Петрова Светлана Николаевна

Директор Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» Одеської міської ради Одеської області – 20.10.1964 року народження. 

Освіта – повна вища. В 1986 році закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Д. Ушинського за спеціальністю педагогіка та психологія (дошкільна), присвоєна кваліфікація викладач дошкільної педагогіки та психології, методист по дошкільному вихованню. У 1991 році закінчила спеціальний факультет Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського, пройшла перепідготовку «Психологія. Практична психологія в системі народної освіти». Петрова Світлана Миколаївна з 09.07.2012 року по 21.07.2012 року навчалась в Одеському обласному інституті удосконалення вчителів із спеціальності директор школи – інтернату. У тому ж році отримала сертифікат успішного завершення в системі післядипломної педагогічної освіти курсу з використання інформаційно – комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів.

Свій трудовий стаж я починала з посади бібліотекаря з 1986 року. Потім була перерва на відпустку по догляду за дитиною. З 1988 по 1991 працювала вихователем у дошкільному закладі № 197 та № 126 м. Одеси. А у вересні 1991 року переведена на посаду методиста в дошкільний заклад № 126, де пропрацювала сім років. У вересні 1998 року перейшла на посаду завідуючої дошкільного закладу № 234. З 2001 року по 2003 роки завідувачка дошкільного закладу № 39 м Одеси. У 2003 році переведена на посаду головного спеціаліста 13 рангу у відділ загальної середньої освіти та виховної роботи управління освіти і науки Одеської міської ради та далі моя трудова школа привела мене в січні 2007 року на посаду директора Одеського комунального дошкільного закладу “Дитячого будинку” Перлинка “, де працюю і в даний час.

Сьогодні мій трудовий стаж 29 р., і з нього педагогічного 23 р.

16 лютого 2007 року, м. Київ. Семінар комунальний навчальний закладу «Дитячий будинок «Перлинка». Тема: «Рання соціалізація дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування». Доповідач: Петрова С.М.

28 – 30 жовтня 2009 року м. Київ. Міжнародна науково – практична конференція «Моделі інноваційного розвитку 12 – річної школи». Доповідь – презентація: «Інноваційна модель дитячого будинку в умовах формування громадянського суспільства». Доповідач: Петрова С.М. Починаючи з 2010 року щорічно звітувала про перебіг результатів дослідно – експериментального дослідження з теми: «Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистісної та соціальної самореалізації» в Міністерстві освіти та науки України, як керівник закладу, який має статус експериментального майданчика всеукраїнського рівня.

6 – 7 листопада 2010р. в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського пройшли Перші обласні читання з гуманної педагогіки за темою «Як любити дітей». Рух Гуманної педагогіки в Україні стає все більш популярним і масовим. У повсякденній педагогічній практиці обласних центрів, головувань і лабораторій допомагає широко визнана у світі «Система гуманно-особистісного ставлення до дитини в освітньому процесі» академіка III. О. Амонашвілі. яку називають також «Школою життя» або Гуманної педагогікою. Особливість проведених Читань полягає в тому, що спираючись на ідеї класиків, філософів, мудреців, педагогів, учасники спробували переосмислити феномен любові у вихованні дітей, яка може і повинна стати реальною помічницею в досягненні головної мети – вихованні благородної людини.

У Педагогічних Читаннях брали участь вчителі шкіл м Одеси та області, викладачі ВНЗ, студенти педагогічних напрямів підготовки, представники органів управління освітою, а також директор дитячого будинку «Перлинка». Петрова С.Н. виступила з доповіддю «З досвіду роботи Одеського комунального навчального заклади Дитячий будинку« Перлинка », демонструючи практичне застосування Гуманної педагогіки в роботі з дітьми – сиріт та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Автор педагогічної ідеї

Петрова Світлана Миколаївна

Директор дитячого будинку

“Перлинка” міста Одеси,

спеціаліст вищої категорії,

вчитель-методист,

нагороджена Почесною

грамотою НАПН України,

Почесною відзнакою Одеського

міського голови “Трудова слава”

та Подякою

АВТОРСЬКА ШКОЛА ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПЕДАГОГІКИ(дитячий будинок «Перлинка», м. Одеса)

Актуальним завданням держави, суспільства і всіх соціальних інституцій є практичне втілення принципу адаптивної системи охорони фізичного і психічного здоров’я дітей, створення нової системи особистісно зорієнтованої освіти для дітей групи ризику – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Пошук інноваційних підходів ефективної системи виховання, моделювання продуктивної соціалізації такої категорії дітей для нас став поштовхом розвитку і становлення авторської моделі дитячого будинку «Перлинка».

У контексті педагогічної парадигми авторської моделі дитячого будинку «Перлинка» лежить Концепція становлення особистості дитини-сироти, комплекс програм розвитку і соціалізації вихованців, адаптації їх до пересічного життя, залучення до загальнолюдських цінностей і норм. Модель авторської школи дитячого будинку «Перлинка» має свою специфіку: на відміну від закладів загальної середньої освіти. В нашій роботі відсутня така важлива складова, як співпраця з родиною дитини. Особливого значення у виховному процесі набуває особистісно орієнтований підхід, коли інтереси дитини, її потреби та можливості є вирішальними. Діти, які з раннього дитинства залишилися без піклування батьків, позбавлені важливого етапу формування первинного соціального досвіду в родині, набувають певних проблем та труднощів їх подальшої соціалізації та становлення особистості. Наша мета – навчити вихованців бути успішними, тому ми маємо надати дитині простір для розвитку, але при цьому бути чуйними й зацікавленими, бути поруч.

  • Базова складова авторської школи – це розроблена модель становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку; яка містить такі складники:
  • цільовий блок включає мету – становлення особистості вихованця в умовах дитячого будинку;
  • концептуальний блок (компоненти, підходи, принципи становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку; організаційно-педагогічні умови становлення особистості дитини-сироти, яка перебуває в умовах дитячого будинку);
  • діагностичний блок (критерії, показники, рівні становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку);
  • процесуальний блок (форми і методи роботи з підлітками; форми і методи роботи з педагогами);
  • оцінювально-результативний блок включає результат – підвищення рівня становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку.

Для реалізації цієї моделі розроблено інноваційну організаційну структуру дитячого будинку, до якої увійшли:

 – заклад дошкільної освіти (забезпечує право вихованців на отримання дошкільної освіти, створює умови для їх розумового і фізичного розвитку та готовності продовжувати освіту);

 – початкова школа (забезпечує отримання базових умінь і навичок загальнокультурного, загально розвивального характеру);

 – базова школа (надає базову середню освіту);

 – методичні об’єднання вихователів і вчителів (відділення, центри, проектні групи, що здійснюють наукову, методичну, науково-методичну та навчально-методичну роботу);

 – медична служба (здійснює лікування і профілактику, контролює та коригує процеси фізичної реабілітації, оздоровлення вихованців);

 – навчально-виробничі майстерні (спеціально оснащені приміщення, що використовуються для трудового навчання, роботи гуртків);

 – виробничі підрозділи (застосовуються у процесі трудового навчання і виховання, працевлаштування випускників, фінансової підтримки закладу освіти);

 – житловий фонд (використовується для проживання вихованців, випускників, які працюють на міні-підприємствах закладу освіти);

 – курси до профільної та допрофесійної підготовки (надають професійні знання, вміння та навички учням базової школи, які бажають працювати на міні-підприємствах закладу освіти);

 – музейно-бібліотечний комплекс (надає інформаційно-освітні послуги, бере участь у проектній та методичній роботі, забезпечує додаткову освіту);

 – соціальна й соціально-психологічна служба (здійснює соціальне обслуговування вихованців, вихователів, випускників і зацікавлених представників громадськості, тобто надає соціальні, соціально-педагогічні, психолого-педагогічні, психолого-соціальні, психолого-діагностичні, психолого-корекційні та психолого-консультативні послуги);

 – гуртки, секції, клуби (забезпечують додаткову освіту, реалізують освітні та культурно-дозвіллєві функції).

Змістове і методичне забезпечення процесу становлення особистості дитини-сироти в умовах дитячого будинку (в рамках авторської школи) реалізовувалося за допомогою розробки й упровадження низки програм, а саме:

  • адаптації новоприбулих дітей до умов проживання в дитячому будинку «Перлинка»;
  • громадянського та патріотичного виховання підлітків закладу освіти;
  • економічної соціалізації вихованців дитячого будинку;
  • трудового виховання та професійного самовизначення підлітків дитячого будинку «Перлинка».

Однією з організаційно-педагогічних умов становлення особистості підлітка-вихованця дитячого будинку є розроблення й упровадження семінару для вихователів «Становлення особистості підлітка в умовах дитячого будинку».

Серед інноваційних методик авторської школи дитячого будинку «Перлинка» ми розглядаємо роботу соціально-психологічно-медико-педагогічного консиліуму, метою якого є – надання своєчасної спеціалізованої допомоги вихованцям шляхом здійснення комплексності в діагностико-консультативній і корекційно-розвивальній роботі, яка забезпечує своєчасне виявлення та кваліфікацію ускладнень дитини. Робота консиліумів дозволяє надавати вихованцям своєчасну допомогу, виявляти можливості та здібності дітей; розробляти план індивідуального розвитку кожного з них, обирати відповідний напрям корекції.

Розвиток і освіта вихованців дитячого будинку забезпечується також навчальним процесом закладів загальної середньої освіти та системою додаткової освіти, створеної і функціонуючої в дитячому будинку. У дитячому будинку «Перлинка» працює «Центр творчості» – система гуртків, організованих за бажанням, здібностями дитини. Робота «Центру творчості», заснована на принципі пробного вибору видів діяльності. Кожен вихованець має можливість обрати за своїм інтересом вид діяльності, а педагогічний колектив сприяє його самореалізації, підтримує мотивацію і заохочує працю дітей. Завдяки спільній роботі гуртки додаткової освіти відвідують усі вихованці. Для розвитку творчих здібностей дітей ми використовуємо програми з образотворчої, театральної, хореографічної, музичної діяльності. Крім того, мистецькі види діяльності інтегруються одна в одну – додається імпровізація зі звуком, кольором, рухами, формою, словом. У дітей є можливість самостійно обирати засоби втілення, експериментувати, а результат дитячої творчості є самоцінним. Оптимальне співвідношення між творчістю та навчанням є фундаментом творчості, без якого не можливе її становлення.

Інноваційні процеси в освіті на сучасному етапі пов’язані з гуманізацією педагогіки, пошуком методик оптимального формування особистості дитини та впровадження особистісно орієнтованого виховання. Більшість вихованців дитячих будинків України – це соціальні сироти. Відтак, вони мають досить негативний досвід проживання в сім’ї, а сім’я, де знаходилася така дитина, не була носієм розвинених культурних традицій і запитів. Частина дітей потрапляє до дитячого будинку з дитячих притулків, де вони також не мають можливості піднятися до культурного рівня однолітків, які зростають у сімейному оточенні. Внаслідок цього у дітей-сиріт, як правило, немає відповідних морально-естетичних орієнтацій і потреб наслідування культурних традицій, що вимагає посиленого впливу культурної складової, а саме – методами музейної педагогіки, введенням вихованців до музейного простору. Робота музею передбачає використання особистісно орієнтованих форм і методів навчання та виховання. Це може здійснюватися на двох рівнях: «діти в освітньому просторі музею» (що передбачає регулярне відвідування міських музеїв) і «музейна педагогіка в освітньому просторі дитячого будинку» (участь дітей в організації та роботі шкільного музею у своєму закладі загальної середньої освіти). Перший рівень сприяє розвитку емоційної та естетичної сфер особистості дітей-сиріт, організовується співробітниками музеїв і вихованцями, які певною мірою є активними слухачами і спостерігачами. Другий рівень дозволяє формувати у дітей засобами музейної педагогіки прагнення до самостійної дослідницької діяльності, розвивати здатність до цікавого та якісного викладу інформації, вміння працювати з музейними експонатами, тобто сприяє формуванню їхньої особистості.

У дитячому будинку з 2013 року існує краєзнавчий музей «Потік часу». Це – зовсім інший тип музею, на відміну від просвітницьких музеїв закладів загальної середньої освіти, бо він є центром культурного та морального розвитку дитини-сироти. Однією з основних завдань музейної роботи є розвиток творчих компетенції вихованців, які вдосконалюються під час музейних занять і пошукової роботи. Відкритість і доступність музею створює особливі умови для виховного впливу на дітей, а вивчення культури, формування загальнолюдських цінностей збагачує їх духовний світ.

Соціальне партнерство комунального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» із основним соціальним партнером та спонсором Благодійним фондом «К» (директор фонду О.С. Дроган) припускає можливість участі вихованців і працівників у вирішенні соціальних проблем суспільства, можливість реалізувати більшість програм, що лежать в основі авторської школи. Партнерство із іншими суспільними, громадськими, благодійними організаціями та підприємствами також передбачає реалізацію спільних програм і заходів, що дає можливість створення умов профорієнтації, визначення перспектив для проходження вихованцями виробничої практики з подальшим їх працевлаштуванням.

Головні завдання виховної системи дитячого будинку полягають у:

  • створенні ситуацій успіху як дієвого виховного компоненту;
  • формуванні ціннісних орієнтирів на здоровий спосіб життя та духовні цінності;
  • формуванні внутрішньої мотивації до саморозвитку, розвитку самоповаги та самоцінності, навичок толерантної поведінки;
  • вихованні в процесі творчої діяльності загальної культури та культури праці, поваги до праці;
  • вихованні громадянина та патріота України;
  • створенні умов розвитку самостійності у ситуаціях морального вибору та здатності до відповідальності за нього перед собою та колективом групи;
  • профорієнтаційна діяльність;
  • трудове виховання.

Отже, визначаючи ці завдання, ми ставимо перед педагогічним колективом мету допомогти дітям окреслити шляхи досягнення життєвих цілей, зацікавити вихованців до реалізації задуманого, сприяти продуктивному втіленню обраного оптимального життєвого проекту та життєвої моделі, досягнення життєвого успіху.

                

Вітчизняні науковці Ю. Завалевський та О. Мариновська в роботі «Моделювання розвитку авторских шкіл в Україні: технологична логика дослідження» визначають поняття «авторська школа» – як «загальноосвітній навчальний заклад з високим рівнем розвитку інноваційного потенціалу, необхідної передумови і результату саморозвитку його конкурентоспроможності засобами експериментально перевіреної оригінальної авторської концепції педагогічної системи, технологізованої за суттю, що забезпечує стабільні позитивні результати діяльності». Моделювання розвитку авторських шкіл в Україні реалізується , на їх думку, шляхом системи виявлених суперечностей, змодельованих гіпотез та сформульованих завдань відповідно до об’єкта , предмета та мети дослідно-експериментальної роботи, узгоджених з гіпотетичної моделлю розуміння сутності цього поняття.

Враховуючи сучасні реалії розвитку нашої держави, процеси , що відбуваються в освітньому просторі, нам уявляється, що зміст поняття «авторська школа» поглиблюватиметься , набуватиме нових ознак та якостей. Адже освіта як система – явище динамічне, вона постійно зазнає змін, реагуючи на виклики часу та суспільного прогресу. простеживши еволюцію поняття «авторська школа», можемо окреслити його змістовий аспект наступним чином: гуманістичний навчально-виховний заклад, ідея створення якого належить педагогу-творцю, який розробив і поклав в основу його діяльності власну концепцію розвитку школи, основою якої є тріада: дитина вчитель – батьки, що забезпечує ефективне функціонування і стабільні позитивні результати.

На відміну від інноваційних і експериментальних шкіл, до змісту авторської школи входить не тільки просторово-смислова, а й особистісно-суб’єктна складова.

Нині педагогічні авторські напрями сприяли створенню в Україні цілої мережі шкіл нового типу, що налічує більш ніж три десятки. Авторські школи – це ті експериментальні заклади, в яких педагоги мають можливість творчо розвивати й реалізовувати свої ідеї, організовувати діяльність , що суттєво відрізняється від масової практики. Вони змістовно нарощують і реально опредмечують обрані домінантні педагогічні досягнення; спрямовані на творчий пошук і професійне зростання вчителів, постійну трансформацію існуючої педагогічної практики і розвиток сучасного мислення кожного педагога.

За нашим переконанням, інноваційна перебудова може здійснюватися лише за умови створення колективу однодумців, яких об’єднує спільна мета не тільки в умінні передавати максимум знань своїм учням, але й активізовувати духовний потенціал підростаючого покоління. Колектив педагогів повинен мати впевненість , що новий підхід до діяльності навчального закладу дасть змогу сформувати повноцінну творчу особистість з глибокими переконаннями , життєстверджуючими засадами, демократичною громадською позицією, високою культурою мислення, перспективами духовного самовдосконалення та соціальної адаптації.

Зазначимо, що авторська школа має свої особливості та відмінності , на що спрямовуються наші зусилля у даному виданні. Ми намагалися представити авторські моделі навчальних закладів системно, різнобічно і послідовно. Самим фактом свого існування представлені моделі авторських шкіл створюють освітній простір завтрашнього дня, який випереджає педагогічні традиції сучасності, створюючи підґрунтя Нової української школи. В цих навчальних закладах народжуються нові прогресивні ідеї і ми маємо надію, що рано чи пізно вони будуть підтримані багатьма школами України (С.В.Кириленко, кандидат педагогічних наук, начальник відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»).

Кожна авторська школа є унікальною, і не може бути повтореною. Головні завдання виховної системи дитячого будинку «Перлинка»

Головні завдання виховної системи дитячого будинку полягають у:

  • створенні ситуацій успіху як дієвого виховного компоненту;
  • формуванні ціннісних орієнтирів на здоровий спосіб життя та духовні цінності;
  • формуванні внутрішньої мотивації до саморозвитку, розвитку самоповаги та самоцінності, навичок толерантної поведінки;
  • вихованні в процесі творчої діяльності загальної культури та культури праці, поваги  до праці;
  • виховання громадянина та патріота України;
  • створення умов для розвитку самостійності у ситуаціях морального вибору та здатності до відповідальності за нього перед собою та колективом групи;
  • профорієнтаційна діяльність;
  • трудове виховання.

Працюючи над цими завданнями, ми ставимо перед педагогічним колективом мету допомогти дітям знайти шляхи досягнення життєвих цілей, зацікавити їх в реалізації задуманого, сприяти продуктивному втіленню обраного оптимального життєвого проекту та життєвої моделі, досягненню життєвого успіху.