Get Adobe Flash player

Звіт про завершення IV (контрольно-узагальнювального) етапу дослідно-експериментальної роботи

Звіт

про завершення IV (контрольно-узагальнювального) етапу

дослідно-експериментальної роботи за темою

«Формування у вихованців дитячого будинку готовності

до особистісної та соціальної самореалізації»

на базі комунального навчального закладу

«Дитячий будинок «Перлинка» м. Одеси

Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 18.08.2010 № 824 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» м. Одеси» проводиться дослідно-експериментальна робота за темою «Формування у вихованців дитячого будинку готовності до особистісної та соціальної самореалізації».

Протягом IV (контрольно-узагальнювального) етапу педагогічний колектив працював над реалізацією наступних завдань:

кількісний та якісний аналізи, системне оцінювання ефективності впровадження моделі формування готовності вихованців дитячого будинку до особистої та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті;

порівняння результатів дослідно-експериментальної роботи з поставленою метою та завданнями;

проведення регіонального семінару за темою дослідження;

поширення педагогічного досвіду дослідно-експериментальної роботи із зазначеної проблеми через публікації у фаховій пресі. Увага, повага, турбота, любов до дитини є тільки основою, на якій зростає впевненість дітей, інтерес до навколишнього середовища, здатність дивуватися, захоплюватися, досліджувати, вигадувати та цікавитися.

На попередніх етапах експериментального дослідження було доведено, що для підвищення результативності в роботі з вихованцями потребує посиленої уваги професійна підготовка вихователя. Продуктом дослідної роботи став проект навчально-методичного посібника для підготовки не просто вихователя для дитячих будинків, а спеціаліста з розвитку дитини, посібник, який допоможе педагогу, зорієнтує його на особливі умови праці з формування готовності, щодо самореалізації взагалі, самоосвіти та складання індивідуального портфоліо, як вихователя так і вихованця. Це обумовлено саме тим, що головною людиною для вихованця дитячого будинку є і повинен бути вихователь (спеціаліст з розвитку дитини), який є носієм цінностей, реалізується у житті і розуміє свою професійну самореалізацію, спроможний підготувати вихованців дитячого будинку до самореалізації у подальшому житті та передати йому свої цінності.

Формування стійких моральних переконань вихованців, вироблення навичок самостійності в творчості, в здобутті знань, у самообслуговуванні, можливе лише через особистий приклад вихователя. Інтерес вихователів до педагогічної діяльності, оволодіння новими методами і технологіями виховання, любов до дітей, це те без чого неможливо здійснювати виховний процес в дитячому будинку. Тому виховний процес як об’єкт управління постійно знаходиться в центрі уваги адміністрації дитячого будинку «Перлинка».

Поряд з цим одним з найважливіших для спеціаліста з розвитку дитини є вивчення і формування мотивації вихованців під час реалізації ціннісно-орієнтованого виховного процесу.

Соціальна мотивація вихованців сприяє оволодінню особистісними цінностями, усвідомленню поняття власної свободи, відповідальності за вибір поведінки у конкретній ситуації, досягнення внутрішньої гармонії між власними переконаннями та вчинками.

Активізуючи соціальну мотивацію, створенням виховних ситуацій у дітей зростає відповідальність за спільно прийняте рішення, а також зростає можливість реалізувати свою потребу у ствердженні в очах інших, та визначення власної ціннісної позиції.

Найнеобхіднішим прийомом педагогічної взаємодії з вихованцями є ситуації особистого вибору, а цілеспрямоване створення цих ситуацій стимулює самовизначення.

Організація виховного процесу є однією із найважливіших задач у професійній діяльності педагога. Ефективність виховного процесу перш за все пов’язана з рівнем професійної компетентності кожного вчителя. Протягом чотирьох етапів дослідження відстежується позитивна динаміка в рості рівня професійної компетентності кожного педагога, що безпосередньо пов’язано з розвитком і освітою кожного вихованця та найкращим чином вирішує питання соціалізації дітей.

Виховання розглядалося в якості основного процесу соціалізації особистості. Здійснюючи пошук ціннісних орієнтирів виховання сиріт та ефективні шляхи розвитку виховних систем, умов сприяють формуванню готовності вихованців до самореалізації.

Система виховання, як соціально-педагогічне явище має величезний накопичений практичний досвід, але відсутній якісний системний аналіз. Тому інноваційна модель дитячого будинку «Перлинка» охоплює п'ять компонентів для розвитку.

Система виховання в навчально-виховному закладі представляє варіативну модель дитячого будинку «Перлинка» структуровану в модель інноваційного навчального закладу «Дитячого будинку «Перлинка». Складається з комплексу 6 взаємопов'язаних компонентів та суб'єктів діяльності.

Модель інноваційного закладу дитячого будинку «Перлинка»

Модель інноваційного закладу дитячого будинку «Перлинка»

Протягом експериментального дослідження підібрані критерії ефективності впровадження моделі інноваційного навчального закладу дитячого будинку «Перлинка».

Шість компонентів моделі дитячого будинку спрямовані на формування готовності вихованців дитячого будинку до особистісної та соціальної самореалізації на основі особистісного і професійного самовизначення. Найважливішим серед 6 компонентів, на наш погляд, компонент соціального партнерства, який заснований на ціннісно-орієнтаційному вихованні. І найкращим чином може визначити формування зрілої, самостійної особистості, здатної реалізувати свій життєвий задум, а головним механізмом його розвитку є:

розширення соціальних зв'язків і відносин вихованців з навколишнім світом;

гуманізація виховного процесу;

створення умов для власного пошуку шляхів подолання неприємних впливів навколишнього середовища.

Кількісний аналіз ефективності інноваційної моделі був проведений лише за ресурсним та компонентом соціального партнерства, які дали змогу зробити наступні проміжні висновки експериментального дослідження:

ресурсний компонент забезпечує людський, технологічний та матеріально-технічний ресурси закладу, цей компонент можна вважати базовим в роботі закладу. Невідповідність 100% показнику полягає в тому, що рівень загальної педагогічної компетентності педагогічних працівників потребує підвищення (складний контингент вихованців, інтеграція знань з педагогіки та психології, у професійну діяльність педагогів закладу, нових концептуальних моделей виховання та соціалізації);

досягнення мети закладу (забезпечення та реалізація оптимальних умов формування готовності вихованців до життєвої самореалізації) неможливе без 100% забезпечення технологічними та матеріально-технічними ресурсами.

Виконання цілей та завдань соціального партнерства не може бути забезпечено на 100% . По-перше – вік вихованців. По-друге – соціальне коло партнерів розширене до залучення великої кількості державних, благодійних, громадських, приватних структур, у яких є своя основна функція, а на залучення до виховання дітей відводиться обмежена кількість часу. Відсутні механізми мотивації цих структур. Вирішення завдання соціального партнерства в соціальному середовищі відбувається лише на особистих відносинах. По-третє, тому що наше суспільство готове лише до волонтерського руху час від часу. А виховання депривованих дітей потребує системної співпраці. Необхідні механізми залучення підприємств, державних закладів, представників бізнесу та громадськості, які б працювали на систематичній основі.

Є необхідність включати вихованців у соціальну діяльність, але немає теоретичних розробок як це робити. Є потреба вихованців адаптуватися до соціуму, але суспільство не готове прийняти депривованих дітей.

Суб'єктами спільної діяльності з формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації визначені наступні організації: Управління освіти та науки Одеської міської ради; Інститут педагогіки НАПН України; Інститут інноваційних технологій та змісту освіти; Одеський інститут удосконалення вчителів; Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського; Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України; Органи місцевого самоврядування та піклувальна рада; навчально-виховний комплекс «Гармонія» м. Одеси; КПНЗ «Дитяча хореографічна школа м. Одеси»; КНЗ «Дитяча музична школа №6»; КНЗ «Дитяча театральна школа м. Одеси»; Одеська духовна семінарія; Відділ кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України в Одеській області; Київський районний відділ ОМУ ГУ ДСНС (Державна служба надзвичайних ситуацій) України в Одеській області; Державна автоінспекція м. Одеси; соціально-культурне середовище міста (музеї, виставки тощо); Одеський театр Музичної комедії ім. М. Водяного; Одеська обласна філармонія; Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька; Одеський державний цирк; Одеський театр ляльок; Одеський театр опери та балету; станція технічного обслуговування; приватне підприємство «Білан»; меблевий цех; Арт – кафе «Місто N»; засоби масової інформації; телеканал «АРТ»; храм Георгія Побєдоносця (мозаїчна майстерня). У рамках Концепції суб’єктами спільної діяльності являються цільові групи: діти дошкільного віку, діти молодшого шкільного віку, підліткового та юнацького віку; вихователі, психологи, соціальний педагог, медична служба, методична служба, адміністрація закладу, піклувальна рада.

Узгодженість в спільній роботі суб’єктів діяльності та цільових груп з формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації дає змогу зробити наступні висновки:

Організаційна структура дитячого будинку складається з: дошкільного навчального закладу, НВК «Гармонія», бібліотеки та музейного комплексу (інформаційно-освітній центр), соціальної та соціально-психологічної служби, медичної служби, навчально-виробничі майстерні, виробничі підрозділи, житловий фонд, курси професійного навчання, секції, гуртки, шкільні клуби, які надають додаткову освіту. Соціальне партнерство дитячого будинку «Перлинка» та громади передбачає участь вихованців та працівників навчального закладу у розв’язанні соціальних проблем громади.

Партнерство з громадськими, благодійними організаціями полягає у реалізації спільних програм та проектів.

Соціальне партнерство «Перлинки» та підприємств передбачає спонсорську допомогу, можливість проходити виробничу практику, створює умови для профорієнтації та можливість визначитися з працевлаштуванням вихованців.

Розроблена модель особистості вихованця як суб’єкта освітньої діяльності відтворює позитивну «Я – концепцію», що сприяє саморозвитку кожної дитини, визначає цінності, компетентності, психологічні навички, які ми формуємо у них.

Особливе значення для розвитку дітей має процес соціалізації, формування їх ціннісних, власних і суспільних орієнтирів. Ціннісні орієнтації дітей проявляються в ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості, що відбувається в діяльності, спілкуванні, з урахуванням особливостей: «Я - концепції», мотиваційно-необхідної сфери вчинку. Процес соціалізації передбачає як єдність змін усіх трьох зазначених сфер так і вирішує триєдину групу завдань: адаптація, активізація і самореалізація особистості у подальшому власному та суспільному житті. Особливості соціалізації дітей – сиріт та соціальних сиріт зумовлені тим, що вона відбувається без участі багатьох агентів соціалізації (батьки, старші родичі, друзі та знайомі сім’ї, референтна група однолітків у межах громади). Цю особливість вдалось реалізувати завдяки процесам комунікації, навчання, виховання, залучення до культури, що розгортаються через соціальне партнерство дитячого будинку.

В процесі життєдіяльності в дитячому будинку для дитини створені необхідні умови для набуття соціального та життєвого досвіду. Таким чином, вихованці дитячого будинку «Перлинка» засвоїли саме ті соціальні традиції (норми, зразки поведінки, погляди та ін.), які притаманні соціальному та освітньому середовищу навчально-виховному закладу.

Крім того, подолання інституціалізаційних бар’єрів соціалізації у дитячому будинку це співпраця закладу з іншими соціальними інститутами: економічними, соціальними, громадсько-політичними, культурними. Ця співпраця полягає у цілеспрямованому та цілевідповідному залученні вихованця до різноманітних суспільних процесів. Таким чином, дитина здобуває знання та досвід соціально схвалюваної поведінки, необхідний соціальний та життєвий досвід, розширює свій життєвий світ.

Також, успішна соціалізація вихованця із застосуванням міжособистісних механізмів проходить крізь тривалу взаємодію дитини з авторитетними для неї особистостями: вихователями, вчителями та зустрічі з творчою елітою.

Найважливіший механізм формування соціального досвіду дитини – це її трудове виховання. Праця – один із найважливіших чинників соціалізації, без якого вона неможлива. Раціонально організована праця зумовлює й інтегрує розвиток фізичних, розумових та моральних якостей людини, формує її естетичний смак.

Головна особливість трудового виховання дітей-сиріт та соціальних сиріт – творчий характер праці, створення умов для розкриття, розвитку й реалізації у процесі виховання задатків та здібностей дитини. Трудове виховання спрямовується на заохочення та реалізацію пізнавального інтересу, забезпечення конструктивного спілкування з однолітками та дорослими.

В цілому, трудове виховання вихованців молодшого шкільного віку активізує їхню художньо-технічну творчість, допомагає формуванню найважливіших життєвих навичок, пов’язаних із спілкуванням з іншими людьми, з навчанням, самообслуговуванням. Для підлітків та юнаків трудове виховання формує науково-технологічні аспекти світогляду; закріплює на практиці знання про технологічну діяльність; ознайомлює з інформаційно-комунікаційними технологіями, роллю комп’ютерної техніки у виконанні завдань пошуку, систематизації, зберігання та опрацювання різноманітних даних; залучає до різних видів діяльності; робота в навчально-виробничих майстернях, на міні-підприємствах, власній теплиці створює умови для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; виробляє навички культури праці, та побуту, раціонального ведення домашнього господарства, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних сучасному громадянину та учаснику виробничих процесів; сприяє становленню активної життєвої позиції, професійній адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, підприємницької діяльності.

Трудова діяльність вихованців юнацького віку передбачає виконання головної функції: сприяє життєвому самовизначенню, подальшій раціональній зайнятості вихованців, перешкоджатиме поширенню в середовищі дитячого будинку негативних соціальних явищ.

Другим важливим механізмом забезпечення успішної соціалізації дітей-сиріт та соціальних сиріт є надання додаткової освіти, здійснення гурткової роботи за різними напрямками та програмами, затвердженими Міністерством освіти та науки України.

mdo

Додаткові освітні послуги дитина отримує в дитячому будинку. Завдяки проведеній роботі за програмами гуртків розкриваються, розвиваються та реалізуються здібності, природжена обдарованість, творчий потенціал дітей, йде процес становлення духовності. Відбувається духовне виховання дітей, ознайомлення зі Святим Письмом, релігійними православними святами, православною етикою. Діти вчаться допомагати ближнім, слабшим, малозабезпеченим.

Кінцева мета соціальної та соціально-педагогічної діяльності дитячого будинку «Перлинка» - це забезпечення самореалізації особистості вихованця, випускника навчального закладу.

Модель випускника дитячого будинку «Перлинка»

Особистість з об'єктивним сприйняттям, позитивної «Я-концепції», здатна до самовиховання, самоосвіти, адекватності і взаємодії з соціумом.

Цінності: здоров’я, духовність, сім’я, самореалізація, відповідальність, честь та гідність, усвідомлена дисципліна, совість.

Компетентності: функціоналіна, комунікативна, соціальна.

Продуктивність: внутрішня мотивація, планування своєї діяльності, самоосвіта, саморегуляція, творче мислення, здатність використовувати досвід інших.

Психологічні навички: знання своїх можливостей і способів мобілізації свого внутрішнього потенціалу, психологічна готовність жити самостійним життям, переживати невдачі й успіхи, вміння оптимально управляти собою та виходити з надзвичайних ситуацій.

Педагогічний колектив дитячого будинку дотримуються думки, що готовність до самореалізації є необхідною передумовою для нормальної життєдіяльності випускника у різних сферах суспільного життя. Водночас, досягнення САМОреалізації зумовлює особливу увагу до розвитку самостійності вихованця, таких його якостей, як: духовності, креативності, активності та ініціативності, цілеспрямованості, відповідальності, компетентності. Вихованець готується до самопізнання, самовизначення та самоздійснення (самореалізації) у складних, мінливих суспільних процесах.

Таким чином, самореалізація це найкраща особистісна гарантія успішної життєдіяльності вихованця, яка закладається в процесі виховання у дитячому будинку. Самореалізація досягається шляхом розкриття, розвитку та реалізації духовного, творчого потенціалу вихованців, пошуку їхнього професійного покликання. Становлення та розвиток особистісних детермінант самореалізації охоплює всі сфери життєдіяльності вихованця: його духовне та трудове виховання; формування пізнавальних інтересів; спілкування; навчання; трудову діяльність у навчально-виробничих майстернях. Кожне досягнення у розкритті, розвитку та реалізації особистісного потенціалу вихованця негайно включається у процес його подальшого виховання. Отже, вихованці дитячого будинку здійснюють самореалізацію у трудовій діяльності, у навчальній діяльності, громадському та релігійному житті, спілкуванні та ін.

Результатом дослідної роботи дитячого будинку «Перлинка» стали інтегровані виховні програми з формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації:

соціального напряму: «Економічна компетентність», «Педагогічна профілактика дорожно-транспортних пригод, негативних проявів та правопорушень», «Трудова компетентність»;

фізичного напряму: «Валеологія»;

духовного напряму: «Навчання регулюванню емоцій та почуттів», «Музейна педагогіка», «Духовність та виховання».

Інтегровані виховні програми включають в себе основні питання з усіх напрямів особистісної діяльності вихованця, таких як: культура поведінки у звичайних та надзвичайних ситуаціях, покращення здоров'я, самоосвіти та самовиховання, моральних і творчих якостей, загальний культурний кругозір, сімейні відносини, вибір професії і планування життєвої кар’єри, захоплення тощо.

Продуктом СМППС супроводу вихованців на основі результатів психолого-педагогічної діагностики та комплексного аналізу є індивідуальний маршрут розвитку кожного вихованця.

Комплексний аналіз особистісного розвитку здійснюється СПМП консиліумом, за розробленою Програмою моніторингу готовності вихованця до особистісної та соціальної самореалізації, яка є єдиною системою діагностики та контролю стану виховання в дитячому будинку, яка забезпечує визначення факторів та своєчасне виявлення динаміки з формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації.

Конкретні виховні завдання дитячого будинку «Перлинка» визначені СПМП консиліумом на основі комплексного аналізу та моніторингу доводяться до вихователів кожної групи і перетворюються у тактичні виховні завдання.

Технології формування готовності до особистістної та соціальної самореалізації: ігрові технології; технології проблемного навчання і виховання;

технологія «Вільний вчинок» (І.Д. Бех); рефлексивно-еспліцитний метод (І.Д. Бех); технологія саморозвиваючого навчання (Г. Селевко); культурно-диференційоване навчання за інтересами дітей; технологія саморозвитку (М. Монтесорі); технологія «Школа життя» (Ш. Амонашвілі);

здоров'язбережувальні технології; технології музейної педагогіки; технології успіху у трудовій діяльності; технологія естетичного виховання;

технологіі самореалізації вихованців дитячого будинку; технологія арт–педагогіки.

Оцінка якості виховання відбувається в процесах моніторингу якості виховання та контролю за дотриманням законодавства.

Процедура оцінки якості виховання:

індивідуальний рівень вихованця (пізнавальні досягнення та динаміка показників особистісного росту);

рівень педагога (педагогічна компетентність, результати діяльності);

якість умов для виховного процесу.

За результатами моніторингу відмічена позитивна динаміка характеристик фізичного, психологічного, духовного та соціального здоров’я вихованців. Показники «норми» по кожній складовій здоров’я показують позитивні зміни, але це не завжди має позитивну вагу у індивідуальній цілісній структурі розвитку якостей окремого вихованця. Узагальнення даних моніторингу, способом вимірювання кількісної або процентної вираженості «норми» не дозволяє повною мірою оцінити динаміку формування готовності вихованця до особистісної та соціальної самореалізації та характеризувати її психологічні механізми (захисні або компенсаторні). Тому, говорити про формування готовності до особистісної та соціальної самореалізації неможливо на підставі загальних або сумарних висновків, а виключно за індивідуальними маршрутами розвитку чотирьох складових здоров’я кожної дитини.

Ефективна реалізація Концепції завдяки раціонального використання фінансових, технологічних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів держави та громадськості, які спрямовуються на формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації.

Достовірність результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням експериментальної роботи; об’єктивністю критеріїв оцінки результатів експерименту; єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Поширення педагогічного досвіду роботи дитячого будинку «Перлинка» протягом 2012 року висвітлювалось у фаховій пресі:

Петрова С.М. «Інноваційна модель дитячого будинку «Перлинка» («Соціальний педагог» №10 (82), 2013 р.; «Наша школа» №3, 2013 р.);

Петрова С.М. «Дитячі історії» («Соціальний педагог» №10 (82), 2013 р.);

Петрова С.М., Колісниченко Ю.Л. «Особистісно зорієнтоване виховання в дитячому будинку «Перлинка» («Наша школа» №3, 2013 р.);

Петрова С.М., Колісниченко Ю.Л. «Дитячий будинок «Перлинка». Особистісно зорієнтоване виховання. З досвіду роботи» («Соціальний педагог» №10 (82), 2013 р.);

Петрова С.М., Грязнова О.М. «Соціалізація вихованців дитячого будинку «Перлинка» («Соціальний педагог» №10 (82), 2013 р.; «Наша школа» №3, 2013 р.);

Аргирова С.И., Бабаєнко Т.П. «Мониторинговое исследование формирования готовности воспитанников детского дома к личностной и социальной самореализации» («Наша школа» №3, 2013 р.);

Аргірова С.І., Бабаєнко Т.П. «Особистістна та соціальна самореалізація вихованців. Моніторингове дослідження» («Соціальний педагог» №10 (82), 2013 р.);

Кравченко С.Л. «Виховний потенціал музейної педагогіки» («Наша школа» №3, 2013 р.);

Кравченко С.Л. «Использование музейной педагогики в развитии творческого потенциала воспитанников детского дома «Жемчужинка» («Наша школа» №3, 2013 р.);

Безугла А.А. «Спільна робота логопеда та вихователя з попередження дисграфії в умовах дитячого будинку «Перлинка» («Дефектолог» №1, 2013 р.).

Також 5.11.2013 року на базі дитячого будинку «Перлинка» проведено регіональний проблемно-орієнтований семінар «Формування готовності вихованців до особистісної та соціальної самореалізації», в рамках роботи якого було поширено та поповнено досвід роботи з дітьми-сиротами.

Відповідно до програми У (коригувального) етапу дослідно-експериментальної роботи поставлені наступні завдання:

- у разі необхідності - внесення коректив до створеної та апробованої моделі формування готовності вихованців дитячого будинку до особистої та соціальної самореалізації у подальшому дорослому житті, а також до прогнозованих результатів дослідно-експериментальної роботи;

- поширення перспективного педагогічного досвіду у навчальних закладах Одеської області та України;

- проведення всеукраїнської науково-практичної конференції за темою дослідження;

- підготовка наукового звіту про підсумки проведення дослідно-експериментальної роботи за темою дослідження.

Науковий керівник І. Д. Бех

Директор С. М. Петрова

Координатор О. П. Номеровська

 

"Детский дом "Жемчужинка"
г. Одесса, переулок Монастырский, 3

тел.: (048) 785-82-45,
факс: (048) 784-26-17 
Email: perlinka@vega.com.ua

 

Департамент образования и науки Одесского городского совета
65039, г. Одесса, ул. Канатная, 134, 
2-й этаж, левое крыло.
тел.: (048)725-35-93, факс: (048)776-12-99
E-mail: gorono@omr.odessa.ua 

           

   

@Mail.ru
@Mail.ru