материалов Всесоюз. конф. / Под общ. ред. А.Я. Чебыкина. – М., 1987. – С. 103-111.

20.Психологічні особливості розвитку моральних властивостей особистості // Рад. шк. – 1987. – № 12. – С. 11-15.

1988

21.А.С. Макаренко і діяльнісний підхід до виховання особистості / І.Д. Бех, О.О. Нікуленко // Психологія: Республік. наук.-метод. зб. / М-во освіти УРСР, НДІ психології УРСР. – К., 1988. – Вип. 30. – С. 14-22.

22.О соотношении эмоций и воли в онтогенезисе // Вторая Всесоюз. конф. по эксперимент. психологии: Тез. докл. конф., г. Львов, 1988 г., 13-15 окт. – Львов, 1988. – С. 114-115.

23.Особенности психологического механизма волевого побуждения // Эмоциональная регуляция учебной деятельности: Сб. материалов Всесоюз. конф. / Под общ. ред. А.Я. Чебыкина. – М., 1988.– С. 8-10.

24.Психологические условия трудового воспитания молодежи // Вторая Всесоюз. конф. по эксперимент. психологии: Тез. докл. конф., г. Львов, 1988 г., 13-15 окт. – Львов, 1988. – С. 100-101.

25.Роль самопізнання у вихованні учнів // Почат. шк. – 1988. – № 6. – С. 4-8. 1989

26.Труд как фактор нравственного развития личности / И.Д. Бех, Л.Ф. Киян; Кировогр. гос. пед. ин-т им. А.С. Пушкина. – Кировоград, 1989. – 35 с. 27.А.С. Макаренко и актуальные задачи педагогической психологии // Использование педагогического наследия А.С. Макаренко в условиях перестройки среднего и высшего образования: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., 29-31 марта 1988 г. – К., 1989. – С. 83-84.

28.Передмова // Критерії моральної вихованості молодших школярів: Кн. для вчителя. – К., 1989. – С. 3-5.

29.Рефлексия как механизм нравственного развития личности // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VII съезду О-ва психологов СССР. – М., 1989. – С. 113-114.

30.Сила переконання: [Морал. розвиток підростаючої особистості] // Рад. шк. – 1989. – № 3. – С. 55-60.

31.Ред.: Критерії моральної вихованості молодших школярів: Кн. для вчителя / За ред. І.Д. Беха, С.Д. Максименка. – К.: Рад. шк., 1989. – 96 с. – Ред.

1990

32.Общение как фактор нравственного развития личности // Психологическая наука: проблемы и перспективы: Тез. науч. сообщ. Всесоюз. конф., посвящ. 90-летию со дня рождения… Г.С. Костюка. – К., 1990. – Ч. 2: Познавательные процессы, обучение и психическое развитие. – С. 11-12. 33.Овладение эмоциональными переживаниями и воспитание личности: (Анализ науч. творчества Л.С. Выготского) / И.Д. Бех, 24 Р.В. Павелкив // Диагностика и регуляция эмоциональных состояний: Сб. материалов Всесоюз. симп. / Под общ. ред. А.Я. Чебыкина. – М., 1990. – Ч. 1. – С. 99-101.

34.Психологический анализ единицы социогенеза нравственного развития личности // Психологическая наука: проблемы и перспективы: Тез. науч. сообщ. Всесоюз. конф., посвящ. 90-летию со дня рождения… Г.С. Костюка. – К., 1990. – Ч. 1: Личность и ее становление. – С. 25-26.

35.Сопереживание как детерминанта нравственного поведения личности // Диагностика и регуляция эмоциональных состояний: Сб. материалов Всесоюз. симп. / Под общ. ред. А.Я. Чебыкина. – М., 1990. – Ч. 2. – С. 12-16.

36.Формирование эмпатийных отношений младших школьников, воспитывающихся вне семьи / Л.П. Выговская, И.Д. Бех // Психологическая наука: проблемы и перспективы: Тез. науч. сообщ. Всесоюз. конф., посвящ. 90-летию со дня рождения… Г.С. Костюка. – К., 1990. – Ч. 2: Познавательные процессы, обучение и психическое развитие. – С. 24-26.

1991

37.Відчуття провини в моральному розвитку особистості // Рад. шк. – 1991. – № 4. – С. 37-42.

38.Психологические особенности воспитывающей ситуации // Психологическая наука: проблемы и перспективы: Докл. Всесоюз. конф., посвящ. 90-летию со дня рождения… Г.С. Костюка. – К., 1991. – Т. 1. – С. 46-54.

1992

39.Психологические основы нравственного развития личности: Автореф. дис… д-ра психол. наук: 19.00.07 / Киев. гос. пед. ин-т им. М.П. Драгоманова. – К., 1992. – 42 с. – Библиогр.: с. 39-42 (52 назви).

40.Ефективність виховної дії педагога як психологічна проблема // Соціально-психологічні проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя: Тези доп. і повідомл. Міжвуз. наук.-практ. конф., 23-25 берез. 1992 р. / Київ. держ. пед. ін-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 1992. – С. 60-63.

41.Особливості емоційного механізму морального розвитку особистості // Практична психологія і школа: Доп. Луц. наук. конф., 11-14 листоп. 1991 р. – К.; Луцьк, 1992. – Ч. 1. – С. 21-25.

42.Психологічні основи застосування генетико-моделюючого методу у моральному вихованні особистості // Психологія: Республік. наук.- метод. зб. / Наук.-дослід. ін-т психології України. – К., 1992. – Вип. 38. – С. 11-19.

1993

43.Вивчення особистості молодшого школяра // Почат. шк. – 1993. – № 3. – С. 6-10.

44.Довільна поведінка школяра як мета виховання // Рід. шк. – 1993. – № 9. – С. 29-32.

45.Про розвиток поведінки особистості // Психологія суб’єктної активності особистості / АПН України. Ін-т психології. – К., 1993. – С. 14-15.

46.Психологічний аналіз механізму довільної поведінки особистості // Психологічні проблеми виховання, навчання, активності та розвитку особистості: Матеріали звіт. наук. сес., 22-24 лют. 1993 р. / АПН України. Ін-т психології. – К., 1993. – Т. 1. – С. 18-24.

47.Психолого-педагогічні вимоги до побудови процесу морального виховання // Інформ. бюл. АПН України. – 1993. – Вип. 3/4. – С. 6-8.

48.„Я - ти” відношення як форма виховної взаємодії // Психолого- педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії: [Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. „Психол.-пед. пробл. гуманізації пед. взаємодії”, 5-7 жовт. 1993 р., м. Дрогобич]. – К., 1993. – С. 6-7.

1994

49. Відповідальність особистості як мета виховання // Почат. шк. – 1994. – № 9/10. – С. 4-8.

50. Воля як вища психічна функція у розвитку особистості // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тез. доп. та матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Луцьк, 1994 р., 18-23 черв. – К.; Луцьк, 1994. – С. 399-401.

51.Довільні рішення в моральній поведінці особистості // Інформ. бюл. АПН України. – 1994. – Вип. 1. – С. 5-6.

52. Концепція виховання особистості // Рад. шк. – 1991. – № 5. – С. 40- 47. 27

53. Моральність особистості у психологічному ракурсі // Філософ. і соціол. думка. – 1994. – № 3/4. – С. 172-184.

54. Про деякі умови морального розвитку особистості // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Третіх Костюків. читань, 20-22 груд. 1994 р. – К., 1994. – Т. 1. – С. 137-138.

55. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 3. – С. 3-12.

1995

56. Від волі до особистості. – К.: Україна -Віта, 1995. – 202 с.

57. Виховні цінності сім’ї // Проблеми сімейного та статевого виховання дітей і учнівської молоді: Наук.-метод. зб. / Ін-т систем. дослідж. України. – К., 1995. – С. 15-20.

58. Вміння переконувати як особистісна риса політичного лідера // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукр. наук. конф., 29-31 трав. 1995 р. – К., 1995. – С. 167-169.

59. Духовність як наукова категорія // Пед. газ. – 1995. – Січ. (№ 1). – С. 4.

60. Народні прислів’я у вихованні особистості // Традиції виховання у світовій народній педагогіці: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 6-8 черв. 1995 р., м. Рівне. – К.; Рівне, 1995. – Ч. 1. – С. 19-20.

61. Психологічна природа та типологія поведінки особистості // Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості: Матеріали звіт. наук. сес., 10-11 лют. 1994 р. – К., 1995. – С. 41-49.

1996

62. Особистісно зорієнтовані технології виховання // Психологія і педагогіка життєтворчості: [Наук.-метод. посіб.] / Ін-т змісту і методів навчання та ін. – К., 1996. – Ч. 1, розд. 2. – С. 283-298.

63. Особистість як соціокультурна реальність // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з’їзду Т-ва психологів України (23-27 верес. 1996 р., м. Київ) / Т-во психологів України. – К., 1996. – Т. 2: Симпозіум: Особистість: методологія, теорія, проблеми. – С. 3-5.

64. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 4. – С. 136-141.

65. Проблема особистісних цінностей: стан і орієнтири дослідження // Українська психологія: сучасний потенціал: Матеріали Четвертих Костюків. читань, 25 верес. 1996 р. / Т-во психологів України. – К., 1996. – Т. 1. – С. 57-67.

66. Психологія цінностей і виховний процес // Пед. газ. – 1996. – Верес. (№ 9). – С. 2.

67. Спадкові передумови розвитку особистості // Рід. шк. – 1996. – № 7. – С. 2-5.

68. Яке спілкування, таке й виховання // Освіта. – 1996. – 20 берез. (№ 15/16). – С. 4.

1997

69. Виховання в особистісному вимірі // Мистецтво життєтворчості особистості: У 2 ч. – К., 1997. – Ч. 2: Життєтворчий потенціал нової школи, розд. 3. – С. 55-95.

70. Виховання на пробному камені свободи // Освіта України. – 1997. – 19 верес. (№ 38). – С. 3. 30

71. Вчинок у розвитку особистості // Проблеми розвиваючого навчання: Матеріали І та ІІ Міжнар. конф. / За ред. С.Д. Максименка. – К., 1997. – С. 32-39.

72. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 124-129.

73. Категорія „ставлення” в контексті розвитку образу „Я” особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9-21. – Бібліогр.: 7 назв.

74. Наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій // Почат. шк. – 1997. – № 9. – С. 4-8.

75. Учитель мусить сприймати світ очима дитини // Освіта України. – 1997. – 14 лют. (№ 8). – С. 4.

76. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.- метод. зб. / За заг. ред. О.В. Сухомлинської та ін. – К., 1997. – С. 8-11.

1998

77. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посіб. / Ін-т змісту і методів навчання. – К., 1998. – 203 с. – Бібліогр.: с. 199-202 (78 назв).

78. Аргументація у виховному процесі // Почат. шк. – 1998. – № 12. – С. 1-4.

79. В інтересах соціалізації школярів: [Педагогіка ціннісних орієнтацій. Особистісно зорієнтовані технології в освіті] // Пед. газ. – 1998. – Берез. (№ 3). – С. 2.

80. Довіра вихованця до педагога – то безперечний професійний успіх: [Особливості психол. механізмів формув. особистості] // Освіта України. – 1998. – 4 лют. (№ 6). – С. 5.

81. Найбільш оптимальним є проектно-особистісний підхід: [Організація соц. ситуацій психол. розвитку особистості] // Пед. газ. – 1998. – Листоп. (№ 11). – С. 3.

82. Образ „Я” як мета формування і розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 30-40.

83. Особистісно зорієнтоване виховання – нова освітня філософія // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методол. семінару АПН України, 12 листоп. 1998 р. – К., 1998. – С. 33-36.

84. Особливості діалогу у вихованні особистості // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Херсон, 23-25 верес. 1997 р.). – К., 1998. – С. 106-109.

85. Ядро особистості у фокусі виховання // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П’ятих Костюків. читань. – К., 1998. – Т. 1. – С. 135-144.

1999

86. Виховання у дітей вміння жити в мирі та злагоді // Освіта України. – 1999. – 11 серп. (№ 33/34). – С. 5-6. 32

87. Виховання у дітей миролюбства // Почат. шк. – 1999. – № 8. – С. 17- 20.

88. Дбаймо про прихильність дитини // Журн. для батьків. – 1999. – № 1. – С. 34-35.

89. Дитина в процесі особистісно зорієнтованого виховання // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. / АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 1999. – Кн. 1. – С. 6-11.

90. Концептуальні засади формування у школяра особистісних цінностей // Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. / АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 1999. – С. 4-8.

91. Научное творчество М.М. Бахтина в контексте современных проблем воспитания и развития личности // М.М. Бахтин: [Зб. наук. ст.]. – К., 1999. – С. 77-83. – (Ars vetus – ars nova).

92. Особистісно-зорієнтоване виховання: стратегія проектування // Вісн. Житомир. пед. ун-ту. – Житомир, 1999. – Вип. 3. – С. 42-45.

93. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рід. шк. – 1999. – № 12. – С. 13-16. – Початок. Продовж. див. № 192.

94. Професійна спрямованість змісту навчально-трудової діяльності школярів / І. Бех, М. Тименко // Наук. зап. Сер. Педагогіка / Терноп. держ. пед. ун-т. – Т., 1999. – № 5. – С. 15-21.

95. Розвиток моральної творчості школяра в процесі особистісно орієнтованого виховання // Нива знань: Наук.-метод. альманах. – 1999. – № 3. – С. 12-15.

96. Теорія виховання у контексті сучасності // Педагогічна теорія та педагогічний досвід: перспективи і розвиток: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 17-19 груд. 1998 р. – Луцьк, 1999. – С. 4-6.

97. Це не просто професія, а життєвий шлях: [Компетенції вчителя] // Пед. газ. – 1999. – Серп. (№ 8). – С. 1.

98. Ред.: Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. / АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 1999. – 127 с. – Відп. ред., член редакц. ради.

2000

99.Інноваційна стратегія у вихованні особистості // Вісн. Харк. держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. – Х., 2000. – № 13: Психологія, вип. 4. – С. 12-20.

100. Молодший школяр у виховному просторі міжособистісних взаємин // Почат. шк. – 2000. – № 5. – С. 1-3.

101. Наукові принципи особистісно зорієнтованого виховання школярів // В.О. Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 26 трав. 2000 р. / Уман. держ. пед. ун-т ім. П.Тичини. – К., 2000. – С. 7-10.

102. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рід. шк. – 2000. – № 1. – С. 10-13. – (Студії: шкіл. психологу). – Закінч. Почат. див. № 176.

103. Социогенез личности как психологическая проблема // Теорія і практика упр. соц. системами: Філософія. Психологія. Педагогіка. Соціологія. – 2000. – № 1. – С. 84-89.

2001

104. Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді: (Метод. посіб.) / Авт. колектив: В.М. Мадзігон, І.Д. Бех, М.П.

Тименко та ін.; За ред. М.П. Тименка; АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2001. – 152 с. – Бібліогр.: с. 146-151 (75 назв).

105. Відчуття гумору // Український дефектологічний словник / За ред. В.І. Бондаря; АПН України. Ін-т дефектології. – К., 2001. – С. 34.

106. Військово-патріотичне виховання // Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка; АПН України. Ін-т педагогіки. – К., 2001. – С. 91.

107. Віра // Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка; АПН України. Ін-т педагогіки. – К., 2001. – С. 94.

108. Внутрішнє гальмування // Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка; АПН України. Ін-т педагогіки. – К., 2001. – С. 95.

109. Враження // Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка; АПН України. Ін-т педагогіки. – К., 2001. – С. 99. – Див. також № 237.

110. Гуманістична педагогіка у траєкторії виховання особистості // Виховання і культура. – 2001. – № 1. – С. 9-13.

111.Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини // Почат. шк. – 2001. – № 2. – С. 3-8. – Див. також № 296.

112. Навіювання // Український дефектологічний словник / За ред. В.І. Бондаря; АПН України. Ін-т дефектології. – К., 2001. – С. 119.

113. Особистісно зорієнтоване виховання – нова освітня філософія // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 1. – С. 16-19. – Див. також № 158.

114. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Почат. шк. – 2001. – № 12. – С. 32-35.

115. Структура взаєморозуміння у системі „людина – людина”: генезис і корекція / І.Д. Бех, О.В. Вознюк, М.В. Левківський // Вісн. Житомир. пед. ун-ту. – Житомир, 2001. – Вип. 8. – С. 78-82.

116. В.О. Сухомлинський і проблема виховання в дитини почуття цінності іншої людини // Наука і освіта. – 2001. – № 5. – С. 10-14.

117. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 2. – С. 16-23.

118. Ред.: Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості: (Теорет.-метод. пробл. виховання дітей та учнів. молоді): Зб. наук. пр.: У 2 кн. / АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2001. – Кн. 1-2. – Член редкол

2002

119. Два полюси: творення і споживання…: [Про напрями роботи Ін-ту пробл. виховання АПН України та про виховання як співпрацю дорослого і дитини] / Розмову вела Л. Галіцина // Упр. освітою. – 2002. – № 9. – С. 2-3.

120.Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини: Наук. посіб. / Рівнен. держ. гуманіст. ун-т, Наук.-дослід. лаб. інновац. вихов. технологій та ін. – Рівне, 2002. – 50 с. – (Вісн. Наук.- дослід. лаб. інновац. вихов. технологій). – Див. також № 251.

121.Інтеграція як освітня перспектива // Почат. шк. – 2002. – № 5. – С. 5-6. 40

122. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості // Директор шк. – 2003. – Лют. (№ 6). – С. 8.

123. Комунікативна компетентність педагога в оптимізації виховного процесу // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. / АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2002. – Кн. 1. – С. 6-11.

124. Особистісно-орієнтована модель виховання як науковий конструкт // Психолого-пед. пробл. сіл. шк.: Наук. зб. / Уман. держ. пед. ун-т. – К., 2002. – Вип. 3. – С. 143-156.

125. Особистісно-орієнтований виховний процес – сходження до людяності // Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні, 1992 – 2002: Зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України. – Х., 2002. – Ч. 1. – С. 69-83. – Бібліогр.: 8 назв.

126. Педагогічна позиція як предмет наукового осмислення: [Головні задачі розвитку вчителя] // Післядиплом. освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 89-92.

127. Професійно-особистісна компетентність педагога у контексті гуманістичної особистісно орієнтованої освіти // Наук. зап. Сер. Педагогіка і психологія / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2002. – Вип. 6, ч. 1. – С. 13-19.

128. „Ти тут, щоб з тобою рахувалися”: Інтерв’ю [про теорію особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини] / Підгот. Т. Науменко // Дит. садок. – 2002. – Листоп. (№ 44). – С. 4-5. – Див. також № 323.

129. Ред.: Педагогика добра в контексте этнокультурного социума: Материалы Междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 150-летию со дня рождения И. Гаспринского (г. Симферополь, май 2001 г.). – Симферополь, 2002. – 218 с.

2003

130. Виховання особистості: У 2 кн. – К.: Либідь, 2003. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – 280 с. – Бібліогр.: с. 273-276. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-теоретичні засади. – 344 с. – Бібліогр.: с. 338-340.

131. Гуманістична педагогіка як нова інноваційна парадигма // Вересень. – 2003. – № 4. – С. 3-7. – Бібліогр.: 9 назв.

132.Інваріанти особистісного підходу до виховання // Завуч. – 2003. – Черв. (№ 16). – С. 1-8 вкладки. – Див. також № 245.

133. Моральний розвиток особистості як предмет історико- дискурсивного осягнення // Зб. наук. пр. Пед. науки / Херсон. держ. ун-т. – Херсон,

2003. – Вип. 35. – С. 253-259; Освіта України. – 2003. – 19 груд. (№ 95). – С. 8-9. – (Виховання і навчання – цілісний пед. процес).

134. Організація правиловідповідного виховання // Освіта і упр. – 2003. – № 4. – С. 86-93.

135. [„Педагогічно-пошукова думка Василя Сухомлинського щодо способів удосконалення виховного процесу...”] // Освіта України. – 2003. – 10 жовт. (№ 76). – С. 3. – (Василь Сухомлинський: школа – це духовна колиска народу).

136. Правиловідповідне виховання: сутність і методична підтримка // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 2003 р., 11-13 листоп. / АПН України, Міжнар. акад. наук пед. освіти, Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2003. – Ч. 1. – С. 15-23. – Див. також № 345.

137. Принципи виховання особистості // Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України: Матеріали Всеукр. наук.- практ. конф., 21 листоп. 2003 р., м. Миколаїв. – Миколаїв, 2003. – С. 10-12.

138. Психологічний супровід особистісно орієнтованого виховання // Почат. шк. – 2003. – № 3. – С. 1-6.

139. Світ емоцій у виховній системі В.О. Сухомлинського // Наук. зап. Сер. Пед. науки / Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2003. – Вип. 52, ч. 1. – С. 3-5.

140. Технологія інтимно-особистісного спілкування // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 17-29. – Бібліогр.: 6 назв.

141. Рец.: Мотивація, діяльність і керування як внутрішня основа самоактуалізації людини // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 3/4. – С. 191-193. – Рец. на кн.: Москвичов С.Г. Мотивация, деятельность и управление / С.Г. Москвичов. – К.; Сан-Франциско, 2003. – 492 с.

142. Рец.: Як виховати громадянина і професіонала // Освіта України. – 2004. – 23 берез. (№ 22). – С. 11. – Рец. на кн.: Бойко А. Виховуємо громадянина і професіонала: Теорія і досвід: [Монографія] / А.М. Бойко, П.Г. Шемет. – Полтава: ВАТ вид-во “Полтава”, 2003. – 403 с.

2004

143. Духовна енергія вчинку: [Наук.-метод. посіб.] / М-во освіти і науки України. Наук.-метод. центр та ін. – Рівне, 2004. – 43 с. – Див. також № 357.

144. Виховання: від правила до результату // Завуч. – 2004. – Січ. (№ 1). – С. 7-10. – Див. також № 329.

145. Виховання: від правила до результату // Виховні технології / Упоряд.: В. Варава, В. Зоц. – К., 2004. – С. 4-12. – (Б-ка „Шкіл. світу”). – Див. також № 328.

146. Вчинок у вихованні гуманістично спрямованої особистості // Світ виховання. – 2004. – № 1. – С. 9-15.

147. Вчинок у гуманістичному вихованні // Пед. газ. – 2004. – Берез. (№ 3). – С. 8

148. Вчинок у морально-духовному розвитку особистості // Почат. шк. – 2004. – № 6. – С. 1-5. – Див. також № 355.

149. Зміст правиловідповідного виховання особистості // Пед. думка. – 2004. – № 4. – С. 3-13.

150. Педагогіка сердечності В.О. Сухомлинського // Наук. вісн. Миколаїв. держ. ун-ту. Пед. науки. Зб. наук. пр. – Миколаїв, 2004. – Вип. 8: Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навколишньому середовищі. – С. 18-21.

151. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 4. – С. 5-15.

152. Почуття сердечності у виховній спадщині В.О. Сухомлинського // Світ виховання. – 2004. – № 3. – С. 21-23.

153. Почуття успіху у вихованні особистості // Почат. шк. – 2004. – № 12. – С. 1-3. – Початок. Закінч. див. № 364.

154. Релігія – річ інтимна?: Погляд на проблему: [Думки вчителів та науковців щодо необхідності обов’язкового вивчення у шк. основ православ. культури] / Підгот.: Л. Шелестова, О. Колонькова // Шкіл. світ. – 2004. – Квіт. (№ 14). – С. 1, 3-7. – У змісті: Відповіді І. Беха на запитання: Чи можуть бути партнерами школа і церква. – С. 3; Чи може бути духовне життя поза церквою? – С. 6; Чи сприятиме введення курсу „Основи православної культури” відродженню духовно-морального життя в Україні? – С. 6.

155. Цілісність морального і духовного // Пед. газ. – 2004. – № 6. – С. 3.

156. Як виховувати духовні цінності: [Виступ на круглому столі „Духовність народу і Укр. школа: фактори творення духовності”] // Директор шк., ліцею, гімназії. – 2004. – № 1. – С. 9-11.

2005

157. Вчинок у морально-духовному розвитку особистості // Дошкіл. виховання. – 2005. – № 2. – С. 3-5; № 4. – С. 3-5. – Див. також № 332.

158. Законопростір сучасного виховного процесу // Вісн. КНУКіМ. Сер. Педагогіка: Зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2005. – Вип. 12, ч. 1. – С. 57-63. – Див. також № 333.

159. Підвищення соціального статусу виховання // Пед. газ. – 2005. – Квіт. (№ 4). – С. 4. – (Заг. збори АПН України).

158. Психологічні резерви виховання особистості // Рід. шк. – 2005. – № 2. – С. 11-13. – Бібліогр.: 9 назв.

160. Ціннісно-орієнтовані методологічні конструкти у сучасному виховному процесі // Педагогічні шляхи реалізації загальноєвропейських цінностей у системі освіти України: Зб. наук. пр. / Луган. держ. ін-т культури і мистецтва, Облас. метод. каб. учбових закл. культури і мистец. м. Харків. – Х., 2005. – С. 21-26.

Самообразование педагога детского дома

«Жемчужинка» - зачем и почему?

Стратегически обозначенные направления развития детского дома требуют соответствующих организационных, педагогических, научно-методических изменений. Поэтому задачами управленческой деятельности ОКНЗ ДБ «Жемчужинка» является создание условий для проектирования и планирования учебного содержания дошкольного образования, его методического обеспечения, которые будут способствовать системным изменениям. Планирование развития детского дома нашло отображение в Программе эксперимента, Перспективном планировании организационно-методической работы на 2010-2015 гг., в годовом плане работы, оперативном и организационных планах. Все планы работы учреждения были разработаны в соответствии новой модели планирования, которая позволяет не только организовывать, интегрировать, реализовывать содержание деятельности педагогического коллектива, но и оценивать ее качество.

Уточнены и наполнены новым содержанием все должностные инструкции, соответственно заданиям экспериментальной деятельности, разработана циклограмма деятельности педагогического коллектива детского дома, которая позволяет проектировать собственную управленческую деятельность. Изменения, которые происходят в управленческой деятельности нашего учреждения, позволили начать модернизацию ресурсного обеспечения, а именно: социально-психологического, информационного, материально-технического, научно- методического. Фундаментом ресурсного обеспечения является педагог - основной инициатор и творен инноваций. Работа с ним в управленческой деятельности приобретает особое значение, требует нового содержания.

Внимание, уважение. забота, любовь к ребенку является только основой, на которой растет уверенность детей, интерес к окружающей среде, способность удивляться, восхищаться, исследовать, изобретать и интересоваться.

На предыдущих этапах экспериментального исследования было доказано, что для повышения результативности в работе с воспитанниками требует усиленного внимания профессиональная подготовка воспитателя. Продуктом исследовательской работы стал проект учебно - методического пособия для подготовки не просто воспитателя для детских домов а специалиста по развитию ребенка, пособие, которое поможет педагогу, сориентирует его на особые условия труда по формированию готовности, по самореализации вообще, самообразования и составление индивидуального портфолио, как воспитателя так и воспитанника. Это обусловлено именно тем, что главным человеком для воспитанника детского дома есть и должен быть воспитатель (специалист по развитию ребенка), который является носителем ценностей, реализуется в жизни и понимает свою профессиональную самореализацию, способен подготовить воспитанников детского дома к самореализации в дальнейшей жизни и передать ему свои ценности.

Формирование устойчивых нравственных убеждений воспитанников, выработка навыков самостоятельности в творчестве, в получении знаний, в самообслуживании, возможно только через личный пример воспитателя. Интерес воспитателей к педагогической деятельности, овладение новыми методами и технологиями воспитания,

любовь к детям, это то, без чего невозможно осуществлять воспитательный процесс в детском доме. Поэтому воспитательный процесс как объект управления постоянно находится в центре внимания администрации детского дома « Жемчужинка».

Для успешного развития воспитанников детского дома необходимо постоянное самоусовершенствование и саморазвитие, каждого педагога и специалиста. Осмысленное самообразование педагога, через положительную Я – концепцию – это путь к повышению педагогического мастерства. Поэтому содержание самообразования педагога обязательно включает:

- теоретическую подготовку;

- научно – исследовательскую работу;

- изучение научной и методической литературы;

- изучение опыта коллег и конечно апробацию разнообразных методов воспитания.

 

 

Жизненный опыт дает нам радость только тогда, когда мы можем передать его другим.

Андре Моруа

Есть лишь одна проблема в мире — вернуть людям духовное содержание, духовные заботы...

Антуан де Сент-Экзюпери

Чем человек умнее и добрее, тем больше он замечает добра в людях.

Блез Паскаль

Уважаемый Иван Дмитриевич!

Весь коллектив детского дома «Жемчужинка» сердечно поздравляет Вас со знаменательной датой.

Дети всегда были и остаются нашей самой большой ценностью и надеждой. От каждого из нас зависит, какими они вырастут, и в каком мире будут жить.

На протяжении многих лет совместно с Вами мы делаем всё, чтобы дети, лишенные родительской опеки были счастливыми, чтобы они выросли умными и талантливыми. Вы дарите каждому ребенку желание жить, творить и верить в свои силы. Благодаря Вашим стараниям наши ребята стали чаще улыбаться, а их сердца открыты для любви и радости.

Благодарим Вас за огромную и искреннюю любовь к детям, за неустанную заботу и участие в их непростых судьбах. Мы верим, что наши совместные усилия очень скоро дадут превосходные результаты. Уже сегодня можно увидеть, как меняются дети все вместе и каждый по отдельности. Желаем Вам успехов, благополучия, счастья и терпения в нелегком, но таком жизненно важном труде.

А наши с Вами воспитанники обязательно найдут своё место в жизни и станут достойными гражданами нашей страны. А что может быть лучше для Учителя и Человека с большой буквы!

Искренне Ваши,

огромная семья «Жемчужинка»!




Петрова Светлана НиколаевнаПетрова Светлана Николаевна

Звіт директора щодо діяльності Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області за 2015 – 2016 навчальний рік

На виконання наказу Міністерства освіти та науки України від 23 березня 2005 р. № 178 «Про затвердження Примірного положення про порядок звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно- технічних навчальних закладів перед педагогічним колективом та громадськістю», з метою підвищення професійної майстерності, вміння аналізувати та відмічати результати та недоліки виховної роботи з дітьми та забезпечення відкритості в роботі дитячого будинку «Перлинка» доповідаю.
Одеський комунальний навчальний заклад «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області розташований у двоповерховій будівлі загальною площею 5455,3 м2 за адресою: м. Одеса, провулок Монастирський, 3.
Заклад функціонує з 2006 року. Проектна потужність – 70 місць.
Дитячий будинок має необхідну кількість приміщень та обладнання для організації навчально-виховного процесу, проживання та харчування вихованців, проведення позаурочної роботи, трудового навчання і виховання та забезпечення належних умов для роботи педагогічного та медичного персоналу і проведення лікувально-профілактичних заходів.
Групові приміщення закладу мають естетичний вигляд та створюють комфортний, доступний, безпечний життєвий простір з урахуванням вікових особливостей вихованців.
З метою створення належних умов для виховання дітей в Одеському КНЗ «ДБ «Перлинка» облаштовано: класні кімнати для самопідготовки учнів, в яких у наявності інтерактивна дошка, телевізор, відеомагнітофон, різноманітні дидактичні посібники; космічна обсерваторія; художня майстерня; навчально – виробничі майстерні; музична зала, обладнана сучасною акустичною та мультимедійною системами; бібліотека та музейний комплекс.
Створена сучасна спортивно – оздоровча база: спортивна та тренажерна зали, зала для проведення лікувальної фізкультури, басейн, зала для вивчення правил дорожнього руху, зала для катання на роликових ковзанах, тенісні та більярдні столи.
У наявності кабінет психологічного розвантаження, кабінети для групової та індивідуальної корекційні – розвивальної та діагностичної роботи.
Територія Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» повністю огороджена, має естетичний вигляд, достатньо озеленена. На території закладу є майданчик, обладнаний для ігор і занять дітей на повітрі, зони відпочинку, спортивний майданчик, теплиця, альтанка.
Будівля Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» та його територія знаходяться у належному стані і відповідають санітарно – гігієнічним нормам. У наявності щорічні акти готовності закладу до роботи у навчальному році, дозволи органів державного нагляду санітарно – епідеміологічної служби та пожежної охорони.
Одеський КНЗ «ДБ «Перлинка» є закладом інтернатного типу для дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку. На час проведення атестаційної експертизи в закладі перебувають 50 дітей. Із них: 7 дітей дошкільного віку та 43 дитини шкільного віку, які навчаються в Одеському навчально - виховному комплексі «Гармонія» «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – гімназія № 6» Одеської міської ради Одеської області та комунальному закладі «Одеська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат № 88 І-ІІ ступенів».
За час існування Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» у ньому пройшли соціальну реабілітацію 118 дітей. Із них: всиновлені українськими родинами 15 дітей, іноземними – 4 дитини; прийнято у прийомні сім’ї – 11 дітей, повернено батькам – 28 , переведено до інших закладів – 2 дітей
Заклад працює цілодобово. Режим роботи і розклад занять у дошкільній групі та позаурочних занять складені з урахуванням тривалості перебування дітей у закладі та з дотриманням санітарно – гігієнічних вимог.
Адміністрація закладу разом з педагогічним колективом забезпечують реалізацію державної політики в галузі дошкільної та загальної середньої освіти, виконання вимог чинного законодавства. Фінансування Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» відбувається за рахунок місцевого бюджету та шляхом залучення додаткових джерел фінансування благодійним фондом «К», що не суперечить чинному законодавству.
Ділова документація в закладі ведеться відповідно до вимог її ведення та зберігається належним чином. Створена номенклатура справ. Вхідна та вихідна документація реєструється у відповідних журналах, накази, які видаються в електронному вигляді, узагальнюються та прошиваються відповідно до вимог. Проте, у наявності накази, які пронумеровані через дефіс, дріб ( 34/1, 35-а), що суперечить вимогам реєстрації наказів.
Кадрова документація ведеться згідно з вимогами наказу № 1059 від 01.10.2012 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у дошкільних навчальних закладах».
Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» укомплектовано педагогічними кадрами згідно зі штатним розписом. Не за фахом працюють 4 педагога, які пройшли відповідну курсову перепідготовку.
Робота у Одеському КНЗ «ДБ «Перлинка» здійснюється відповідно до перспективного та річного планування. Зміст заходів ,річного_ плану підпорядковується проблемним завданням, які поставлені перед колективом. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 18.08.2010 № 824 на базі Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» проходить дослідно- експериментальна робота за темою: «Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистісної та соціальної самореалізації». Дитячому будинку «Перлинка» надано статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня.
Координатором роботи у закладі є педагогічна рада. Склад педагогічної ради, кількість засідань, тематика засідань, в основному, відповідають потребам закладу та основним річним завданням.
У закладі створений сучасний методичний кабінет, який забезпечує потреби педагогічних працівників в організації самоосвітньої діяльності та супроводі освітнього процесу. Застосовуються різні форми методичної роботи з педагогами: семінари-практикуми, консультації, круглі столи,
тренінги, відкриті покази робіт тощо. Зміст методичних заходів відповідає потребам педагогів та сприяє підвищенню їх професійного рівня. Курсова перепідготовка та атестація педагогів здійснюється у відповідності до нормативних вимог.
Навчально-виховна робота з дошкільниками здійснюється за навчальними програмами, які визначаються щорічно Переліком навчальних програм та навчально-методичних посібників, затвердженим МОН України та спрямована на виконання завдань Базового компоненту дошкільної освіти. Порівняльний аналіз показників компетенції дітей свідчить, що критерії розвитку, визначені Базовим компонентом дошкільної освіти з кожної освітньої лінії, в основному, виконуються.
Вивчення загального стану освітнього процесу планується у формі комплексних та тематичних перевірок, вибіркового контролю. Види і форми контролю відповідають завданням, визначеним у річному плані. Результати контролю знаходять своє відображення у наказах, обговорюються на засіданнях педради, нарадах. Адміністрація в основному забезпечує якість управлінської діяльності шляхом внутрішнього контролю за організацією навчально-виховного процесу, забезпечує відкритість і публічність у діяльності Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка».
Виховна робота в закладі ведеться відповідно до Основних орієнтирів виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Охоплення учнів позашкільною та позакласною роботою становить’100% від їх загальної кількості. Проводиться змістовна гурткова робота закладу у канікулярний період та поза уроками за різними напрямками:
оздоровчо-валеологічним, морально-етичним, трудовим, художньо-естетичним, інтелектуально-пізнавальним.
Режим роботи бібліотеки відповідає вимогам педагогічного і учнівського колективів. Планом роботи бібліотеки передбачено систему бібліотечно-бібліографічної освіти вихованців, організація позакласного читання учнів. Забезпечено належне збереження та зміцнення бібліотечного
фонду. Вихованці Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» забезпечені якісним соціально-психологічним супроводом, який здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Директор закладу докладає зусилля для створення сприятливого психологічного мікроклімату для всіх учасників навчально-виховного процесу, підвищення рейтингу навчального закладу, роботі з учнями, які потребують психологічної підтримки. Педагогічним
колективом здійснюється робота з профілактики правопорушень серед вихованців.
Харчування в Одеському КНЗ «ДБ «Перлинка» здійснюється відповідно нормативних вимог та норм харчування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 р. №1591 «Про
затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» зі змінами). Документація з питань організації харчування дітей та контроль за організацією та якістю харчування ведеться на достатньому рівні.
У закладі створені умови для проведення медичної та оздоровчо-
профілактичної роботи. Медична документація ведеться в повному обсязі та
відповідно до вимог. Протиепідемічний та температурний режим в Одеському КНЗ «ДБ «Перлинка» дотримується.
Робота з забезпечення безпеки життєдіяльності учасників навчально -
виховного процесу здійснюється згідно з нормативною базовою та заходів безпеки праці. В закладі відсутній травматизм серед працівників та вихованців закладу.
Органом громадського самоврядування в закладі є загальні збори колективу та громадськості. Відповідно до Примірного положення про порядок звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно-
технічних навчальних закладів про свою діяльність перед педагогічним колективом та громадськістю, затвердженого наказом Міністерства освіти і
науки України від 23.03.05 №178, директор Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка» щорічно звітує , з питань статутної діяльності перед колективом
громадськістю.
Робота Одеського КНЗ «ДБ «Перлинка», носить відкритий та публічний характер. Представниками громадськості участь навчального закладу у житті територіальної громади оцінюється на високому рівні.
Національна доктрина розвитку освіти України визначає систему управління сферою освіти як державно-громадську. Вона повинна враховувати регіональні особливості, зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. Нова модель системи повинна враховувати громадську думку, в результаті чого перерозподіляється структура і стиль центрального та регіонального управління освітою.
Аналіз національної доктрини, а також моделей державно-громадського управління освітою свідчать про те, що управління означеними процесами повинно бути реалізовано на проектно-орієнтованому підході.
При вирішенні завдань між учасниками навчального і виховного процесів виникає певна взаємодія. Взаємний вплив суб'єктів діяльності освітнього процесу призводить до процесів самоорганізації та зміни структури управління. Для проектно-орієнтованого управління, як і для будь-якого іншого, необхідно розробляти моделі діяльності, які відповідають визначеній меті.
Відзначимо, що проектно-орієнтований підхід вже використовується для управління вищими навчальними закладами України, в той час як для процесів управління середньою освітою практично не застосовується.
Актуальним є застосування проектно-орієнтованого підходу в управлінні навчально-виховними закладами для дітей сиріт. Окремі елементи проектної методології впроваджуються в Одеському дитячому будинку «Перлинка».
Провідною ідеєю моделі розвитку комунального навчального закладу Дитячий будинок «Перлинка» як інноваційного освітнього закладу соціального партнерства є розвиток соціальних зв'язків дитячого будинку і місцевої громади. Реалізується ця модель через Програму розвитку.
Мета програми - формування соціокультурного середовища проживання дітей-сиріт, що сприяє їх успішної соціальної адаптації, самореалізації та соціалізації.
Програма визначає методологічні, змістовні, організаційні основи діяльності педагогічного колективу дитячого будинку по реалізації стратегії розвитку соціального партнерства. Уже кілька років «Перлинка» є експериментальним майданчиком Міністерства освіти і науки України, а також Академії Педагогічних наук, в рамках якої розробляються і перевіряються на практиці сучасні інноваційні методи управління.
Перспективою подальших досліджень є розробка методів і моделей проектно-оріентірованного управління освітніми установами.
Таким чином, Одеський КНЗ «ДБ «Перлинка» надає освітні послуги у відповідності до державних стандартів освіти, забезпечує виконання завдань і вимог, визначених законодавством України.
Протягом 2015 року Благодійний фонд «К» забезпечував фінансування витрат на потреби вихованців дитячого будинку «Перлинка», а саме:
Забезпечення харчування дітей поза межі бюджетного фінансування закладу, сімейні вечорниці та свята для вихованців – 298930,00
Медичне та лікувально-профілактичне забезпечення вихованців - 105464,00
Одяг, взуття, постільна білизна та вбрання до свят – 141098,00
Господарський інвентар. Забезпечення заходів з благоустрою території будівель дитячого будинку – 303431,82
Автогосподарство дитячого будинку – 378092,00
Побутова, комп’ютерна техніка та меблі для дитячого будинку – 118749,75
Методичне забезпечення виховного процесу у дитячому будинку – 128882,00
Поточні ремонтні роботи в будівлі дитячого будинку, спальному корпусі для старших вихованців – 233052,75
Благодійна допомога Благодійного фонду «К» - 268771,00.

В ході дослідницької роботи над захистом кандидатського мінімуму Петровою Світланою Миколаївною підготовлені статті для розміщення в журналах.

Модель інноваційного закладу «Дитячий будинок «Перлинка» (м. Одеса)

Актуальність теми визначається необхідністю в створенні для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, навчальних закладів інноваційного типу – відповідно до Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт, і для дітей, позбавлених батьківського піклування (Постанова кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 № 1242; Типового Положення про дитячий будинок-інтернат; Указа Президента «Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року» (2012), тощо. Але, на жаль, система навчальних закладів для таких дітей обмежується будинками дитини, інтернатами державної форми власності, дитячими будинками сімейного типу, тощо. Виключається можливість створення поліфункціональних дитячих будинків, які інтегрувалися б в освітній простір регіону, району, міста, які забезпечували б можливість навчання цих дітей-сиріт разом з дітьми, які мають сім'ю, і можливість вчитися в різних типах навчальних закладів. Актуальність розробки та ефективне реформування вітчизняної системи середньої освіти неможливе без реформування закладів системи державної опіки дітей-сиріт та соціальних сиріт, яка створювалася за умов старої суспільно-політичної та освітньої системи. В цих умовах постає необхідність оновлення цілей, змісту, методів та форм роботи дитячих будинків.
Сучасні соціальні та освітні вимоги до дитячого будинку свідчать про існування двох головних суспільних тенденцій, що зумовлюватимуть його реформування. По – перше, це вимога до індивідуалізації опіки дитини у закладі, яка має узгодити суперечності між колективною (інтернатною, інституціалізаційною) моделлю опіки та її сімейними формами (дитячий будинок сімейного типу, названа сім’я). По – друге, постає проблема значного посилення та удосконалення соціального захисту вихованців і випускників в умовах ринкової економіки. Це вимагає гнучкості та варіативності соціальних та освітніх послуг, які їм надаються.
Історіографія. Проблеми дитячих будинків та закладів інтернатного типу досить широко відображені в численних дослідженнях. Так, особливості виховання й освіти в них дітей-сиріт знайшли своє відображення в роботах І. Беха, Т. Авельцевої, С. Бадера, О. Безпалько, Г. Бевз, Л. Бережної, А. Бондаря, Ю. Бондаренко, М. Боришевського, О. Волинець, В. Вугрич, А. Гайдамашко, Л. Дробот, А. Капської, Л. Канішевської, О. Кізь, Б. Кобзаря,О. Красницької, С. Курінної, Л. Куторжевської, М. Овчиннікової, Н. Огренич, Н. Павлик, І. Пєша, А. Поляничко, В. Покася, В. Слюсаренка, В. Старцевої, Л. Степаненко, Г. Хархан, В. Яковенка, М. Ясиновської та ін.
Але виявляється, що поза увагою дослідників залишилося досить багато питань. Вирішенню проблем вдосконалення дитячих будинків, створення належних організаційно-педагогічних умов для розвитку особистості дитини, здатної до свідомого і відповідального вибору власної траєкторії розвитку в різних життєвих обставинах, і спрямована наша науково-експериментальна робота.
Сучасний дитячий будинок має максимально піклуватися про індивідуальні проблеми та потреби конкретної дитини, повинен стати центром успішної соціалізації дітей-сиріт, їхнього виховання, навчання, соціальної та професійної адаптації. Саме тому вже десять років ми працюємо над проектом «Модель інноваційного дитячого будинку «Перлинка».
Мета проекту: забезпечити інтегральний результат процесу виховання, навчання, розвитку – особистісного та соціального. Для її досягнення треба вирішити наступні завдання:
- забезпечити фізичний, розумовий та духовний розвиток вихованців;
- здійснити комплекс заходів з фізичної та психологічної реабілітації вихованців, які мають хвороби та розлади здоров’я;
- провести соціальну адаптацію та соціальну реабілітацію вихованців;
- підготувати вихованців до самостійного життя, дбати про розвиток їхньої життєвої компетентності, про здатність до життєвого самовизначення;
- забезпечити повне соціальне утримання, соціальне обслуговування дітей-сиріт та соціальних сиріт;
- здійснювати навчально-виховний процес за програмами дошкільного навчального закладу початкової школи (1 – 4-ті класи),основної школи (5 – 9-ті класи);
- здійснити трудове навчання та виховання;
- створити умови та реалізувати права вихованців на додаткову освіту й змістовне дозвілля;
- працевлаштувати випускників;
- створити бази для надання житла випускникам, які працюватимуть на підприємствах.
Місія нашого дитячого закладу – досягнення кожною дитиною вершин свого індивідуального розвитку – визначила концептуальні орієнтири його інноваційного розвитку, де все підпорядковано тому, що сприяє готовності вихованців до особистої та соціальної самореалізації упродовж усього їхнього життя.
Як інструмент реалізації цієї мети була створена інноваційна модель дитячого будинку, яка структурно складається з шести компонентів: управлінського, концептуального, організаційного, освітнього, соціального партнерства, ресурсного. Усі компоненти моделі мають системоутворювальний характер, впливають на розвиток та функціонування навчального закладу. Кожен компонент частково представлений в інших компонентах моделі та взаємопов’язаний з ними.
І. Концептуальний компонент включає систему стратегічних орієнтирів, цілей, програм та планів комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка», які визначають його місію, принципи становлення та розвитку, мету та завдання, пріоритетні напрямки освітньої та соціальної діяльності. У ньому узагальнено та систематизовано сукупність найважливіших стратегічних рішень, які визначають розвиток дитячого будинку упродовж тривалого часу. Ідеї та цілі, закладені в концептуальному компоненті, породжені найсуттєвішими соціальними та педагогічними умовами життєдіяльності вихованців. Вони визначають призначення, роль і місце закладу у соціальному та освітньому просторі, тому вони мають найбільш стійкий характер. Усі локальні наукові і прикладні експериментальні дослідження та інновації систематизовані та узагальнені в межах проектів та планів розвитку закладу. Вони здійснюються зусиллями педагогічного колективу, працівниками, вихованцями, уповноваженими представниками громадськості.
Програма розвитку дитячого будинку «Перлинка» розкриває та спрямовує процес розвитку навчального закладу упродовж тривалого часу. Її створено на основі концепції розвитку закладу, вона включає плани розвитку, а також детальний опис цілей, пріоритетних напрямків, необхідних засобів та ресурсів, очікуваних результатів.
Цілі розвитку – соціальне обслуговування, фізична та психологічна реабілітація, освітня діяльність, трудове навчання та виховання, науково-методична робота, розвиток кадрового потенціалу, матеріально-технічної бази, соціального середовища (громади).
ІІ. Управлінський компонент – охоплює всі інші компоненти і включає систему управління дитячим будинком. Цей процес забезпечує прийняття та втілення стратегічних (концептуальних) і тактичних (поточних) рішень, спрямованих на оптимальне функціонування та цілеспрямований розвиток навчального закладу і має державно-громадський характер; передбачає дієве самоврядування, участь громадськості у прийнятті управлінських рішень.
Стратегічні цілі управління визначають образ (кількісні та якісні параметри) бажаного та необхідного стану діяльності закладу в майбутньому. Передбачена соціальна, психологічна робота з дітьми-сиротами та соціальними сиротами, накреслені плани як їх соціально обслуговувати, а також як відбуватиметься адаптація й реабілітація. В програму включені організація лікування, фізичної реабілітації, оздоровлення вихованців та трудове навчання та виховання.
У програмі закладено також принципи:
- управління освітою;
- управління навчально-виховним процесом;
- управління ресурсами;
- управління персоналом, підвищення їхньої професійної компетентності;
- управління пошуком ресурсів;
- управління соціальним партнерством.
У процесі освітньої діяльності, функціонування та розвитку навчального закладу відбувається перетин та взаємодія двох нетотожних управлінських процесів – процесу управління навчальним закладом (управління трудовими відносинами) та управління процесом навчально-виховної взаємодії вихователя та вихованця. Управлінська структура визначає організацію та характер взаємозв’язків між ланками управління. Крім визначених законодавством керівних органів та посад (педагогічна рада, директор, його заступники), вона включає органи самоуправління, які допомагають наблизити заклад до громади, означити та врахувати всі освітні та соціальні запити, потреби учасників соціально-адаптаційного та навчально-виховного процесу. Тому дитячий будинок «Перлинка» є комунальним, тобто державно-громадським навчальним закладом, в якому активну роль відіграє громадське самоврядування. Самоврядування та самоорганізація в дитячому будинку – це участь вихованців, педагогів, громадськості у прийнятті важливих управлінських рішень; безпосереднє прийняття та реалізація рішень на місцях у межах компетенції органів самоврядування; участь громадськості в управлінні комунальним навчальним закладом. Самоврядування та самоорганізація вихователів, вчителів та вихованців передбачають обов’язкове створення їхніх легітимних об’єднань, а саме різноманітних колективних і колегіальних формувань (піклувальна рада, наглядова рада, учнівський парламент та ін.; колегіальні органи управління: педагогічна рада, науково-методична рада). Посилюватиметься роль педагогічної ради, яка виконуватиме не лише функції колегіального органу управління (прийняття рішень) та контролю, але стане повноправним органом самоврядування. Науково-методична, навчально-методична та просвітницька функції педагогічної ради передаються методичній раді. Статут комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» має передбачати та визначити місце та роль органів самоуправління у системі управління, закріпити їх право впливати на прийняття управлінських рішень.
Функції управління комунальним навчальним закладом «Дитячий будинок «Перлинка»: цілепокладання, діагностування, планування, комунікація, мотивація, організація, координація та оцінювання.
Виконання кожної функції управління закріплено за конкретним управлінським підрозділом.
ІІІ. Організаційний компонент визначає структурно – функціональні характеристики моделі дитячого будинку «Перлинка». Він включає організаційну структуру навчального закладу, функції його структурних підрозділів.
Організаційна структура:
- дошкільний навчальний заклад;
- початкова школа;
- основна школа;
- методичні об’єднання вихователів та вчителів;
- інформаційно – освітній центр (бібліотека та музей);
- соціально – психолого – медико - педагогічна служба;
- навчально – виробничі майстерні;
- виробничі підрозділи;
- житловий фонд;
- курси професійного навчання;
- підрозділи (секції, гуртки, шкільні клуби та ін.), які надають додаткову освіту та ін.
Функції дитячого закладу: освітня, соціально – захисна, соціально – педагогічна, соціально – побутова, адаптаційна, лікувально – реабілітаційна, компетентнісна, посередницька, трудового навчання та виховання, працевлаштування, регулятивна.
IV. Освітній компонент визначає освітню діяльність дитячого будинку «Перлинка», навчально-виховний процес у ньому. Він включає освітню програму навчального закладу, навчальний план та план виховної роботи, навчальні програми, допрофільні (елективні) курси та курси професійної підготовки, колективну творчу діяльність, позакласну та позашкільну роботу.
Шкільні плани та плани виховної роботи закладу передбачають єдність та взаємодію державних стандартів, регіональних вимог до змісту освіти й виховання дітей; визначають навчальні предмети вибіркової, варіативної складової, обумовленої регіональною та місцевою специфікою. Окремою складовою є визначення можливостей для розробки та впровадження індивідуальних навчальних планів вихованців.
Навчальні програми, заходи позакласної та позашкільної виховної роботи характеризують інноваційні та авторські навчальні програми з предметів; забезпечується зв'язок авторських навчальних програм цих предметів з місією, метою та завданнями дитячого будинку «Перлинки». Допрофільні курси – цей структурний елемент описує навчальні предмети та курси, які забезпечують допрофільний характер основної школи, обґрунтовує їх значущість для реалізації місії, поставлених мети та завдань.
V. Соціальне партнерство передбачає співпрацю з державними, приватними, громадськими організаціями, представниками бізнесу та громадськості. Воно має забезпечити взаємоузгодження освітніх та соціально-економічних інтересів, носіями яких є, з одного боку, державні організації, підприємства та підприємці, громадські організації, місцева громада, а з іншого – комунальний навчальний заклад, який представляє інтереси вихованців та вихователів.
Найбільшу безпосередню користь від соціального партнерства матимуть вихованці дитячого будинку, які отримують доступ до необхідних для нього ресурсів – фінансових, кадрових, матеріально-технічних, інформаційних. Соціальне партнерство позитивно позначиться і на місцевий громаді, адже більшість вихованців – це представники середовища, в якому житимуть після завершення навчання. Якісна освіта, успішна соціалізація дітей – запорука соціального успіху та матеріального добробуту випускників. Нарешті, витрати підприємств, понесені ними в процесі соціального партнерства, повертаються до них у вигляді кваліфікованих працівників, які навчалися у «Перлинці». Підприємство отримує можливість генерувати професійний потенціал, впливати на якість та зміст допрофесійної та початкової професійної підготовки своїх майбутніх працівників ще в навчальному закладі, формувати власний кадровий резерв. Вихованці отримають можливість проходити виробничу практику, реалізовувати учнівські проекти із застосуванням необхідної матеріально-технічної бази.
Соціальне партнерство «Перлинки» та підприємств (установ, організацій) передбачає отримання спонсорської (меценатської, шефської) допомоги, можливості проходити виробничу практику, створювати умови для профорієнтації, визначити перспективи для працевлаштування вихованців. Соціальне партнерство з середніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами реалізовується через співпрацю в освітній сфері, у наданні якісної повної середньої, професійної та вищої освіти вихованцям дитячого будинку.
Важливими складовими соціального партнерства є програми, спрямовані на успішну соціалізацію та виховання. Соціальне партнерство впливає на зміст та особливості роботи шкільної соціальної служби, соціального педагога щодо реалізації місії, цілей та завдань роботи закладу. Партнерство з громадськими, благодійними організаціями полягатиме у реалізації спільних програм та проектів.
VІ. Ресурсний компонент включає людські, технологічні, матеріально-технічні та фінансові ресурси.
Розвиток та функціонування ресурсної бази навчального закладу здійснюється шляхом прийняття та виконання відповідних управлінських рішень, які закріплено у концепції та програмі розвитку дитячого будинку планах розвитку ресурсної бази (людських, інформаційних, методичних, фінансових та матеріально-технічних ресурсів).
До людських ресурсів належать: персонал (педагогічні кадри та працівники); вихованці; меценати та представники громадськості, які добровільно беруть активну участь у житті навчального закладу.
Найбільш сталою складовою людських ресурсів навчального закладу є її педагогічний персонал, який відповідає таким вимогам:
- наявність та розвиток необхідних психологічних та моральних якостей;
- належний рівень професійної підготовки та високий рівень професійної компетентності;
- активна участь в освітній діяльності, управлінні та культурному житті навчального закладу;
- інноваційна діяльність, участь у науково-прикладних дослідженнях, активна методична робота;
- постійне підвищення кваліфікації, оволодіння новими технологіями та засобами викладання.
Важливою складовою ресурсної бази дитячого будинку є технологічні ресурси, а саме:
- інформаційні (доступ та накопичення яких забезпечується передусім інформаційно-освітнім центром дитячого будинку);
- методичні (у їх формуванні може взяти участь кожен педагог (запропонувати власну методику), оцінювання та рекомендації до впровадження методичних ресурсів є завданням педагогічної та науково – методичної ради, пошук та накопичення здійснюються спільно з методичними об’єднаннями вихователів, музеєм та бібліотекою дитячого будинку.
- соціально-психологічні ресурси забезпечуються соціально-психологічною та соціальною службою, залученими спеціалістами.
Матеріально-технічні та фінансові ресурси охоплюють усе майно, яке належить комунальному навчальному закладу «Дитячий будинок «Перлинка» (будівлі, земельні ділянки, майстерні, міні-підприємства та ін.), навчальні засоби.
Кінцева мета навчально-виховної та соціально-педагогічної діяльності комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» – це забезпечення самореалізації особистості вихованця, випускника навчального закладу. Самореалізація є найкращою особистісною гарантією успішної життєдіяльності вихованця, яка може бути закладена в процесі виховання у дитячому будинку.
На даний момент очікуваними результатами програми є:
1. Формування громадського та соціально-культурного виховного середовища.
2. Державно-суспільний характер управління навчально-виховним процесом.
3. Формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації через сприяння розвитку 4 аспектів здоров’я (фізичного, духовного, соціального та психологічного).
4. Надання вихованцям можливості отримання професійної освіти у відповідності з їхніми індивідуальними інтересами та схильностями.
5. Забезпечення доступу до якісної освіти.
6. Забезпечення гідних умов проживання вихованців по завершенню їхнього перебування у ДБ «Перлинка».
Висновки. Дитячий будинок «Перлинка» є не тільки експериментальним педагогічним майданчиком; розроблені інноваційні педагогічні технології не просто апробуються, а й удосконалюються, коригуються. Удосконалюються і самі педагоги, відповідно, весь колектив бере участь в творчому процесі. Тому «Перлинку» цілком правомірне назвати педагогічно-науковим центром, а питання становлення особистості дітей-сиріт займає центральне місце і в його теоретичних дослідженнях, і в реалізації педагогічних інноваційних програм. Саме цей аспект пов'язує воєдино всі напрямки роботи з дітьми-сиротами, а розроблену та втілену в життя інноваційну модель сучасного дитячого будинку слід признати оптимальною.

Духовно-моральне виховання як фактор становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку «Перлинка»

Стаття присвячена особливостям духовного виховання дитини-сироти в дитячих будинках сучасної України. Процес духовного розвитку, формування ціннісних, особистісних та суспільних орієнтирів має особливе значення для її розвитку. Інноваційна модель духовно-морального виховання була розроблена і апробована в дитячому будинку «Перлинка».
Ключові слова: дитина-сирота, духовне виховання, становлення особистості, моральні цінності і орієнтири, естетичне, етичне, духовно-моральне та патріотичне виховання.
Дитинство – це найважливіший період в житті людини: саме в ньому формуються ті якості і духовні цінності, які в подальшому стають визначальними факторами в становленні особистості. До них можна віднести духовні і моральні орієнтири, цілеспрямованість, психологічну стійкість і ін. Будь-який розвиток починається з тих якостей, якими дитина наділена, а в силу того, що наші вихованці всі мають негативний життєвий досвід, то і духовні цінності, отримані від родини, в основі своїй – негативні. Загальноприйняті методи виховання і організації життя дітей-сиріт в багатьох дитячих будинках не відповідають потребам суспільства. Розвинути в дитини інтерес до духовної сторони життя можна лише в умовах особистісно орієнтованого, гуманістичного виховання. Саме духовні цінності є основою внутрішнього світу особистості, індикатором її розвитку. Виховання духовних цінностей – це процес їх «привласнення», і тільки тоді, коли дитина «привласнила» собі ту чи іншу цінність, можна говорити, що він є носієм тої чи іншої якості. А цей процес дуже тривалий і може успішно впливати на формування духовних цінностей тільки на прикладах і вчинках. Питаннями духовного розвитку дітей займалися такі дослідники як В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, І. Бех. Вони наголошували на важливості всебічного і цілісного розвитку дитини , припускаючи , перш за все , трудову , фізичну , розумову , естетичну та соціальну діяльність. В цьому процесі обов'язковими компонентами є творчість як механізм розвитку культури і духовність як показник цього розвитку розробки є основною парадигмою педагогічного підходу , що реалізується в дитячому будинку «Перлинка». Важливість освоєння дітьми духовної культури людства відзначали в своїх роботах А. Богуш, О. Кононко, В. Кремень, Д. Ліхачов, Й. Лернер, Н. Киященко. На цій концепції побудовано багато програм позашкільної освіти вихованців. Значення естетичного виховання дітей-сиріт відзначали С. Шацький, П. Блонський, І. Бех, О. Бадер, Л. Цибулько, В. Шахрай, Л. Канішевська, Л. Дробот, О. Долинна. Слідом за цими педагогами одним з основних завдань навчання вихованців ми вважаємо залучення дитини до культурних надбань людства. В сучасній Україні духовному вихованню дітей на основі християнських цінностей присвячені розробки А. Богуш, В. Жуковського, І. Сіданіч, Т. Саннікова, В.. Скрипник. Їх педагогічні ідеї ми враховували при залученні до процесу духовного виховання дітей загальнолюдських морально-релігійних цінностей.
І. Бех звернув увагу на те, що найбільш виражені відхилення у дитини-сироти проявляються в порушенні соціальної взаємодії з дорослими і з однолітками, в таких рисах характеру як невпевненість, емоційна незахищеність, агресивність та ін. У такій ситуації на передній план має виступати духовне виховання дитини, за допомогою якого можна коригувати загальну ситуацію, нормалізувати формування особистості дитини. Повноцінний процес виховання неможливий без морально-духовного розвитку і саморозвитку особистості дитини. Особлива роль у духовному вихованні відводиться мистецтву і педагогу (або головній людині для виховання): мистецтво впливає на психічний, емоційний, моральний і творчий розвиток особистості, а педагог є носієм тих чи інших духовних цінностей, які дитина освоює через вчинки і приклади. І виховна стратегія повинна бути спрямована на те, щоб дитина відчула себе в різних формах самостійної творчості і діяльності в пошуках головного або цінного саме для себе.
Звертаючись до методичного аспекту проблеми, дослідник зазначає, що найбільш ефективним є духовно-світоглядний розвиток в колективі, в рамках малої групи. Колективні проблеми, в яких розвивається реальне життя членів групи, відносини між ними впливають, перш за все, на їх морально-психологічні особливості. Будь-яка проблема колективу стосується кожного члена групи, але в цьому є і ефект духовного саморозвитку групи, який стимулюється педагогом. У той же час процесу виховання у підростаючого покоління системи духовних цінностей повинна передувати психологічна готовність до їх сприйняття і подальшої реалізації свого духовного призначення, свого духовного Я. Формування такої психологічної готовності безпосередньо пов'язано з розвиваючим, вільним і особистісно орієнтованим вихованням [2, c.145, 268-274, 294]. Ці висновки є особливо актуальними для вихованців дитячих будинків та інтернатних закладів, життя яких до повноліття, а, часом, і після, проходить в колективі.
Дитячий будинок «Перлинка» є закладом для окремої соціальної групи — дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Як виховний заклад, з одного боку, він виконує функцію батьків, а з іншого, створює умови для життєдіяльності вихованців, наближені до сімейних, забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт. Процес їх духовного розвитку, формування ціннісних, особистісних та суспільних орієнтирів має особливе значення для розвитку дітей-сиріт. З огляду на це, можливо відокремити такі функції дитячого будинку:
1). Передання соціального досвіду, забезпечення психологічного комфорту, підтримання почуття захищеності та особистісної необхідності, засвоєння правил поведінки в суспільстві;
2). Розвиток самостійності та відповідальності;
3). Розвиток духовності;
4). Ознайомлення вихованців з сімейними цінностями;
5). Реалізація індивідуальних інтересів, тощо.
Організацію виховного процесу у дитячому будинку побудовано таким чином, що в центрі уваги перебуває особистість дитини як суб’єкту виховання. А поруч з ним – педагог та кожен, хто має відношення до формування духовно багатого, здорового, компетентного та здатного до навчання і саморозвитку вихованця. Розвиток духовності дитини – одна з пріоритетних справ педагогів дитячого будинку, бо саме ця риса є головною парадигмою внутрішнього світу дитини. З самого народження основними засобами, що сприяють духовному вихованню дитини,є рідна мова та казки. З ростом дитини збільшується й число засобів та напрямків його духовного виховання,але необхідно враховувати, що дитина потрапляє до дитячого будинку вже з негативним досвідом. Такі риси як моральність, безкорисливість, добродіяння та оволодіння культурними та духовними цінностями людства виявляються через духовні цінності та ідеали. Становлення духовності тісно пов’язане зі становленням особистості, бо розпочинаються вони з процесів пізнання дитиною самої себе, з її духовних пошуків. Поруч з дитиною повинна знаходитись людина, яка буде її не тільки направляти, допомагати їй та опікуватись, а й розуміти та знати історію її життя до дитячого будинку.
В. Сухомлинський писав: «Надаючи великого значення духовному світові особистості, яка тільки-но формується, ми вкладаємо в поняття «духовний світ», «духовне життя» такий зміст, як розвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних і естетичних запитів та інтересів» [4,с. 212]. Він розглядав духовний світ дитини в тісному зв’язку із його розумовим, моральним та естетичним розвитком. «У сучасної людини треба виховувати інтелектуальну тонкість, чуйність, чутливість до мудрості людської» [5, с. 319].
Духовні цінності охоплюють не тільки естетичний аспект: з ними пов'язані і такі поняття як сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, сімейні цінності, любов, доброта і ін. Розглядаючи поняття «духовність», І. Бех звертається до моральної культури людства. «Адже духовність так чи інакше передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі і зосередженість на моральній культурі людства. То й цілі і наміри духовно зрілої особистості вкорінені в системі надіндивідуальних цінностей, завдяки чому вони виконують функцію вищого критерію орієнтування в світі й опори для особистісного самовизначення» [1, с.196]. Але І. Бех виділяє й інший аспект духовності, під яким він розуміє Дух, який перебуває в ній через прийняття Христа [1, с.205].
Духовне виховання, таким чином, має складатися з декількох напрямків, основні з них це – естетичне, етичне, релігійно-моральне і патріотичне. Філософія діяльності педагогічного колективу – постійна й тісна співпраця з театрами та музеями міста, музичною, хореографічною і театральною школами, Одеською семінарією. Окрім цього організована виховна робота гуртків (футбол, теніс, карате, шахи, астрономія, ліплення, малювання, комп’ютерна грамотність тощо). Розвиток креативності – найголовніший елемент духовності. Ось чому і в сфері дошкільної та шкільної освіти важливими є гуманістичні цінності: дитина, як основна педагогічна цінність, і педагог, здатний на розвиток, соціальний захист, збереження індивідуальності дитини.
На цих принципах й засноване духовно-моральне виховання дітей-сиріт в дитячому будинку «Перлинка». Його можна позиціонувати як процес, що є комплексом з різних складових, основними з яких є: естетичне виховання, етичне виховання, духовно-моральне виховання та патріотичне виховання.
Дитячий будинок «Перлинка» побудований так, щоб його архітектура сприяла розвитку відчуття свободи та краси. Приміщення дитячого будинку сконструйовано за індивідуальним проектом. Перший і другий поверхи комплексу розділені скляною підлогою, це розширює простір будівлі. Більшу частину дня діти проводять у групі, тому інтер’єр і оформлення групових приміщень продумані до дрібниць. Вихователі намагаються організувати роботу так, щоб кожна хвилина, проведена у групі, приносила дітлахам радість пізнання. Але водночас вони піклуються й про те, щоб забезпечити виховання та відпочинок дітей. Кожна група оснащена музичною аудіоакустичною системою.
Музична зала – центр естетичного розвитку. Тут проходять заняття музикою, хореографією, театральним мистецтвом. Усе це дає змогу залучити дітей до музичної творчості, навчити їх слухати й розвивати музичні образи, розуміти характер і настрій музичного твору. Педагогічна реалізація духовних цінностей спрямована, насамперед, на підвищення загальної культури особистості дитини, зацікавлення її на-ціональними та загальнолюдськими цінностями. А це потребує культурологічної спрямованості освіти. У дитячому будинку працює бібліотека (її фонд складає біля 3500 книжок) та відеотека із науково-документальними фільмами про флору, фауну, мистецтво та життя відомих людей. Працює творча група майбутніх поетів, яка пише вірші під керівництвом одеського поета І. Потоцького; видано вже дві збірки дитячих творів. Є й художня майстерня, де діти виявляють свої художні здібності, готують творчі роботи, з радістю працюють не лише з пензликом, але і з войлоком, солоним тістом, зі справжньою глиною на гончарному крузі. Образотворча діяльність — благотворний фундамент для навчання дітей. Знаходити композиційні рішення, передавати форму, пропорції предметів, їх природний колір, розвивати уяву допомагають заняття з малювання, аплікації та ліплення, що проводяться у художній майстерні. Усе це розвиває художній смак дітей, їхні пізнавальні інтереси, прививає любов до образотворчого мистецтва. Мета занять не лише в тому, щоб діти набули навичок та знань, а в тому, щоб викликати бажання та інтерес до самостійної творчої діяльності. Композитор та педагог Д. Кабалевський сказав, що «прекрасне пробуджує добре». У цьому і полягає суть естетичного виховання, яке покликане підтримувати дітей в хвилини втоми і сумнівів та зв'язок естетичного і духовного. Базовим компонентом етичного виховання в дитячому будинку є гуманізація особистості дитини, її духовного розвитку, опанування загальнолюдських цінностей. Це потребує об’єднання думки вихованця, моральних знань і почуттів з його поведінкою. Основним напрямом діяльності педколективу дитячого будинку «Перлинка» є опора на потенціал кожної дитини, створення умов для її самореалізації, розкриття всіх її можливостей та особистісного становлення. Мрія педагогів, які працюють у дитячому будинку «Перлинка», — щоб старші діти піклувалися про молодших, молодші вчилися у старших, а діти з 3 років до повноліття проживали разом однією «великою сім’єю» зі своїми братами й сестрами, спілкувалися та зміцнювали родинні зв’язки.
В основі методів етичного виховання – формування у дитини позитивної картини світу, морально-етичних якостей: працьовитості, доброти, чесності, справедливості, дбайливості, ввічливості, коректності, толерантності, вміння поважати і розуміти інших людей, їх настрій, потреби, особливості поведінки, уміння проявляти свої почуття. Етичне виховання – це безперервний процес, який відбувається щодня і щогодини: на заняттях, що проводяться вихователями-педагогами та керівниками гуртків, в повсякденному житті, спілкуванні, праці, відпочинку, молитві. З ним пов'язані спільні читання книг, обговорення подій, що відбулися в дитячому будинку або школі і їх інтерпретація, перегляди фільмів, відвідування театрів і спортивних змагань тощо. У цьому контексті важливо і освоєння дітьми соціальних ролей (брати і сестри, старші і молодші діти, дитина – дорослий і ін.). Соціалізація дітей-сиріт як на сучасному етапі їх життя, так і в подальшому, безпосередньо пов'язана з етичним вихованням, з закладеними їм моральними цінностями, що будуть своєрідним направляючим вектором на життєвому шляху вихованців.
Важливим чинником розвитку і поведінки сучасної молоді є духовно-релігійний сенс її життя[6, с. 26]. Сприйняття світу у вихованців нашого дитячого будинку формується в умовах відсутності материнської ласки; навколишня дійсність, в якій вони росли до того, як потрапили до дитячого будинку «Перлинка», відрізнялася бідністю яскравих вражень, відсутністю радісних переживань (так звана материнська і сенсорна депривація). Тому особливо важливим для дітей-сиріт є залучення до процесу духовного виховання загальнолюдських морально-релігійних цінностей. Особливу роль в цьому грає зв'язок дитячого будинку з Одеської духовною семінарією. Це індивідуальні бесіди священика з дітьми, робота недільної школи для дітей шкільного віку, відвідування святкових служб у Свято-Успенському монастирі, відвідування святих місць на України.
Але є й особливості роботи з дітьми-сиротами в цьому напрямку. Першими «агентами соціалізації» і першими духовними наставниками у дітей є, перш за все, батьки. Відсутність сімейного спілкування негативно впливає на дітей-сиріт, і тут може бути задіяний «фактор заміщення»: в дитячому будинку існує своєрідний соціальний інститут «старших братів» – студентів Одеської духовної семінарії. Вони проводять час з дітьми, спілкуючись, вникаючи в їх проблеми, допомагаючи робити шкільні завдання, будучи «сполучною ланкою» між вихованцями і духовним наставником, який направляє нас в роботі з «думками дітей», проводячи заняття з духовної просвіти. Таким чином, релігійний аспект духовного життя людей стає дітям ближче, зрозуміліше, тому що він вже включений в їхнє повсякденне життя за допомогою спілкування зі студентами-семінаристами.
Той аспект не є самоціллю: він є одним з інструментів, за допомогою яких здійснюється духовно-моральне виховання дітей у «Перлинці». Воно базується на головних християнських чеснотах і цінностях, засадах християнської моралі: добро, любов, гідність, борг, совість, честь, благочестя. Розвиток моральних цінностей природно пов'язаний з духовним розвитком дітей-сиріт.
Багато педагогів та науковців вважають, що й у формуванні патріотизму треба стояти на позиціях теоцентричного підходу. У ньому патріотизм трактується як пріоритетне духовне служіння Батьківщині, поєднане з діяльним богослужінням і співпадаюче з благочестям [3, с. 13].
В сучасній Україні, в складних політичних реаліях, спостерігається зміцнення державності, відроджуються культурно-історичні традиції, формується тенденція сталого соціального розвитку. Завдання консолідації українського суспільства в контексті патріотизму набуває особливого значення. З метою вирішення завдань духовного здоров'я вихованців, використовується Програма українського патріотичного виховання дітей і молоді І. Беха и К. Чорної[3].
Науковці вважають, що саме сім’ї належить пріоритетне значення у вихованні дитини. «Любов до рідної землі проявляються у любові до рідного дому, рідної школи, рідної вулиці, міста. Дитина здобуває свій патріотичний досвід спонтанно. Вона природньо і непомітно звикає до оточуючого її середовища, рідного слова, побуту і традицій свого народу» [3, с. 13]. У відсутності сім’ї саме дитячий будинок є носієм патріотичних принципів виховання дітей-сиріт. І це процес досить складний та багаторівневий.
Програма, яка регулює процес патріотичного виховання в дитячому будинку «Перлинка», сприяє формуванню патріотизму як духовної складової особистості дитини і є одним з факторів готовності до соціальної та особистої самореалізації. Зусилля педагогічного колективу спрямовані на виховання в дітях почуття національної гордості, любові до Батьківщини, українському багатонаціональному народу, готовності захищати свою країну і основні культурні, моральні та моральні загальнолюдські цінності. І, природньо, кожна дитина повинна усвідомлювати себе громадянином України. Засвоєння цих положень є невід'ємною частиною і патріотичного, і духовного виховання в цілому.
Ефективність громадянського і патріотичного виховання дітей-сиріт в дитячому будинку «Перлинка» стимулюється багатьма складовими:
1). Організація в дитячому будинку роботи клубу «Військова гідність» та проведення ігор військово-патріотичного спрямування;
2) Організація роботи краєзнавчого музею «Потік часу», поповнення його експонатів силами дітей, заняття в творчих групах музею, пошукова робота дітей спрямована на вивчення історії та культури рідного краю, видатних особистостей, визначних пам'яток, культурних досягнень;
3). Спільна робота з позашкільним закладом «Бриг» (флотилія юних моряків);
4). Проведення тематичних занять, присвячених датам військової слави України;
5). Вахта пам'яті;
6). Уроби мужності, зустрічі з ветеранами та співробітниками силових установ;
7). Участь в міських, обласних міжнародних конкурсах патріотичної спрямованості;
8). Залучення вихованців дитячого будинку до роботи по вивченню і збереженню етнокультурної спадщини, історичних пам'яток, пам'ятників бойової і трудової слави;
І, нарешті, особливе значення мають зусилля педагогів щодо підвищення загальнокультурного розвитку дитини. В цілому, завдання кожного напрямку:через систему мотивів, ціннісні орієнтації та життєві компетенції виховати духовно багатого, здорового, компетентного та здатного до навчання та само¬розвитку вихованця.
У дитячому будинку використовуються програми з позашкільної освіти, затвердженні МОН України. Серед пріоритетних напрямків виховної роботи є зміцнення духовного, психологічного і фізичного здоров’я вихованців. Вивчення інтересів дітей шкільного віку проводиться двічі на рік. Мета цієї діагностики: визначення спрямованості та схильності особистості до певного виду діяльності в центрі творчості. З метою контролю за динамікою інтересів дітей ми проводимо анкетування, з якого видно, що інтерес дітей до морально-етичного, художньо-естетичного та трудового напрямку поступово зростає, а це значить, що наші зусилля недаремні. Після проведення діагностики, вивчення разом із дітьми моральних якостей можна зробити висновок: моральний розвиток суттєво впливає на розвиток дитини як особистості. Головне завдання виховання в дитячому будинку – це не лише навчити дітей хороших манер та вміння працювати, а й насамперед насолоджуватися прекрасним та любити те, чим займаєшся.
Велике значення надається необхідності організації для дітей виїздів за межі дитячого будинку: екскурсії, прогулянки у парк, до моря, поїздки у театри, походи тощо. Завдяки таким умовам дитина отримує нові знання, закріплює вже отримані, розширює коло своїх знайомств, кругозір, а також набуває позитивного емоційного досвіду. За декілька років завдяки меценатам діти відвідали столицю України – Київ, де також відвідали Національний музей народної архітектури та побуту України (с. Пирогове), здійснили паломницьку поїздку до м. Почаїв,туристичні подорожі до Львову, Криму, відпочивали у таборах «Молода гвардія» та «Артек-Буковель».
Вихованці дитячого будинку мають можливість святкували свої дні народження та запрошувати своїх однокласників, друзів до себе на вихідні дні. Співробітники дитячого будинку і волонтери беруть дітей в гості до своїх родин або на спільну прогулянку. Індивідуальне спілкування має значення і для соціалізації, і для психологічного стану дітей, які основну частину свого часу проводять в колективі, і для духовного розвитку дитини-сироти.
Всі ці заходи мають великий вплив на дітей, яких сьогодні вже неможливо назвати незахищеними. В їхніх очах ви не побачите суму, туги, заляканості. Вони — особистості, в яких вже формується позитивне ставлення до життя, впевненість у собі та самоповага, хоча у всіх за плечима досить негативний досвід. Як уже зауважувалося, одним із засобів гуманізації є самореалізація учасників освітнього процесу через зростання особистісних досягнень.
Завдання дитячого будинку — допомогти своєму випускнику самовизначитись у різноманітних сферах його життєдіяльності, створити тим самим умови для його самореалізації. Особлива увага при цьому надається розвитку духовності, відповідального ставлення вихованців до різноманітних видів діяльності; використання такої форми розвитку соціальної активності, як залучення вихованців у самостійне планування різноманітних справ і заходів, проведення всіх вихованців через позицію керівника, що забезпечує формування спроможності до творчості, а також розширення сфери загальнокорисної діяльності, що має виходити за рамки дитячого будинку.
Сучасна людина може вижити лише самовизначаючись у житті, орієнтуючись при цьому не на пізнання, а на розуміння: себе, оточуючого світу, своєї та інших культур. Осмислити й відчути цінності, прислухатися до власного внутрішнього голосу, усвідомити себе, сутність свого існування та визначити власне місце у культурі, в житті — така логіка освіти в дитячому будинку «Перлинка» сьогодні. Моральні орієнтири мають стати для кожної дитини «світлом у кінці тунелю». Організація простору для духовного та морального виховання дитини потребує щирого ставлення до неї, поваги її особливостей. Лише тоді авторитет буде виховувати дитину. Справжнє виховання та мистецтво любити дітей виявляється не тоді, коли педагог із вершин спускається на землю, а коли він підіймається до великих істин Дитинства.

Національно-патріотичне виховання в умовах становлення особистості дитини-сироти в дитячому будинку "Перлинка" (м. Одеса)

Стаття присвячена проблемам національно-патріотичного виховання, що є однією з найважливіших складових становлення особистості дитини. Особливо важливо воно для дітей-сиріт, чий негативний життєвий досвід деформує уявлення про світоглядні цінності. Створена в дитячому будинку «Перлинка» середа духовно-морального, національно-патріотичного та громадянського виховання є основою формування в дитині-сироті соціально активної особистості, громадянина і патріота.
Ключові слова: національно-патріотичне виховання, духовно-моральне виховання, громадянська і національна позиції, соціальне партнерство.
Криза в сучасній системі української освіти торкнулася і проблеми національно-патріотичного виховання молоді. Але в той же час можна відзначити, що в складних політичних реаліях, спостерігається консолідація суспільства, зміцнення державності, національної самосвідомості, відроджуються культурно-історичні традиції. Патріотизм виникає під впливом духовно-морального, громадянського і національного виховання. І дійсно - не можна любити свою Батьківщину і свій народ, якщо не любиш свою сім'ю, своє місто, свій край. Тому необхідно формувати у дітей всі ці почуття в комплексі, що сприятиме їх особистісному саморозвитку. Але патріотизм повинен бути не теоретичним міркуванням, а проявлятися (в певних ситуаціях) в конкретній поведінці і вчинках. Базовими складовими патріотизму вважаються: любов до українського народу, держави, служіння Батьківщині, суспільно значуща цілеспрямованість, моральна стійкість, готовність до самопожертви, наявність почуття власної гідності. Патріотизм пов'язаний і з моральною відповідальністю за свою державу, тому необхідно формувати у дітей державний світогляд, який передбачає вірність своїй державі, повагу прав і законів, толерантність, прагнення до справедливості. Сприяє становленню патріотизму гуманістично орієнтована розвиваюча модель виховання [1, p. 520-529].
Ідеї національного виховання мають в Україні давню історію. Вони проявилися в педагогічних поглядах викладача і філософа XVIII століття Г. Сковороди, педагогів, письменників, поетів, публіцистів, громадських діячів XIX - початку XX ст: До. Ушинського, Т. Шевченко, І. Котляревського, Г. Квітка-Основ'яненко. Л. Українки, І.Франка, М. Коцюбинського, М. Костомарова, П. Куліша, М. Драгоманова, Б. Грінченка, М. Грушевського, Г. Ващенко, С. Русової, О. Ольжича та ін. В центрі концепції національного виховання була ідея народності: засвоєння і розвиток культурно-історичних традицій українського народу, духовний розвиток, патріотичне виховання, перш за все, пов'язане з формуванням почуття любові до своєї землі і українського народу. М. Грушевський додав нові характеристики - розвиток громадянськості, почуття обов'язку перед державою Україна. Виховання громадянина він пов'язував з вихованням в ньому патріотизму, під яким М. Грушевський розумів любов до свого народу, України, сприяння формуванню незалежної демократичної держави, і захист його [3, p.84].
В сучасній Україні, продовжуючи традиції минулого, ідеї національного виховання, формування національної самосвідомості дітей і молоді розробляються такими педагогами і вченими як І. Бех, В. Андрущенко, А. Савченко, Е. Вишневський, О. Духнович, А. Волошин, Т. Тягнирядно, К. Авраменко, І. Мартинюк. С.А. Сисоєва, С. Долецька.
Цілком природно, що система сучасного національного виховання має свої особливості. Вони пов'язані з історично сформованою ситуацією і молодістю нашої держави, необхідністю реконструювати і відроджувати витоки нашого національного минулого, культури та історії, духовної моралі, громадянськості і патріотизму. Ці риси зберігалися і передавались в рамках соціального досвіду, з покоління в покоління, навіть в періоди відсутності власної державності. Але саме останній фактор призвів до пріоритету національного виховання. Формування нації, відродження національної самосвідомості, нерозривно пов'язаної з ідеєю патріотизму. У цьому контексті ми можемо провести деякі паралелі між Україною та Ізраїлем: єврейський народ, також, як і український, довгий час не мав своєї незалежної держави і почуття патріотизму і національної гордості, любов і повага до своєї Батьківщині стали одними з найактуальніших рис у вихованні підростаючого покоління.
Програма національно-патріотичного виховання, яка реалізується в дитячому будинку «Перлинка», розроблена відповідно до Національної доктрини розвитку освіти (2002 г.), Концепцією національно-патріотичного виховання молоді (2009 року), і відповідно до "Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки", а також окремі положення Програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді міста Одеси «Я - одесит» на 2012 - 2020 роки, розроблені Департаментом освіти і науки Одеської міської ради. В них визначені наступні пріоритетні напрямки: організаційно-методичні заходи щодо створення і розвитку системи патріотичного виховання дітей та молоді в м Одеса; військово-патріотичне виховання; героїко-патріотичне виховання; виховання громадянина - патріота м. Одеси [4].
Мета національного виховання спрямована на виховання свідомого громадянина, патріота, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, економічної культури. Відзначається, що державна система національно-патріотичного виховання має бути загальнонаціональною. Національно патріотичне виховання повинно починатися з раннього віку дитини і не обмежуватися віковими рамками, а також поширюватися на всі верстви населення. Важливим аспектом є і лінгвістичний, визначає українську мову як дієвий інструмент формування національно-патріотичної свідомості [2] .
Згідно "Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки", в Україні національно-патріотичне виховання підростаючого покоління повинно стати одним з пріоритетних напрямків діяльності держави і суспільства Стратегія спрямована на виховання патріотизму, любові до своєї країни, духовності, моральності, шанобливого ставлення до національних цінностей українського народу. Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості має здійснюватися на прикладах героїчної боротьби за свободу і незалежність України в різні історичні епохи. В основу системи національно-патріотичного виховання має бути покладені ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму у дітей та молоді. Основними і складовими його повинні стати цивільно-патріотичне, військово-патріотичне, духовно-моральне виховання. Воно має охоплювати перш за все такі сфери: освіту; наука, культура і мистецтво; профорієнтація на військові спеціальності; історія, честь пам'ятних дат та історичних постатей; краєзнавство; туризм; охорона навколишнього середовища; фізкультура, спорт, популяризація здорового способу життя; громадянська оборона; оборона України [5].
Програма національно-патріотичного виховання дітей-сиріт, розроблена педагогічним колективом дитячого будинку «Перлинка» на основі сучасної державної доктрини, визначає конкретні цілі, завдання та пріоритетні напрямки виховання. В дитячому будинку склалася своя система виховної роботи. Проводяться заходи, присвячені пам'ятним датам вітчизняної історії, зустрічі з ветеранами Другої світової війни і АТО, огляди-конкурси стройової пісні, екскурсії в музеї і заповідники української культури і побуту, в краєзнавчі музеї, музей Другої світової війни, походи по рідному краю по місцях бойової слави одеських партизанів, поїздки до військових частин, проведення занять мужності. Вихованці беруть активну участь в спортивно-патріотичних іграх; стали членами військово – історичного клубу «Воїнська доблесть».
Разом з ними діти ведуть пошукову та дослідницьку роботу в Одеському регіоні, знахідки та артефакти стають експонатами музею дитячого будинку «Перлинка» в залі військової слави. Соціальні партнери дитячого будинку-Одеський державний університет внутрішніх справ, Одеська військова академія, військова частина А2800Д, Одеський Національний Університет імені І.І. Мечникова,а зокрема, спільно з кафедрою археології та етнології України проводяться вивчення і реконструкції народних свят, звичаїв й фольклору. Співпраця з цими установами дозволяє вихованцям практично і теоретично реалізувати національно-патріотичні цінності в житті. Танцювальний ансамбль «Перлинки» займає призові місця на різних конкурсах, демонструючи фольклорні та сучасні українські танці; на святах діти різного віку виконують вірші і пісні українською мовою. Ці напрямки значно посилили розвиток системи національно-патріотичного виховання дітей: в останні роки спостерігається позитивна тенденція зростання патріотизму, соціальності і національної самосвідомості серед вихованців дитячого будинку.
І в той же час процес національно-патріотичного виховання в дитячому будинку індивідуальний, з урахуванням віку дитини та її негативного минулого життєвого досвіду. У процесі формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної, самореалізації у дитини формується здатність до самосвідомості, почуття любові до рідного дому, міста, школи, країни, природи, побуту, традицій і культури українського народу. Зусилля педагогічного колективу спрямовані на виховання в дітях почуття національної гордості, любові до Батьківщини, Українському багатонаціональному народу, готовності захищати свою країну и основні культурні, моральні та загальнолюдські цінності. І, тому природньо, що дитина усвідомлює себе громадянином України. Засвоєння цих Положень є невід'ємною частиною патріотичного і духовного виховання в цілому. Проявляється патріотизм вихованців у їх вчинках. Кількість вчинків поступово збільшується і таким чином, дитина привласнює собі ті чи інші якості.
На думку І.Д. Беха, в виховному процесі стійкість формування патріотизму та його компонентів слід підкріплювати відповідними вчинками [1, p.524]. Спираючись на це судження, в дитячому будинку «Перлинка» були розроблені основні напрямки національно-патріотичного виховання:
• акції «Ветеран живе поруч» - запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни та АТО в гості до вихованців з метою безпосереднього живого спілкування і передачі живої історії.
• «Лист солдату» - написання і передача листів і оберегів, зроблених вихованцями, для підтримки бойового духу захисників своєї країни, тобто солдатам в зоні АТО.
• Вахта Пам'яті - шефство над маловідомими пам'ятками Поясу Бойової Слави м. Одеси і Одеської області, які свідчать про маловідомі сторінки історії рідного краю; покладання квітів до пам'ятників воїнам Великої Вітчизняної війни.
• Спортивно-патріотична естафета «Гвардія, вперед» - відтворення умов пересування солдатів під час Великої Вітчизняної війни; реконструкція боїв за оборону міста; проведення ранньої допризовної підготовки в польових умовах.
• Зустрічі з представниками військових комісаріатів м. Одеси - екскурсії до військкоматів міста, відвідування військових частин міста і області.
• Парад історичних військ - участь взводу ім. Олександра Невського дитячого будинку «Перлинка» у військових парадах міста і області.
• Марш-кидок по місцям бойових дій «Салют, Перемога!»
• Участь у святкових автоколонах до пам'ятних дат бойової історії рідного краю; щорічний літній комплекс заходів «Партизан» в Одеських катакомбах до Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників; туристично-спортивні заходи «100 км за Поясу бойової слави», «Вело 100» (піший перехід і велоралі).
• Участь у творчих (художніх, танцювальних, пісенних та ін.) Конкурсах національно-патріотичного, екологічного, історичного напрямків.
У дитячому будинку працює музейний комплекс «Поток часу», де представлені також експонати, які мають інформацію про духовну культуру українського народу, його давньої і нової історії. «Музей Перемоги» - розділ музейного комплексу з військовими історіями сімей співробітників «Перлинки», експонатами, знайденими при пошукових заходах вихованцями дитячого будинку і отриманими в дар від військових клубів-соціальних партнерів. На базі музею працюють творчі групи, в яких діти вивчають історію рідного краю, основні події і пам'ятні дати історії України. Організовано і проводяться щорічно спортивно-патріотичні ігри. Соціальне партнерство вихованців дитячого будинку та учасників військово-історичних клубів, етнографічного колективу ОНУ імені І.І. Мечникова сприяє формуванню у дітей поваги до себе та інших, до історії і культури своєї країни, виховує вольові якості, вірність національним ідеалам, готовність до взаємодопомоги.
Оцінка ефективності реалізації Програми відбувається за допомогою узагальнених оціночних показників. А саме: цілеспрямованість виховного процесу, системний, змістовний і організаційний аспекти, включення сучасних технологій виховного впливу, а також моніторинг рівня вихованості дітей. Духовно-моральними індикаторами є: прояв активної громадянської позиції; толерантної поведінки; стійкий інтерес до історичного минулого міста, області, країни, інших народів і держав; наявність у вихованців дитячого будинку національно-патріотичних цінностей, відповідних поглядів і переконань; усвідомлення необхідності захисту своєї Вітчизни; потреба в здоровому способі життя.
Ще один напрямок Програми акцентує увагу на вдосконаленні прийомів і методів національно-патріотичного виховання педагогічним колективом дитячого будинку, духовним і культурним зростанням педагогів. Їх «духовне сходження» сприятиме «духовному сходженню» і формуванню особистості вихованців, як патріотів і громадян своєї країни та свого міста. Отже, національно-патріотичне виховання є однією з найважливіших складових становлення особистості дитини. Особливо важливо воно для дітей-сиріт, чий негативний життєвий досвід деформує уявлення про світоглядні цінності, національну самосвідомість, любов до рідного краю, до своєї Батьківщини. Науковці вважають, що саме сім'ї належить пріоритетне значення у вихованні дитини. «Любов до рідної землі проявляються у любові до рідного дому, рідної школи, рідної вулиці, міста.

  • 1.jpg
  • 2.jpg
  • 3.jpg
  • 4.jpg
  • 5.jpg
  • 6.jpg
  • 7.jpg
  • 8.jpg
  • 9.jpg
  • 10.jpg
  • 11.jpg
  • 12.jpg
  • 13.jpg
  • 14.jpg
  • 15.jpg
  • 16.jpg
  • 17.jpg
  • 18.jpg
  • 19.jpg
  • 20.jpg
  • 21.jpg
  • 22.jpg
  • 23.jpg
  • 24.jpg
  • 25.jpg
  • 26.jpg
  • 27.jpg
  • 28.jpg
  • 29.jpg
  • 30.jpg

 

В ході дослідницької роботи над захистом кандидатського мінімуму Петровою Світланою Миколаївною підготовлені статті для розміщення в журналах.