ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИКИ В МУЗЕЙНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ТА КРАЄЗНАВЧІЙ РОБОТІ

(на прикладі дитячого будинку «Перлинка»)

У всьому світі за останні кілька десятиліть відбувається зміна концепції музеїв, в зв’язку зі зміною ролі і місця музеїв в багатовимірному музейному просторі. Музеї перетворюються в найважливіші центри освіти і навчання, тому що саме через них реалізується доступ до національної культурної та природної спадщини. Змінюється і погляд на роль музеїв в суспільстві. Музей позиціонується тепер не просто як сховище артефактів, але як заклад, що дозволяє втілювати в життя культурні та освітні програми, організовувати цікаве і пізнавальне дозвілля. Формування нової концепції музеїв призвело до виникнення нової сфери освітньої діяльності – музейної педагогіки, яку відносять до інноваційних педагогічних технологій. ЇЇ пов’язано з різними сферами освіти, науки і культури. Музейна педагогіка має міждисциплінарний характер, звертаючись до таких дисциплін як музеєзнавство, мистецтвознавство, історія, психологія, краєзнавство. Сучасна музейна педагогіка обґрунтовує необхідність упровадження в освітній процес у музейному просторі індивідуально орієнтованих методик, які спрямовані на активізацію інтелектуальних, творчих здібностей особистості [2].

Будь-який музей у своїх стінах з різним ступенем ефективності здійснює просвітницьку й освітню функції, уявляючи собою освітній простір, що сприяє цілісному розвитку особистості. Але цей процес частіше має фрагментарний характер, пов’язаний з досить рідкісними візитами до музею більшості населення. Тому, найчастіше, у відвідувачів музею залишається лише саме загальне уявлення про побачене. Подолати це протиріччя допомагає музейна педагогіка, що включає не тільки дитину, але й дорослого відвідувача в процес комплексного сприйняття світових або національних цінностей історії та культури, що направляє і стимулює цілісний духовний розвиток людини.

Окрема роль у музейній педагогіці належить музеям при навчальних закладах (шкільні музеї). Музейна діяльність учнівської молоді посідає особливе місце серед інших форм виховної роботи. У процесі пошукової роботи учні, з одного боку, пізнають історію рідного краю, традиції населення, з іншого – беруть безпосередню участь у державній справі охорони пам’яток історії та культури свого народу, відродження національної та духовної спадщини.

В основі авторської школи (під керівництвом директору дитячого будинку С.М. Петрової), яка розроблялася й апробувалася протягом всього часу існування дитячого будинку «Перлинка», що в Одесі, лежить концепція становлення особистості дитини-сироти. У загальних рисах її можна уявити як розробку комплексу програм розвитку і соціалізації вихованців, адаптації їх до нормального життя, залучення їх до загальнолюдських цінностей і норм. Робота музею також спирається на цю концепцію, з використання особистісно орієнтованих форм і методів навчання і виховання.

Акцент на особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи в дослідно-експериментальній роботі дитячого будинку призвів до пошуку різних технологій виховання. Саме тому  в дитячому будинку «Перлинка» у                   2013 році був створений краєзнавчий музей «Потік часу». З його відкриттям основи музейної педагогіки були закладені в навчально-виховний процес, спрямований на морально-духовні досягнення вихованців, розвиток їхніх потенційних індивідуальних можливостей і профорієнтаційну діяльність.

Музей у дитячому будинку не є шкільним музеєм в повному сенсі цього слова: вихованці дитячого будинку навчаються в загальноосвітніх школах м. Одеси. Він є складовою частиною музейно-бібліотечного комплексу дитячого будинку. Музей не відкривається спеціально для екскурсій і відвідувачів, а відкритий в позаурочний час і вихідні дні. Вихованці приходять в нього не тільки на заняття творчих груп, але і за отриманням потрібної інформації для шкільних уроків або тематичних доповідей, просто провести вільний час.

Провідна ідея, на вирішення якої спрямована діяльність музеювключеннямузейної педагогіки до процесу становленні особистості дитини-сироти.

Мета роботи музею – вирішення проблем особистісного індивідуального зростання вихованців, залучення вихованців до музейного культурного простору з самого раннього віку, активізація творчих здібностей особистості; функціонування музею як невід’ємної частини навчально-виховального процесу.

Завдання роботи музею:

– залучення вихованців до культури рідного краю і світової культури, формування у вихованців ціннісного, особистісного, емоційного ставлення до культурних надбань країни, її історії;

– патріотичне виховання;

– розвиток духовно-пізнавальних потреб дітей;

– активізація творчих здібностей особистості і творчої діяльності в музеї;

– формування почуття відповідальності за збереження спадщини минулого;

– інтегрування отриманих в школі знань на якісно новому рівні;

– сприйняття навичок самостійного навчання;

– скласти цілісне уявлення про багатогранність музейного світу;

– розширювати історичний кругозір;

– мотивація процесу навчання, придбання дітьми «досвіду радості» в процесі навчання;

– розвиток емоційної сфери вихованців;

– розвиток комунікативних навичок;

– професійна орієнтація вихованців;

– розвиток культури читання, техніки читання;

– вдосконалення вмінь у проведенні екскурсії, розвиток навичок ораторського мистецтва.

Навчальна концепція музею сформувалася на перетині трьох наукових дисциплін – музеєзнавства, педагогіки і психології. Виховний потенціал музею в контексті дитячого будинку «Перлинка» полягає в тому, що він є одним з його культурних центрів, який при цьому вирішує завдання розвитку і виховання особистості. Музей і музейні експонати впливають на інтелектуальні та емоційні процеси особистості вихованців і передають дитині знання, навички, судження і почуття. Вивчення культури країни і свого народу здатне сформувати потребу спілкування з її цінностями. Знайомство з подвигами українців під час Другої Світової Війни, одеситів під час оборони рідного міста є визначальними в патріотичному вихованні. Патріотизм представляє одну з найбільш значущих цінностей, яка властива всім сферам життя суспільства і держави. Він уособлює любов до своєї Вітчизни, шанобливе ставлення до його культури, історії. Складаючи духовно-моральну основу особистості, патріотизм сприяє формуванню її громадянської позиції. Патріотичне виховання пов’язане з передачею життєвого досвіду від покоління до покоління, з цілеспрямованою підготовкою людини до творчої праці, з формуванням і розвитком духовно-моральної особистості, здатної любити Україну, постійно відчувати зв’язок з нею, захищати її інтереси, зберігати і примножувати кращі традиції свого народу, його культурні цінності . Заняття в музеї стосуються духовного досвіду дитини і впливають на його самопізнання і розширюють кругозір. Музей як спосіб пізнання світу має великий потенціал для особистісного розвитку дітей – залучення дитини до світової культури і культури рідного краю, розвиток образного та асоціативного мислення, творчих здібностей та емоційної сфери. Навчання і робота в музеї будуються на єдності пізнавального, естетичного та практичного витоків. Дитина починає з розглядання краси, а далі переносить її на різні форми життєдіяльності.

Засоби реалізації мети. Інноваційна діяльність, яку впроваджує колектив дитячого будинку «Перлинка», довела, що музей може виступати в ролі дослідника, консультанта і тренера в тренуванні соціальної активності дітей, спрямованої на вироблення життєвої позиції. У дитячому будинку музей набуває функцій: соціально-орієнтовану, адаптації та корекції; він не тільки розширює межі діяльності, а й створює сприятливе середовище для соціалізації особистості дітей. Музейні предмети максимально наближені до дітей, до інтерактивних експонатів належать ті, до яких діти можуть доторкнутися, пограти з ними, поєднуючи уявні образи. Треба зауважити, що у світі  з’явилися та мають широке розповсюдження нові сучасні тенденції розвитку музейної справи. Це – освоєння нових можливостей культурного, освітнього, ігрового і навіть розважального плану: досвід «живого» музею втілюється у музеях всього світу.  Ці форми є особливо привабливі саме в контексті роботи з дітьми, у творчих групах музею. При роботі цих груп було апробовано ефективну методику «занурення» вихованців дитячого будинку в науково-дослідницьку та творчу діяльність.

Робота в музеї побудована в основному за груповим принципом. Вихованці самі вибирають напрямок своєї діяльності. В процесі реалізації проекту, воно може змінюватися. Використовуються також і індивідуальні заняття, які сприяють розвитку творчого потенціалу кожної дитини з урахуванням поставленого завдання в рамках реалізації окремо взятого проекту. Особливістю нашого музею є можливість спілкування через музейні експонати, які мають свою історію і знаходяться у відкритому доступі.

Специфіка музею багато в чому визначила й специфіку його роботи. У ньому представлені експозиції різної спрямованості, на основі яких створені дитячі творчі групи. Є в роботі свої особливості – різний вік дітей та їх психофізіологічні дані. І, нарешті, важливе значення має факт інтеграції роботи різних творчих груп, взаємозв’язок і «взаємопроникнення» їх тематик, що обумовлено зв’язком з основними експозиціями та стендами музею, будучи їх продовженням і, в той же час, базуючись на них. В рамках музейної експозиції виділяються наступні розділи / напрямки: 1) зал військової слави; 2) археологія різних епох (стародавній світ, античність, середньовіччя), 3) «одесика», 4) історія книги, 5) історія музики і музичних інструментів; 6) комплекс «Світ казок», 7) літературна вітальня, 8) музей спорту (спортивні досягнення одеситів і вихованців дитячого будинку). В рамках цих напрямків працюють творчі групи. Саме інтеграція діяльності творчих груп зробила вирішальний вплив при розробці основної концепції музейної роботи, яка повинна бути досить динамічною і може бути скоригована в процесі реалізації програми музейної педагогіки.

Ситуація склалася так, що одні й ті ж вихованці займаються в різних творчих групах паралельно, тому в роботі музею не може бути традиційного підходу до вивчення того чи іншого музейного напрямку як багаторічної програми, орієнтованої на шкільні курси історії, літератури, історії культури і т.п . До того ж, такий метод навчання викликав би стійкі асоціації саме зі шкільною програмою, що призвело б до зниження інтересу до занять. Тому навчання у творчих групах будується як система взаємопов’язаних блоків, тематику яких в значній мірі вибирають самі діти. Заняття ведуться як діалоги або круглі столи, а не у вигляді традиційних лекцій або шкільних уроків. Колективна форма роботи обов’язково поєднується з індивідуальною, кожна дитина має можливість створити свій творчий проект, пов’язаний з музейною тематикою.

Ще одною інновацією є «зміна акцентів», переключення роботи з однієї творчої групи на іншу. Це пов’язано з невеликою кількістю вихованців, відвідуванням різних груп одним і тими ж дітьми. Така методика може бути застосовна для малокомплектних сільських шкіл та інших дитячих будинків.

Особливою формою вивчення історії рідного краю є участь в пошукових роботах, здійснюваних клубом «Військова доблесть», і в археологічних розкопках і розвідках, що проводяться Інститутом археології НАН України. На таких виїзних заняттях діти на місцях знайомляться з пам’ятками військової історії і археології, виконують посильну, але актуальну роботу, а також отримують можливість власноруч поповнити музей новими експонатами.

Застосування діалектичного методу дозволяє звернути здавалося б наявний недолік – невелику кількість вихованців дитячого будинку – в позитивний фактор. На передній план висувається традиційний метод сімейного виховання – взаємозв’язок і обмін інформацією між різними поколіннями і дітьми різного віку всередині одного покоління, формування комунікаційного простору.

У фіналі вивчення дітьми теми готується Презентація – тобто доповіді з відео- і фотоматеріалами, які представляються в першу чергу членам творчих груп, а потім – всім іншим вихованцям дитячого будинку, а також педагогам В результаті всі діти, які в силу тих чи інших причин не включені в творчі групи і актив музею, отримують різноманітну й доступну для них інформацію, а незвичність піднесення нового матеріалу – Презентація, підготовлена однолітками – веде до його кращого засвоєння. Крім того, учасники творчих груп готують костюмовані театралізовані постановки, пов’язані з різними періодами давньої історії, самі знімають і монтують невеликі фільми з давньої і нової історії (екранізація міфів Стародавньої Греції, цикл «Одесити знамениті і забуті», архітектура Одеси та  ін.). Діти  проводять соціологічні опитування серед одеситів за темами історії Одеси, створюючи з них відеосюжети, ставлять вистави за мотивами літературних творів. Частина дітей підготовлена вести екскурсії по музею; старші можуть провести екскурсію по всьому музею, молодші – по окремим експозиціям.

У літературній вітальні, з інтер’єром в стилі пушкінської епохи, проходять заняття творчої групи юних поетів (керівник – одеський поет Ігор Потоцький). Особлива атмосфера і любов до творчості сприяють розвитку літературного хисту вихованців дитячого будинку, підсумком чого є призові місця на міських конкурсах і два надрукованих альманахи віршів. Крім того, на базі музейно-бібліотечного комплексу проходять тематичні літературно-музичні вечори, зустрічі з цікавими творчими людьми.

Введення компетентнісного підходу в європейську освіту розпочалося ще в кінці ХХ століття. Ґрунтуючись на європейському досвіді, враховуючи потреби в адаптації учнів до мінливого життя соціуму, підготовці їх до подальшого навчання і професійної діяльності, українські вчені визначили основні ключові компетенції. До них відносяться: уміння вчитися, здоров’язберігаюча, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, інформаційно-комунікативна. Кожна ключова компетенція дає учням «ключ» для вирішення широкого кола навчальних і життєвих завдань, тому вони формуються на міжпредметній основі. Основною компетенцією в українській педагогічній науці, як і в європейській, вважається вміння вчитися [1; 3]. Вся музейна робота побудована на залучення дітей до творчого процесу, коли бажання творити і бажання вчитися, пізнавати нове, виявляються взаємопов’язаними. Однією з основних завдань нашої музейної роботи є розвиток творчих компетенцій вихованців, які удосконалюються під час музейних занять і пошукової роботи, якою керує Рада музею, що складається з дітей середнього шкільного віку.

Однією з провідних проблем, над якою працює педагогічний колектив дитячого будинку «Перлинка», є проблема адаптації, соціалізації та самореалізації дітей шляхом організованого соціального партнерства. Головною ідеєю моделі розвитку «Перлинки» як інноваційного освітнього закладу соціального партнерства є розвиток соціальних зв’язків дитячого будинку і місцевої громади. Музейна педагогіка спрямована на те, щоб допомогти в реалізації даної проблеми. Музейне соціальне партнерство – це проект, де діти є не тільки підопічними, але й керівниками чи партнерами деяких проектів. Цей аспект  дуже важливий саме для вихованців дитячих будинків, бо не тільки сприяє їх культурному розвитку як особистості, але й розширює та поглиблює їхні соціальні зв’язки.

Певним аттрактором для вихованців є залучення до музейної роботи сучасних комп’ютерних технологій. В рамках співпраці з республіканською Малою Академією наук – і з безпосередньою участю дітей – створено віртуальний музей, розміщений на сайті «Перлинки». До кожного експонату інформація зібрана дітьми. На конкурс комп’ютерних технологій були підготовлені тривимірні моделі різних підрозділів музею.

Ще однією формою вивчення історії та патріотичного виховання дітей є участь в пошукових роботах, що здійснюються клубом «Військова доблесть», а також в археологічних розкопках і розвідках, що проводяться Інститутом археології НАН України. На таких виїзних заняттях діти на місцях знайомляться з пам’ятками військової історії і археології, виконують посильну, але актуальну роботу, а також отримують можливість власноруч поповнити музей новими експонатами.

Кафедра археології та етнології України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова співпрацює з дитячим будинком «Перлинка». Співпраця носить двосторонній характер: вихованці дитячого будинку відвідують театралізовані етнографічні вистави студентів, а студенти беруть участь в заходах, що проводяться на базі музею «Потік часу» (реконструкції народних свят, археологічні розвідки на території Одеської області та ін.). Причому таке спілкування служить не тільки для отримання нових знань, але і соціалізації дітей – як дітей, так і саме студентів.  Студенти спеціально готують програми для вихованців дитячого будинку, причому святково-ігрова форма поєднується з лекційною. Заходи відбуваються в приміщенні музею «Перлинки» і виявляються корисними не тільки для дітей, а й для студентів: необхідність виступу перед новою, до того ж дитячою аудиторією різного віку, змушує студентів шукати нові підходи, щоб зробити свою доповідь більш цікавою, інформативною, доступною. Разом зі студентами, за дорученням Одеського обласного Управління з охорони об’єктів культурної спадщини,  діти виконували корисну й важливу краєзнавчу роботу – перевірку стану збереження пам’яток історії та культури Біляївського району Одеської області, що знаходяться  на державному обліку.

Таким чином, на основі музейних занять при такій методиці діти отримують культурний розвиток, з урахуванням їх інтересів, віку, знань і здібностей, а також – що є найбільш важливим – не втрачають інтересу до процесу отримання нових знань. Робота з дітьми на основі музейних експозицій, театралізація як елемент навчання, виховання, розвитку – є важливими складовими інноваційного підходу в музейній педагогіці. З іншого боку, усі заходи так чи інакше пов’язані з краєзнавчою роботою.

Примітки

  1. Овчврук О. В. (ред.). Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / О. В. Овчарук. – Київ.: К.І.С., 2004. – 112 с.
  2. Руденко С. Б. Про можливості соціокультурного використання музейних пам’яток у сучасних умовах / С. Б. Руденко // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук.журнал. – К. : Міленіум, 2012. – № 3. – С. 79–83 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vdakk/2012_3/18.pdf. – Назва з екрану.
  3. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – Київ.: К.І.С., 2004. — С. 34- 52.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *