Життя в эвакуації

Життя в эвакуації

24 лютого ми прокинулися через те, що почули вибухи. Спустившись у підвал, ми намагалися зберігати спокій і не піднімати паніку. Через час ми дізналися, що в Україні запровадили воєнний стан у зв’язку із вторгненням Росії до України. Багато хто відчував страх, стрес і переживання за близьких людей.

Через 10 днів ми дізналися, що ситуація погіршується і наш ДД евакуювали. У нас на це все було дуже мало часу, ми збирали всі необхідні речі поспіхом. Не вірилося, що це все відбувається з нами і взагалі у світі. З цього почалася наша нелегка і довга дорога до Польщі. Їхали ми близько 38 годин. Дорогою ми (старші діти) намагалися допомагати з молодшими дітьми. Зіткнувшись із труднощами, ми не відразу розуміли, як упоратися, але ми всі витримали і впоралися! Доїхали ми до Ковеля, де нас прийняли привітно. Після невеликого перепочинку ми вирушили автобусами на кордон.

І ось ми заїхали на кордон Польщі, нас прийняли дуже доброзичливо і ставилися з розумінням до всього. Далі ми вирушили автобусами до готелю «Ossa». Приїхали ми досить пізно, були всі втомлені та замучені. Нас зустріли гостинно, провели до нашої великої спальні, після чого ми поїли, прийняли душ і лягли спати. Через пару днів нас переселили по окремих кімнатах (по 6 осіб). Нам було дуже важко, всі відчували стрес. Але, незважаючи на це, ми через достатній час адаптувалися і звикли до нових умов.