Get Adobe Flash player

Про завершення ІІІ (формувального) етапу дослідно-експериментальної роботи

Звіт про завершення ІІІ (формувального) етапу

дослідно-експериментальної роботи за темою:

«Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка»

до особистісної та соціальної самореалізації»

на базі комунального навчального закладу

«Дитячий будинок «Перлинка» м. Одеси

(2011 – 2012 рр.)

Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки від 18.08.2010 № 824 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» м. Одеси» проводиться дослідно-експериментальна робота за темою: «Формування готовності вихованців дитячого будинку «Перлинка» до особистісної та соціальної самореалізації» на базі комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» м. Одеси.

Протягом ІІІ (формувального) етапу педагогічний колектив дитячого будинку працював над реалізацією таких завдань, а саме:

- розробка критеріїв оцінки ефективності формування готовності вихованців до особистісної і соціальної самореалізації та експериментальне впровадження інноваційних технологій, форм, методів, видів діяльності;

- моніторинг ефективності формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної самореалізації;

- визначення комплексу методів та технологій формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної самореалізації;

- розробка та впровадження моделі інноваційного розвитку дитячого будинку «Перлинка» як продуктивної складової у формуванні випускника готового до особистісної та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті;

- поширення набутого педагогічного досвіду з питань формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті.

За останні роки у суспільстві відбуваються соціально-економічні зміни, які привели до трансформації індивідуальної та суспільної свідомості, розмитості ідеалів та моральних орієнтирів, що ускладнює процес соціалізації та адаптації дітей і не тільки сиріт.

Сьогодні можна стверджувати що система виховання дітей-сиріт закріплює в них навички до асоціальної поведінки (підтвердження цьому велика кількість правопорушень випускників інтернатних закладів).

За час проведення дослідження можна стверджувати, що суттєво скоротилась кількість порушень правил поведінки в дитячому будинку та школі, саме завдяки тому, що вихованці засвоїли правила поведінки в дитячому будинку.

Показники результативності та ефективності процесу формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації, зафіксовані в ході ІІІ етапу дослідно-експериментальної роботи:

- готовність вихованців до прийняття нових умов життя;

- самопочуття вихованців та педагогів;

- зміни в рівні психічного розвитку дитини;

- реалізація колективом своїх можливостей;

- підвищення сформованості соціальних навичок (цінність я, цінність інший);

- зміни емоційної сфери дітей;

- зміни мотивації в навчанні;

- зміни у формуванні самооцінки.

В ході ІІІ етапу дослідно-експериментальної роботи були визначені обставини виховання дітей-сиріт, які є специфічними та їх можна розділити на об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних обставин відносяться:

- проживання без батьків, відсутність сімейного оточення;

- постійне перебування в колективі;

- постійне знаходження в полі зору працівників, складність усамітнення;

- відсутність необхідності самостійно вирішувати завдання побутового характеру;

- необхідність забезпечити безпеку життєдіяльності дітей;

- відношення працівників до дітей, як до виконання своїх обов’язків.

До суб’єктивних обставин відносяться:

- недостатня професійна підготовка вихователів та працівників дитячого будинку (авторитарне ставлення до дітей, відсутність спеціальних програм підготовки педагогічних працівників до роботи з дітьми-сиротами);

- відсутність або наявність у дітей психотравмувального досвіду, досвіду спілкування, індивідуальних проблем у навчанні;

- важкість в отриманні вихованцями досвіду самостійного прийняття важливих рішень;

- сприяти пом’ягшенню індивідуальних та групових проблем в міжособистісних відносинах;

- відсутність ціннісних орієнтацій, позитивного соціального досвіду, стабільного образу «Я»;

- інтереси та потреби кожного вихованця в організації їх індивідуального простору, придбання одягу з урахуванням бажань дитини, що потребує від працівників додаткових зусиль;

- егоїстична та споживацька спрямованість особистості.

Дитячий будинок є виховним закладом для окремої соціальної групи – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Як виховний заклад, з одного боку, він заміняє функції батьків, а з іншого, створює умови життєдіяльності вихованців наближені до сімейних. Тому дитячий будинок має виконувати наступні функції:

передачу соціального досвіду, забезпечення психологічного комфорту, підтримку почуття захищеності та особистісної необхідності, засвоєння правил поведінки в суспільстві;

включення вихованців у процес самообслуговування, ведення домашнього господарства, розвиток самостійності та відповідальності;

включення вихованців в економічні відносини, аналогічні сімейним та самовизначення у професійно-трудовій діяльності;

реалізація індивідуальних інтересів та дозвілля в рамках додаткової освіти, яка охоплює наступні напрями розвитку дитини:

- оздоровчо-валеологічний;

- морально-естетичний;

- трудовий;

- художньо-естетичний;

- інтелектуально-пізнавальний;

- морально-етичний.

Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи дозволило виділити найбільш ефективні засоби формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації, які ґрунтувалися на принципі поступового усвідомлення цінності «Я» та цінності «Інший»:

- особистісно-зорієнтовані колективно-творчі справи (потребують послідовності та системності, відповідальності);

- створення ситуацій які надають можливість прийняття важливих рішень та реалізації особистого вибору вихованцями дитячого будинку, що дасть змогу виховувати вольові якості дітей;

- створення та вирішення проблемних ситуацій;

- самоуправління, як форма організації життєдіяльності колективу вихованців, самостійність (організація побуту, трудової діяльності, дозвілля);

- гармонізація та гуманізація простору (наявність кімнат для усамітнення, кімнат для гри, студій приміщень та зон, де діти самостійно визначають правила);

- індивідуальний маршрут розвитку дитини;

- використання методу договору, як засобу для регулювання відносин, що дає змогу зрозуміти, що договірні відносини є нормою, будуються на довірі та логіці, створення атмосфери доброзичливості у взаємовідносинах вихованців;

- використання різних форм самоаналізу (написання творів-роздумів, бесіди-роздуми, інтерв’ю-роздуми, «Дерево-добрих справ», психодрами); - тренінги з використанням методів соціотерапії, творчого самовираження, арт-терапії, трудової та ігрової терапії;

- створення музейного комплексу, робота літературної студії, постійно діючий в дитячому будинку вернісаж талановитих художників м. Одеси. Все це надає можливість сформувати художні цінності, ідеали і має великий виховний потенціал і можливість набуття позитивного досвіду;

- проведення вихованцями екскурсій у музейному комплексі для дорослих та молодших вихованців;

- залучення суспільних інститутів до співпраці з вихованцями з метою трудового виховання (кримінальна міліція, МНС, ППД, СТО, магазини «Ваш сад» і т.д.)

- трудові десанти «Вахта пам'яті», «Теплиця» - екологічні десанти, «Збір врожаю», «Ми – туристи» - направлені на формування доброзичливого ставлення до праці та природи, прояву турботи про людей та довкілля;

- «тимурівці» - цінність «Іншого», допомога дітям та людям з особливими потребами, участь в організації їх дозвілля, формування уміння співчувати, співпереживати, допомагати;

- проживання соціальних ролей в актуалізації провідних потреб: самопізнання та самовдосконалення, раннє професійне самовизначення, робота в майстернях дитячого будинку;

- краєзнавчо-туристичні та екскурсійні походи та поїздки що забезпечують дослідницьку діяльність дітей, ознайомлення та збереження культурної спадщини рідного краю, навички спілкування та турботи про людей;

- організація роботи додаткової освіти з урахуванням інтересів та можливостей кожної дитини;

- конструювання відносин у дитячому будинку між вихователем та вихованцем у рамках позитивного соціального партнерства;

- впровадження здоров'язбережувальних технологій в систему виховання дітей-сиріт, що дає змогу закріпити розуміння необхідності фізичного здоров'я людини (медико-профілактичні заходи, просвітницька діяльність «За здоровий спосіб життя», участь у різних спортивно-патріотичних змаганнях, акціях тощо);

- зустріч з цікавими для вихованців людьми, які можуть бути прикладом: ветерани, моряки, студенти різних ВНЗ, відомі зірки, художники, письменники, які досягли успіхів в особистісній та професійній діяльності. Це дає змогу дітям набути позитивний досвід спілкування та формує основу для подальшої позитивної мотивації, мотивування своїх рішень щодо вибору ідеалів;

- організація проектної діяльності для молодших учнів: «Газета «Перлинка», «Теплиця», «Квіти до свят», «Я-екскурсовод», «Соло на клавіатурі», «Кулінарна академія», «Модний вирок – кінець 20 століття» і т.д.

- дебати, ведення суперечок, формування цінності «Інший», вміння формувати, висловлювати свою думку та поважати думку іншого у конструктивних суперечках;

- виховання економічної культури (сімейний гаманець).

Станом на 01.09.2012 року у дитячому будинку на повному державному забезпеченні знаходяться 55 дітей віком від 4до 13 років. З них 19 дітей дошкільного віку, 28 дітей молодшого шкільного віку, 8 дітей середнього шкільного віку. З урахуванням багатоплановості та складності теми дослідження був застосований пакет психодіагностичних методів для виявлення змін в когнитивній, емоційно-вольовій, особистісній та морально-етичній сферах.

Складений моніторинг з формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації проводиться згідно з «квадратом здоров'я», запропонованим І.Д. Бехом: діагностика фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я дитини, що дає змогу скласти індивідуальний маршрут розвитку кожної дитини. У моніторинг включені як визнані діагностичні методики, так і «вбудована» діагностика, яка основана на щоденних спостереженнях педагогічного колективу.

Відсутність методик для молодших учнів стала перешкодою для діагностики формування готовності до соціальної та особистісної самореалізації. Тому особливістю даної програми моніторингу є модифікація та адаптація відомих методик згідно з віком вихованців та умовами дитячого будинку. Докладніше можна зупинитися саме на дослідженні формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації з дітьми середнього шкільного віку(10-12р.). Відповідно до завдань дослідження, для вимірювання критеріїв та показників готовності до особистісної та соціальної самореалізації був підібраний наступний перелік методик (Таблиця 1), а також спостереження за поведінкою вихованців у повсякденному житті.

 

Таблиця 1

 

п/п

Назва методики

Вік

Направленість методики

Джерело

1.

Методика «Ціннісних орієнтацій» М. Рокіча (адаптована)

від 10

ієрархія життєвих цінностей

Психологічні тести. / Під ред. А.А. Карелина. Т.1. М., 2000. С. 25 – 29.

2.

Методика «Недописаний тезис» Н.Є.Щуркової

від 7

виявлення пріоритетів учнів духовно – моральних якостей

Щуркова Н.Е. Класне керівництво: робочі діагностики., М., Педагогічне суспільство Росії, – 2001

3.

Методика дослідження самооцінки особистості С.А.Будассі (адаптована)

від 10

дослідження самооцінки особистості

Будассі С. А. Самооцінка особистості. — В сб.: Практичне заняття з психології. / Під ред. акад. А. В. Петровського.— М., 1972.

4.

Тест – опитувальник само відношення (В.В.Столін, С.Р.Пантєлєєв) (адаптован)

від 10

виявлення рівнів самовідношення

Практикум з психодіагностики: Психодіагностичні матеріали. М., 1988.

5.

Методика «Шкала самотності» (Д. Рассел, Л. Пепло, М. Фергюсон) (адаптована)

від 10

дослідження рівня суб’єктивного відчуття самотності

Лабіринти самотності: Пер. з англ./ Під. ред. Н.Е. Покровського. - М.:Прогрес, 1989

6.

Тест (шкала) самоефективності. (адаптована)

від 10

визначення рівня самоефективності

Зоткин Н.В. Основи психодіагностики: Учбово – методичний комплекс для спеціальності 030301.65 «Психология». – Самара: Вид. «Універс груп», 2007.

7.

Кольоровий тест відношень

від 5

визначення емоційного відношення до моральних норм

Методика «Кольровий тест відношень» (ЦТО) / Діагностика емоційно-морального розвитку. Ред. И.Б.Дерманова. – СПб., 2002.

Отриманні результати свідчать, насамперед, про наявність  особливостей структури соціалізації вихованців, віком 10 – 12 років. Аналіз результатів  дозволив встановити психологічний зміст виявлених факторів:

-           для 100% вихованців домінують такі ціннісні орієнтири, як чуйність, чесність, поступливість, працьовитість, стриманість, безстрасність, обережність, щирість, доброта, вдумливість, акуратність;

-           100% вихованців здатні адекватно оцінювати себе, 45,45% з них мають середню самооцінку, мають деякими розбіжності в уявленнях Я - реального і Я - ідеального, що сприяє прагненню до саморозвитку та самовдосконалення;

-           36,36% вихованців проявляють виражену аутосимпатію та самоінтерес;

-           54,55% вихованців здатні до саморозуміння та не відчувають почуття самотності;

-           найбільш значущими для вихованців є альтруїстичні цінності, а також в рівній мірі значимі цінність особистого життя і цінність професійного самовизначення, цінність спілкування та етичні цінності;

 

-           цінність інших людей, на сьогоднішній день, для вихованців більш прийнятна ніж цінність самоповаги;

-           на сьогоднішній день вихованці віком від 5 до 12 років не надають узагальнені результати, які б відображали загальне ставлення до цінностей особистості;

-           у вихованців молодшого дошкільного віку не сформоване емоційне ставлення до особистісних якостей;

-         вихованці старшого дошкільного віку демонструють неприйнятність таких якостей особистості як нехлюйство і скупість;

-         найбільш прийнятними вихованці старшого дошкільного віку вважають такі якості як відповідальність, працьовитість, цілеспрямованість, емпатія;

-         найбільш прийнятними вихованці молодшого шкільного віку вважають такі якості як щедрість, відповідальність, життєлюбність, взаємодопомога, цілеспрямованість;

-         найбільш прийнятними вихованці шкільного віку вважають такі якості як щедрість, цінність ближнього, неприйнятні якості не демонструють.

Позитивна динаміка змін показників розвитку когнітивної та емоційно-вольової сфер, що відповідають нормі, свідчить про ефективність роботи, проведеної колективом дитячого будинку, який створює умови для виховання дітей в психологічно здоровій атмосфері, що сприяє розвитку індивідуального потенціалу кожної дитини. Такі зміни свідчать про існування єдиної, узгодженої, цілісної системи для реалізації поставленої мети.

Ведення договірних відносин в роботу закладу призвело до зменшення кількості конфліктів серед вихованців, та між дітьми та дорослими.

 

Для оцінки рівня сформованості практичних навичок ведення домашнього господарства використовувався метод спостереження та самооцінювання. Значне покращення цих навичок було досягнуто завдяки проекту «Кулінарна Академія».

Позитивній динаміці формування мотиваційної готовності до навчання сприяла реалізація розробленої системи роботи педагогічного колективу, описаної в програмі «Адаптація вихованців ДБ «Перлинка» до навчання в загальноосвітній школі» ( укладач Черніс О.Л.)

Діяльність педагогічного колективу дитячого будинку «Перлинка» була спрямована на формування у старших дошкільнят та молодших учнів «внутрішньої позиції учня», яка обумовлюється перш за все наявністю внутрішніх пізнавальних мотивів, пов’язаних з навчанням нової, серйозної, суспільно значущої діяльності.

Аналізуючи показники готовності вихованця до школи у 2009-2012 роках, можна відмітити позитивну динаміку, яка виражена у сформованості внутрішньої позиції учня, на мотиві особистих досягнень: «Я хочу вчитися, щоб….»

За результатами проведеного дослідження в межах формувального етапу визначений комплекс методів та технологій з формування готовності до соціальної та особистісної самореалізації. Визначені технології спрямовані на розвиток фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я:

-         ігрові технології;

-         технології проблемного навчання та виховання;

-         технологія саморозвивального навчання (Селєвко Г.);

-         культуровиховна технологія диференційованого навчання за інтересами дітей;

-         технологія саморозвитку (Монтессорі М.);

-         технологія «Школа життя» (Амонашвілі Ш.);

-         технологія цінності здоров'я (валеологія, акватерапія, масажі, хромотерапія, ароматерапія, фізіотерапія і т.п.);

-         технологія музейної педагогіки (музейно-педагогічні програми, інтерактивні заходи, пошукова діяльність, ведення екскурсій дімтьми);

 

-         технологія успішності у трудовій діяльності (професійне самовизначення, включення вихованців у виробничу працю, забезпечення змоги вибору сфери трудової діяльності);

-         технологія естетичного виховання;

-         технологія самореалізаціі вихованців дитячого будинку;

Соціальне виховання дітей-сиріт буде найбільш ефективним при реалізації умов пов’язаних з:

-         дотриманням індивідуальної і групової диференціації простору життєдіяльності вихованців дитячого будинку;

-         конструювання відносин в дитячому будинку між вихователем та вихованцем в рамках соціального партнерства;

-         надання можливостей для самостійного прийняття суб’єктивно значущих рішень і реалізації власного вибору вихованцями дитячого будинку, що «вирощує» самостійність дитини, скорочуючи участь дорослого, збільшуючи реалізацію власного потенціалу вихованців.

 

Протягом ІІІ етапу досвід роботи дитячого будинку «Перлинка» з теми дослідження «Формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації» висвітлювався в педагогічній пресі:

-         Петрова С.М. «Чужих дітей не буває…» (науково-методичний журнал «Наша школа» 6, 2012 р.);

-         Петрова С.М. «З досвіду роботи дитячого будинку «Перлинка» (Журнал «Соціальний педагог» № 2, 2012 р.)

-         Безугла А.А. «Спільна робота логопеда та вихователя з попередження дисграфії в умовах дитячого будинку «Перлинка» (журнал «Дефектолог» № 1, 2012 р.); 

-         Петрова С.М., Колесниченко Ю.Л. «Інноваційна модель дитячого будинку «Перлинка» - освітнього закладу соціального партнерства для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» (Інститут обдарованої дитини НАПН України, м. Київ), (Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, грудень 2011 р.)

-         Петрова С.М. «Особливості професійного зросту педагогів дитячого будинку «Перлинка» (Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса), (Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, лютий 2012 р.)

За освітні досягнення і гідне представлення позитивного іміджу закладу та пошук шляхів модернізації у вихованні дітей дитячий будинок «Перлинка» нагороджено:

-         відзнакою «Флагман освіти та науки України» (2012 р.);

-         почесною грамотою Інституту педагогіки НАПН України (2010 р.).  

Навчальний заклад брав участь у:

-         Всеукраїнській науковій конференції «Особистісно-професійна підготовка вчителя до здійснення навчально-творчої діяльності молодшого школяра» (18 травня 2012р.); Педагогічний інститут Київського університету ім.. Б. Грінченка

-         Всеукраїнська нарада для директорів інтернатних закладів на тему «Створення умов для соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в інтернатних закладах» (30 січня 2012 р.);

 

-         Семінар «Якісні зміни – якісна освіта» (2 березня 2012 р., м. Одеса);

-         Міжнародна науково-практична конференція «Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток» (24-25 лютого 2012 р.)

Відповідно до програми ІV (контрольно-узагальнювального) етапу дослідно-експериментальної роботи поставлені наступні завдання:

-         провести кількісний та якісний аналізи, системне оцінювання ефективності впровадження моделі формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті;

-         порівняти результати дослідно-експериментальної роботи з поставленою метою та завданнями;

-         провести регіональний семінар за темою дослідження;

-         продовжити поширювати педагогічного досвіду дослідно-експериментальної роботи із зазначеної проблеми шляхом публікацій у педагогічній пресі.

Науковий керівник                                                                                        І. Д. Бех

Директор                                                                                                       С. М. Петрова

Координатор                                                                                                   О. П. Номеровська

 

"Детский дом "Жемчужинка"
г. Одесса, переулок Монастырский, 3

тел.: (048) 785-82-45,
факс: (048) 784-26-17 
Email: perlinka@vega.com.ua

 

Департамент образования и науки Одесского городского совета
65039, г. Одесса, ул. Канатная, 134, 
2-й этаж, левое крыло.
тел.: (048)725-35-93, факс: (048)776-12-99
E-mail: gorono@omr.odessa.ua 

           

   

@Mail.ru
@Mail.ru